Доступність посилання

Вибір редакції: світ

«Рив'єра Близького Сходу»: чому план Трампа щодо Гази викликав велику реакцію у світі

Активістка, одягнена як Статуя Свободи, на акції з підтримки палестинців під час візиту ізраїльського прем'єра Беньяміна Нетаньягу до Вашингтона., США, 4 лютого 2025 року
Активістка, одягнена як Статуя Свободи, на акції з підтримки палестинців під час візиту ізраїльського прем'єра Беньяміна Нетаньягу до Вашингтона., США, 4 лютого 2025 року
Кіан Шаріфі

Пропозиція президента США Дональда Трампа – виселити палестинців зі Смуги Гази та передати контроль над цією територією США – викликала велику реакцію у світі. Чи справді йдеться про можливу зміну довготривалої політики Вашингтона щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту? Радіо Свобода зібрало думки аналітиків.

«США візьмуть під контроль Смугу Гази і зроблять свою роботу», – сказав Дональд Трамп під час спільної пресконференції із ізраїльським прем'єр-міністром Беньяміном Нетаньягу 4 лютого 2025 року. Президент США також пообіцяв створити умови для економічного розвитку цього регіону, що забезпечать нові робочі місця.

Президент США Дональд Трамп та прем'єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу під час пресконференції біля Білого дому. Вашингтон, 4 лютого 2025 року
Президент США Дональд Трамп та прем'єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу під час пресконференції біля Білого дому. Вашингтон, 4 лютого 2025 року
Коли адміністрація побачить опір, вона відмовиться від цієї ідеї
Азріель Берман

Як саме адміністрація 47-го президента США може реалізувати цей план, поки неясно.

Зокрема, за яким правом США можуть взяти під контроль Смугу Гази та як можуть бути переміщені 2,3 мільйона її жителів.

Державний секретар США Марко Рубіо наголошує, що ця пропозиція «не була задумана як ворожий крок», а має на меті допомогти населенню. Про це він сказав під час візиу до Гватемали.

Держсекретар США Марко Рубіо (ліворуч) і президент Гватемали Бернардо Аревало під час зустрічі в Національному палаці в Гватемала-Сіті. 5 лютого 2025 року
Держсекретар США Марко Рубіо (ліворуч) і президент Гватемали Бернардо Аревало під час зустрічі в Національному палаці в Гватемала-Сіті. 5 лютого 2025 року

Багато експертів із зовнішньої політики Близького Сходу натомість вважають цей план нереалістичним і закликають адміністрацію США переглянути свою позицію через різкий опір, з яким вона може на цьому шляху зіткнутися.

«Цей план не має реальних перспектив, і я думаю, що коли адміністрація побачить опір, вона відмовиться від цієї ідеї», – сказав Азріель Берман, старший науковий співробітник Інституту міжнародних відносин у Празі.

Газа, 5 лютого 2025 року. Такий вигляд має Газа після бомбардувань Ізраїлю, спровокованих нападом «Хамасу» 7 жовтня 2023 року
Газа, 5 лютого 2025 року. Такий вигляд має Газа після бомбардувань Ізраїлю, спровокованих нападом «Хамасу» 7 жовтня 2023 року

Перемир'я під загрозою

Існують також побоювання, що пропозиція Дональда Трампа може зашкодити крихкому перемир'ю між Ізраїлем і «Хамасом», палестинською терористичною організацією, яка контролює Газу з 2007 року («Хамас» визнаний у США та ЄС терористичним угрупованням).

Багатотоетапний механізм перемир'я (набрало чинності 17 січня 2025 року) тимчасово припинило бойові дії, що тривали понад рік, в обмін на звільнення «Хамасом» ізраїльських заручників, а Ізраїлем полонених і ув'язнених палестинських бойовиків.

«Боюсь, що [пропозиція Трампа] може нашкодити перспективам звільнення заручників, які залишилися», – сказав Берман.

Учасники акції вимагають негайного звільнення заручників, яких утримує «Хамас». Тель-Авів, 25 січня 2025 року
Учасники акції вимагають негайного звільнення заручників, яких утримує «Хамас». Тель-Авів, 25 січня 2025 року

Реакція союзників і суперників


Арабські країни, зокрема ті, що нормалізували відносини з Ізраїлем, спільно відкинули нещодавню вимогу Трампа щодо того, щоб Єгипет та Йорданія прийняли до себе жителів Гази.

Тепер Трамп підвищив ставки, запропонувавши, що він не лише хоче перемістити жителів Гази, а й має намір передати контроль над Газою США, перетворивши її на «Рив'єру Близького Сходу».

Президент палестинської адміністрації Махмуд Аббас відкинув пропозицію Трампа та заявив, що «легітимні права палестинців не підлягають торгу».

Союзники та суперники США також розкритикували цей план і знову закликали до створення незалежної палестинської держави поряд з Ізраїлем.

Міністерство закордонних справ Франції заявило, що переміщення палестинців буде «серйозним порушенням міжнародного права» та наполягло на тому, що Газу не може контролювати «третя держава».

Палестинці, які перемістилися на південь після попередження Ізраїлю, що він розпочне бомбардувати район Гази з підземними тунелями бойовиків, повертаються до своїх домівок після припинення вогню. 27 січня 2025 року
Палестинці, які перемістилися на південь після попередження Ізраїлю, що він розпочне бомбардувати район Гази з підземними тунелями бойовиків, повертаються до своїх домівок після припинення вогню. 27 січня 2025 року

Саудівці, які підтримують хороші відносини з Трампом, попередили, що вони не встановлять дипломатичних відносин з Ізраїлем без суверенної палестинської держави зі Східним Єрусалимом як столицею.

Трамп прагне, щоб регіональний лідер Саудівська Аравія приєдналася до Бахрейну та Об'єднаних Арабських Еміратів у нормалізації відносин з Ізраїлем в рамках угод Авраама, але важко уявити, як це може рухатися далі одночасно з його нинішньою пропозицією щодо Гази.

Китай та Росія також висловили заперечення проти примусового переміщення палестинців.

Згідно з даними ООН, близько 2,4 мільйона зареєстрованих палестинських біженців наразі живуть у Йорданії. Багато з них були переміщені протягом кількох поколінь, борючись за своє право на повернення відповідно до міжнародного права. Офіційних даних про кількість палестинських біженців в Єгипті немає, але повідомляється, що з початку війни в жовтні 2023 року щонайменше 115 000 жителів Гази перетнули кордон з Єгиптом.

Погляд із Ізраїлю

План Трампа підтримують прихильники жорсткого курсу в кабінеті Нетаньягу, а також багато ізраїльських громадян.

Деякі стверджують, що це є важливим для безпеки Ізраїлю, в той час як інші вважають, що це навіть може бути найгуманнішим рішенням для населення, яке не має домівки після масштабного знищення Гази.

Але у багатьох поміркованих ізраїльтян, які підтримують рішення про дві держави, є побоювання, що це може мати серйозні негативні наслідки.

Лідер опозиції та колишній прем'єр-міністр Яїр Лапід порівняв цю пропозицію з «скиданням бомби», наслідки якої важко передбачити.

Інфраструктура у Смузі Газа сильно зруйнована, фото за 5 лютого 2025 року
Інфраструктура у Смузі Газа сильно зруйнована, фото за 5 лютого 2025 року

Виклик політиці США

Сполучені Штати активно підтримують рішення про дві держави з часів угод в Осло у 1990-х роках, які передбачали, що і Газа, і Західний берег будуть частиною палестинської держави.

Всі адміністрації США з того часу підтримували рішення про дві держави, але Трамп, здається, змінює багаторічну політику США.

«Немає сили в світі, яка може визначити, де будуть жити палестинці. Це наша країна», – сказав Самір аль-Бараві, палестинський біженець у Боснії, у коментарі Радіо Свобода.

«Трамп не може вирішити, де ми будемо жити. Ми народилися в Газі, і тільки смерть може забрати людей з Гази»

Дональд Трамп не коментував публічно, чи підтримує він анексію Ізраїлем Західного берега, але, коли його запитали про це 4 лютого, він сказав, що Ізраїль – це «мала країна з точки зору землі».

Політолог Берман вважає, що пропозиція Трампа щодо Гази навряд чи буде реалізована, і зазначив, що «більше занепокоєння» викликає питання, чи дозволить президент США урядові Нетаньягу анексувати Західний берег.

«Це буде величезний зсув [в політиці США]», – сказав він.

  • Міністр оборони Ізраїлю Ісраель Кац заявив, що він доручив армії розробити план, який «дозволить будь-якому жителю Гази, який бажає виїхати, зробити це в будь-яку країну, яка готова його прийняти».
  • Прем'єр Ізраїлю Нетаньягу вважає, що «це може змінити історію, і варто дійсно йти цим шляхом». На його думку, президент США Трамп бачить інше майбутнє для Сектора Гази, який, за словами Нетаньягу, був джерелом багатьох «випробувань і нещасть» для ізраїльського народу.

Переглянути всі оновлення за день

Чому ексгенсек НАТО вважає просування плану щодо європейських сил в Україні «надто повільним»

Колишній генеральний секретар НАТО Андерс фог Расмуссен
Колишній генеральний секретар НАТО Андерс фог Расмуссен

Колишній генеральний секретар НАТО Андерс фог Расмуссен заявив Радіо Свобода, що підготовка до розгортання європейських сил в Україні після припинення вогню або мирної угоди «просувається надто повільно» і що вся європейська модель безпеки «перебуває на переломному етапі».

Про зв’язок безпеки та економіки, збільшення витрат на оборону у Європі та роль США у майбутньому демократії Расмуссен розповів Радіо Свобода.

«Багато часу на розмови»

«Я не хочу, щоб «коаліція охочих» перетворилася на «коаліцію очікуючих», – сказав Андерс фог Расмуссен, маючи на увазі план, урочисто оголошений прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером у Лондоні 2 березня.

Відтоді відбулася серія зустрічей на різних рівнях. Однак на ключові питання щодо мандату місії, її правил участі та того, хто відправлятиме війська, публічно ще не давали відповіді.

«Зазвичай у Європі ми витрачаємо багато часу на обговорення та розмови і надто мало зусиль на вжиття заходів», – сказав Расмуссен.

Колишній генеральний секретар НАТО Андерс фог Расмуссен розмовляє з кореспондентом Радіо Свобода
Колишній генеральний секретар НАТО Андерс фог Расмуссен розмовляє з кореспондентом Радіо Свобода
Сподіваюся, напад Путіна на Україну та обрання Трампа стануть сигналом тривоги, який скаже нам у Європі: ми повинні діяти швидко

«Однак я сподіваюся, що напад Путіна на Україну та обрання Трампа стануть сигналом тривоги, який скаже нам у Європі: ми повинні діяти швидко», – додає колишній генсекретар.

Расмуссен говорив у розгорнутому інтерв’ю про військові питання, економічну безпеку та неодноразові заяви президента США Дональда Трампа про отримання контролю над Гренландією.

Гренландія є автономною територією у складі Королівства Данія, з власним урядом і парламентом.

Расмуссен був прем’єр-міністром Данії, перш ніж обійняв посаду генерального секретаря НАТО, де перебував із 2009-го до 2014 року.

«Безсоромно погрожувати Данії, близькому союзнику, військовими засобами для завоювання Гренландії... Не думаю, що це станеться. Але очевидно, що існує потенціал для створення розколу в НАТО, коли ви погрожуєте союзнику», – сказав він.

Після того, як Расмуссен залишив свою посаду в НАТО, він створив «Альянс демократій» – некомерційну організацію, яка прагне протидіяти «глобальному зростанню кількості автократів і диктаторів».

Подвійні витрати на оборону

Минулого тижня трохи більше за половину з 27 членів ЄС оголосили про план європейської оборони з п’яти пунктів. Він містив заклик збільшити оборонні бюджети до 4 відсотків ВВП до 2028 року.

Це відбувається після кроків Європейського союзу та європейських військових гігантів (Великої Британії, Франції та Німеччини) щодо збільшення витрат на оборону в найближчі роки. Але цей процес виходить далеко за рамки оголошених досі планів.

Військовослужбовець України показує емблему елітного підрозділу військ Росії біля знищених російських танків у селі Дмитрівка під Києвом, 2 квітня 2022 року
Військовослужбовець України показує емблему елітного підрозділу військ Росії біля знищених російських танків у селі Дмитрівка під Києвом, 2 квітня 2022 року
Занадто довго ми покладалися на модель, яка більше не працює – поєднання дешевої енергії з Росії, дешевих товарів з Китаю та дешевої безпеки з боку США

«Російські оборонні інвестиції зараз більші, ніж сукупні оборонні інвестиції в решті Європи. Тому ми повинні активізуватися та щонайменше подвоїти європейські інвестиції в оборону», – сказав Расмуссен Радіо Свобода.

«Занадто довго ми покладалися на модель, яка більше не працює – поєднання дешевої енергії з Росії, дешевих товарів з Китаю та дешевої безпеки з боку США», – вважає він.

Зближення безпеки та економіки стало головною темою на конференції, яку Расмуссен провів у Копенгагені минулого тижня. На ній обговорювали і п’ятипунктний план.

Економічне НАТО

72-річний ветеран політики та дипломатії розглядає глобальні тарифи адміністрації Трампа як нову небезпеку, яка створила потребу в своєрідному економічному НАТО.

«Адміністрація Трампа оголосила торговельну війну всьому світу, крім Росії та Північної Кореї», – сказав він.

«Я б запропонував створити те, що ми називаємо D7, сім демократій у світі: Європейський союз, Велика Британія, Канада, Австралія, Південна Корея, Японія, Нова Зеландія. І я думаю, що основою цього має бути те, що ми називаємо економічною статтею 5. Ми б розглядали напад або примус проти однієї з цих семи країн як напад на всіх, і ми повинні відповідати колективно», – коментує Расмуссен.

Дійсно вражає, що колишній керівник НАТО виключає Сполучені Штати зі списку глобальних демократій. Ось що Расмуссен каже з цього приводу:

«Так, але Сполучені Штати обрали ізоляціонізм... Я не бачу готовності Америки здійснювати глобальне лідерство вільного світу. Ось чому США виключені з цієї D7».

Президент США Дональд Трамп на саміті НАТО в Британії під час першого президентського терміну. Лондон, 2019 рік
Президент США Дональд Трамп на саміті НАТО в Британії під час першого президентського терміну. Лондон, 2019 рік

Уряди всього світу намагаються знайти найкращу відповідь на тарифи Трампа. Тісніша співпраця та торгівля з іншими партнерами, безумовно, є частиною їхніх розрахунків.

Але, як і у випадку з витратами на оборону, пропозиції Расмуссена виходять далеко за рамки того, що розглядається у більшості столиць.

Наприклад, широко розрекламована угода про вільну торгівлю Європейського союзу з чотирма південноамериканськими країнами союзу МЕРКОСУР була названа частиною колективної реакції ЄС на нову ситуацію. Але Франція все ще дуже обережно ставиться до її ратифікації.

Тим часом ЄС та окремі країни відреагували на тарифи США своїм прагненням вести переговори з Вашингтоном, а не формувати спільний фронт.

Настав час створити міцнішу співпрацю

Расмуссен не пропонує простих відповідей на запитання, як розплутати складну мережу інтересів, яка ускладнює для багатьох країн створення нових глобальних структур. Але, за його словами, це виклик, який необхідно подолати.

«19-й рік поспіль ми спостерігаємо зниження рівня глобальної свободи та демократії. Тож зараз настав час створити міцнішу співпрацю», – сказав він.

«Знаю з досвіду спілкування з Путіним та іншими автократами, що вони поважають лише силу, єдність та тверду позицію, – говорить Расмуссен. – Якщо ми діятимемо разом, діятимемо в єдності, тоді зможемо протистояти автократіям, які наступають».

«Йде холодна війна. США мають протистояти вісі агресорів: Росія, Китай, Іран, КНДР» – Мей

Очільники Росії Володимир Путін та Китаю Сі Цзіньпін після переговорів у Москві Росія, 8 травня 2025 року
Очільники Росії Володимир Путін та Китаю Сі Цзіньпін після переговорів у Москві Росія, 8 травня 2025 року

Чи зможе 47-й президент США Дональд Трамп реалізувати головне гасло своєї виборчої кампанії: «Америка на першому місці. Зробимо Америку великою знову!», якщо не продовжить підтримувати лідерство США на глобальному рівні і у демократичному таборі?

«Є внутрішня напруга між двома основними гаслами «Америка на першому місці» та «Повернемо Америці колишню велич», – вважає Кліффорд Мей, засновник і президент Фонду захисту демократій (ФЗД). У чому ж ця напруга полягає? І якими мають бути кроки адміністрації Трампа, щоб досягти заявленої мети.

Радіо Свобода поспілкувалося із аналітиком у рамках серії інтерв'ю під назвою «Зміни у зовнішній політиці Америки».

«США повинні робити більше для перемоги у «холодній війні 2.0» – Мей
Будь ласка, зачекайте
«США повинні робити більше для перемоги у «холодній війні 2.0» – Мей
  • Auto
  • 240p
  • 360p
  • 480p
  • 720p
  • 1080p

No media source currently available

0:00 0:16:53 0:00
  • Auto
  • 240p
  • 360p
  • 480p
  • 720p
  • 1080p

Повернувшись до Білого дому на президентську посаду, Дональд Трамп дорікнув членам НАТО за історично низькі витрати на оборону перед обличчям зростаючої войовничості Росії, засудив глобальну торговельну систему як упереджену проти американських інтересів і запровадив санкції проти Міжнародного кримінального суду.

Зміна зовнішньої політики Америки: Серія інтерв'ю з трьох частин

Це серія інтерв'ю Радіо Свобода зі світовими мислителями, яка складатиметься з трьох частин, що пропонують різні точки зору на те, чого ми навчилися за перші 100 днів другого терміну президента США Дональда Трампа. Мета – дати уявлення про те, як адміністрація Трампа підходить до вирішення деяких з найскладніших питань для Європи та ширшого регіону з часів Другої світової війни: вторгнення Росії в Україну, посилення конфронтації між Росією і Заходом та зростання хвилі дезінформації.

У США Трамп обмежує як легальну, так і нелегальну імміграцію, одночасно скорочуючи іноземну допомогу – кроки, які критики вважають симптомами ширшого відходу США від глобального лідерства. У той час як деякі прихильники президента стверджують, що Америка повинна звернути увагу на внутрішні проблеми, щоб протистояти деіндустріалізації, зростаючій нерівності та масовій міграції, Мей стверджує, що відвернення від світу може суперечити власній меті президента – збереженню глобальної першості США.

Мей, який заснував ФЗД після терористичних атак 11 вересня 2001 року, вже давно виступає за активну американську присутність за кордоном.

Аналітичний центр, який позиціонується як позапартійний, відомий своєю рішучою підтримкою Ізраїлю та України.

Мей розпочав свою кар'єру як журналіст, часто роблячи репортажі з-за кордону. Пізніше він працював директором з комунікацій Республіканського національного комітету під час виборів 2000 року, а в 2008 році президент Джордж Буш призначив його членом Ради керуючих з питань мовлення (з 2018 року Агенство США з глобальних медіа (USAGIM) – урядового органу США, відповідального за діяльність радіо, телебачення і радіостанцій, що фінансуються державою.

У розлогій бесіді з Радіо Свобода Мей стверджуває, що світ сьогодні ще більш небезпечний, ніж під час холодної війни, коли Сполучені Штати і Радянський Союз змагалися за глобальний вплив у ядерному протистоянні.

За його словами, Сполучені Штати протистоять не лише Москві, але й «вісі агресорів», яка включає Пекін, Пхеньян і Тегеран. За його словами, їхні спільні амбіції полягають у тому, щоб демонтувати ліберальний порядок, очолюваний США, і замінити його неліберальним.

«Це більш складна холодна війна, ніж попередня», – сказав Мей. Незважаючи на ідеологічні розбіжності: комунізм у Китаї та Північній Кореї, ісламська теократія в Ірані та неоімперіалізм у Росії, – він відкидає думку, що їхня співпраця є суто опортуністичною.

Це більш складна холодна війна, ніж попередня

Китай, Північна Корея та Іран матеріально підтримують війну Росії в Україні ракетами, безпілотниками та іншими системами озброєння. Пхеньян навіть відправив понад 11 тисяч військових на допомогу, в той час як Росія може запропонувати Китаю і Північній Кореї чутливі технології підводних човнів у відповідь, за словами командувача Індо-Тихоокеанським командуванням США адмірала Семюеля Папаро.

Тим часом усі чотири країни прискорюють нарощування військового потенціалу, особливо у сфері виробництва ракет, що викликає застереження про те, що Сполучені Штати більше не є надійним укриттям від нападу. Мей стверджує, що якщо Вашингтон і його європейські союзники не збільшать витрати на оборону, вони ризикують стратегічним занепадом.

Кліффорд Мей, засновник і президент аналітичного центру Фонд захисту демократій під час запису інтерв'ю для Радіо Свобода. Вашингтон, США
Кліффорд Мей, засновник і президент аналітичного центру Фонд захисту демократій під час запису інтерв'ю для Радіо Свобода. Вашингтон, США

«Європейці зрозуміли повідомлення»

Минулого тижня Трамп оприлюднив фіксований оборонний бюджет на наступний фінансовий рік у розмірі 892 мільярдів доларів, а також одноразове вливання близько 120 мільярдів доларів, які Пентагон може використати до 2028 року. Бюджет передбачає фінансування протиракетного щита космічного базування під назвою «Залізний купол».

Деякі республіканці в Сенаті та Палаті представників кажуть, що одноразового вливання недостатньо, і що верхня межа має бути збільшена, щоб переозброїтися для протистояння сучасним загрозам.

Трамп має рацію, коли він вимагає, щоб кожен член НАТО робив значний внесок у колективну безпеку альянсу

Європейські члени НАТО під тиском Білого дому і в умовах війни, що вирує поруч, також почали збільшувати свої оборонні бюджети. Проте постійні зіткнення Трампа з Європою щодо спільної відповідальності за оборону відбуваються на тлі суперечок про торгівлю, що викликає побоювання трансатлантичного розриву навіть тоді, коли супротивники зближуються.

«Трамп має рацію, коли він вимагає, щоб кожен член НАТО робив значний внесок у колективну безпеку альянсу. Це не може бути привілеєм: мовляв, Америка тебе захищає, а ти роби, що хочеш. Думаю, що [європейці]починають це розуміти», – сказав Мей.

Конфронтаційний тон Трампа може бути стратегічним.

«Можливо, Трамп просто намагається налякати, щоб вони зрозуміли, що він налаштований серйозно. Інакше вони нічого не робитимуть, адже раніше не робили», – додав Мей, застерігши, що він не вірить, що адміністрація забере захист США з Європи.

Військова допомога США Україні

Ще однією точкою трансатлантичних суперечок є Україна.

Трамп зробив припинення війни Росії проти України своїм головним пріоритетом, наполягаючи на 30-денному припиненні вогню і відсуваючи на другий план європейських лідерів у цьому процесі, незважаючи на їхні високі ставки на результат.

Його наполягання на тому, що і Київ, і Москва повинні піти на поступки, занепокоїло офіційних осіб в Україні та Брюсселі, які побоюються, що він може натиснути на Україну і змусити її віддати частину території.

Якщо ми продаємо зброю Україні, це добре для нас

У нещодавньому інтерв'ю журналу Time Трамп заявив, що Крим, анексований Росією в 2014 році, «залишиться з Росією» за будь-якої мирної угоди, але не сказав, чи визнають Сполучені Штати офіційно Крим або інші окуповані території російськими.

Мей стверджує, що Сполучені Штати повинні продовжувати озброювати Україну. У той час як Трамп критикував допомогу США Києву у розмірі 177 мільярдів доларів, Мей заявляє, що майбутня підтримка може бути профінансована Європою, самою Україною або за рахунок заморожених російських активів.

«Якщо ми продаємо зброю Україні, це добре для нас», – сказав він. «Це підтримує наші заводи, зміцнює нашу оборонно-промислову базу і гарантує, що Путін не зможе просто перегрупуватися і знову напасти через кілька років»

Президент України Володимир Зеленський з президентом США Дональдом Трампом у Ватикані, 26 квітня 2025 року
Президент України Володимир Зеленський з президентом США Дональдом Трампом у Ватикані, 26 квітня 2025 року

Але також Трамп додав:

«Нам не треба, щоб будь-яка вільна демократична держава була завойована і втягнута в диктатуру за допомогою військової сили. Я не думаю, що це в інтересах Америки. І вже точно не відповідає американським цінностям».

Амбіції Путіна виходять за межі України, сказав Мей, припустивши, що російський президент може спробувати побудувати сухопутний міст до Калінінграда – російського ексклаву, відокремленого від України Польщею і Литвою, – так само, як він це зробив з Кримом.

Амбіції Путіна виходять за межі України

Цей сценарій, за словами Мея, є екзистенційним випробуванням для НАТО.

«Чи будемо ми битися за коридор через південну Литву? Якщо ні – НАТО розвалиться», – сказав він.

Мей заявив, що вважає, що війна може закінчитися перемир'ям у корейському стилі, а не всеосяжним миром, а остаточне врегулювання, можливо, стане можливим лише тоді, коли Путін більше не буде при владі. Бойові дії між Північною і Південною Кореєю закінчилися в 1953 році після трьох років без укладення мирної угоди, і обидві країни технічно все ще перебувають у стані війни.

Російський президент вже два місяці ігнорує увертюру Трампа щодо припинення вогню. Хоча Трамп загалом уникав прямої критики Путіна, він натякнув, що розчарований відсутністю прогресу.

«Я думаю, що президент Трамп став більш реалістичним» щодо намірів Путіна, – сказав Мей. «Я сподіваюся, що він усвідомлює, що [президент України Володимир] Зеленський не є проблемою».

Неявка Путіна на мирні переговори в Туреччині 15 травня означає, що він фактично відкинув виклик Зеленського провести зустріч віч-на-віч, натомість надіславши делегацію нижчого рівня, склад якої красномовно свідчить про його максималістські цілі у війні – може стати останнім доказом, необхідним для того, щоб переконати Трампа, на кого слід тиснути.

Це друга частина із серії інтерв'ю Радіо Свобода із аналітиками щодо тих змін, які простежуються у зовнішній політиці адміністрації 47-го президента США Дональда Трампа. Третя частина вийде наступного тижня: розмова з Леоном Ароном, старшим науковим співробітником і директором російських досліджень в Американському інституті підприємництва, який спеціалізується на внутрішній політиці Росії, російській зовнішній політиці та американсько-російських відносинах.

Передвиборча гонка в Румунії добігає кінця. До чого тут СБУ?

Учасники акції тримають великі прапори Румунії та Євроcоюзу під час мітингу напередодні переголосування президентських виборів у Бухаресті, Румунія, 9 травня 2025 року
Учасники акції тримають великі прапори Румунії та Євроcоюзу під час мітингу напередодні переголосування президентських виборів у Бухаресті, Румунія, 9 травня 2025 року

Румуни підуть на вибори у неділю, 18 травня, щоб нарешті обрати нового президента після місяців безпрецедентного політичного хаосу, який призвів до анулювання попередніх виборів і заборони участі фавориту перегонів. Про кандидатів і їхні програми у матеріалі Радіо Свобода.

У другому турі зійдуться націоналіст Джордже Сіміон і центрист, мер Бухареста Нікушор Дан.

Колаж. Нікушор Дан (ліворуч) і Джордже Сіміон
Колаж. Нікушор Дан (ліворуч) і Джордже Сіміон

Сіміона висунули замість Калін Георґеску, якому не дозволили балотуватися після того, як він виграв перший тур голосування в листопаді. Румунська влада анулювала результати цього голосування, заявивши про втручання у вибори на користь Георґеску з боку Росії.

На нових виборах Сіміон продовжив шлях Георґеску, набравши близько 41% голосів у першому турі 4 травня. Дан значно відстав, отримавши майже 21%.

Сіміон випереджає в більшості опитувань з того часу, хоча останні дані свідчать про майже рівну боротьбу.

Президент Румунії призначає прем'єр-міністра (за погодженням з парламентом), представляє країну на самітах НАТО та ЄС, а також може накладати вето в ЄС.

Хто такий Джордже Сіміон?

Кандидат у президенти Джордже Сіміон під час виборчих дебатів напередодні другого туру переголосування президентських виборів у Бухаресті, Румунія, 8 травня 2025 року
Кандидат у президенти Джордже Сіміон під час виборчих дебатів напередодні другого туру переголосування президентських виборів у Бухаресті, Румунія, 8 травня 2025 року

Сіміон обіцяє повністю змінити політичну систему Румунії, займає євроскептичну позицію в межах ЄС і виступає проти підтримки України.

«Наша позиція – нейтралітет, а не ескалація, не постачання зброї та повна узгодженість з політикою адміністрації Трампа», – заявив він 8 травня.

Сіміон також підкреслює свою ідеологічну спорідненість із «рухом MAGA» і розмістив у соцмережах фото в червоній бейсболці з написом Trump Save America.

Політична симпатія може бути взаємною, оскільки Вашингтон різко розкритикував рішення про анулювання першого туру виборів.

Сіміон також викликав обурення серед сусідів Румунії. Він натякав на територіальні претензії до України та закликав до об’єднання з Молдовою, через що йому заборонили в’їзд до обох країн.

19 травня молдовський суд має переглянути заборону, яка була введена після його арешту під час протесту в Кишиневі в 2015 році.

Раніше, у 2011 році, його оштрафували та заборонили відвідувати футбольні стадіони на 6 місяців через расистські вигуки на матчі Румунія-Боснія.

У грудні 2019 року він став співзасновником партії «Альянс за об’єднання румунів» (AUR), яка нині є другою за чисельністю в парламенті. Сайт партії декларує підтримку християнської віри, низьких податків, сімейних цінностей і національного суверенітету.

У 2023 році колишній міністр оборони Молдови Анатол Шалару звинуватив Сіміона в таємній зустрічі з агентом ФСБ у Києві.

Сіміон заперечив як цей випадок, так і загальні звинувачення в проросійськості. Нещодавно він програв судовий позов проти Шалару за ці звинувачення.

У листопаді 2024 року СБУ оголосила заборону на його в'їзд в Україну, пояснивши це його антиукраїнською діяльністю, спрямованою на заперечення українських кордонів і поширення дезінформації про утиски румунської меншини. Сіміон у відповідь заявив, що це рішення є наслідком його «прорумунської діяльності» та підтримки прав румунської меншини в Україні.

Він також заявив, що призначить проросійського націоналіста Георґеску прем’єр-міністром Румунії. 63-річний Георґеску назвав 38-річного Сіміона «своїм молодим протеже».

Хто такий Нікушор Дан?

Кандидат у президенти Нікушор Дан під час виступу на дебатах. 15 травня 2025 року
Кандидат у президенти Нікушор Дан під час виступу на дебатах. 15 травня 2025 року

Нікушор Дан – безпартійний політик, який переміг на виборах мера Бухаресту як незалежний кандидат – і тепер прагне того ж у президентських виборах.

55-річний Дан прийшов у політику у 2015 році, пообіцявши боротися з корупцією в столиці.

За фахом математик, він здобув ступінь доктора в Сорбонні у 1998 році, після чого повернувся працювати до Інституту математики Румунії.

Саме тоді він почав активну громадську діяльність, зосереджену на незаконному будівництві, міському плануванні та захисті культурної спадщини.

Після двох невдалих спроб стати мером Бухареста, Дан був обраний у 2020-му і переобраний у 2024-му – попри критику за слабку комунікацію на посаді.

Його рішення балотуватися в президенти викликало подив, зважаючи на нещодавнє переобрання мером. Сам Дан пояснив це політичною кризою, яка охопила Румунію.

«Ми перебуваємо на межі – це найскладніший момент з 1989 року», – сказав він, додавши, що «в політичному житті країни занадто багато брехні».

Він заявив, що боротьба з корупцією та впливовими групами буде головною темою його президентства.

У зовнішній політиці Дан виступає за тісні відносини зі США та послідовну проєвропейську позицію. Він також займає чітку проукраїнську позицію. Він підтримував надання військової допомоги, а також виступав за активну участь Румунії в європейських ініціативах, спрямованих на підтримку України.

Після першого туру 4 травня Дан сказав, що другий тур стане «дебатами між прозахідним напрямом для Румунії та антизахідним».

Цей меседж наразі знаходить відгук серед освічених виборців у великих містах, але загалом залишає Дану складне завдання у другому турі.

Він мав можливість звернутися до виборців під час трьох теледебатів цього тижня, в яких Сіміон відмовився брати участь.


Президентські вибори у Польщі: чому мера Варшави вважають ключовим елементом урядових реформ

Кандидат у президенти Польщі Рафал Тшасковський (ліворуч) проводить передвиборчий мітинг у місті Плоцьк. 11 травня 2025 року
Кандидат у президенти Польщі Рафал Тшасковський (ліворуч) проводить передвиборчий мітинг у місті Плоцьк. 11 травня 2025 року

Поляки віддадуть свої голоси на президентських виборах 18 травня – голосування, яке вважається є вирішальним для прем'єр-міністра Дональда Туска та його проєвропейського уряду, які прагнуть просунути свою програму реформ.

Після восьми років консервативного правління партії «Право і справедливість» (ПіС) Туск створив широку коаліцію соціал-демократів, а також центристів і християнських демократів, щоб повернути собі владу і повернути Варшаву в більш проєвропейському напрямку.

Але не все склалося так як він того хотів. У президентському палаці Анджей Дуда, якого підтримує «Право і справедливість», завів у глухий кут частину порядку денного Туска, використовуючи вето.

Уряду не вистачає трьох п'ятих голосів для подолання президентського вето, яке досі використовувалося для блокування таких пропозицій, як доступ до екстреної контрацепції без рецепта та офіційне визнання сілезької мови як мови меншини.

Дуда також погрожував використати вето, якщо на його стіл ляжуть більш ліберальні закони про аборти.

Перебуваючи при владі з 2015 року, Дуда має піти у відставку, відпрацювавши два повних п'ятирічних терміни. Хто прийде йому на зміну, значною мірою залежатиме від того, чи захочуть поляки дати Туску сильну руку для проведення його реформ у найближчі роки.

Хто буде президентом?

Як і майже всі останні вибори в Польщі, ці вибори будуть битвою між «Громадянською платформою» (ГП) Туска та партією «Право і справедливість».

Кандидатом від «Громадянської платформи» є Рафал Тшасковський, чинний мер Варшави, який зазнав поразки від Дуди на останніх президентських виборах у 2020 році.

Прогнозують, що він посяде перше місце з 30-35% голосів. А у другому турі йому має вистачити якраз стільки, щоб перемогти Кароля Навроцького, який, як очікується, посяде друге місце з 20-25%.

Кароль Навроцкі
Кароль Навроцкі

Але це не буде легко.

На фінальних дебатах 12 травня Тшасковський виглядав втомленим і розфокусованим, а «ПіС» намагається повторити трюк, який допоміг Дуді прийти до влади десять років тому – висунути когось відносно невідомого і молодого, хто насправді не є членом партії.

Навроцький, історик, який очолював Музей Другої світової війни у Гданську, а віднедавна – потужний Інститут національної пам'яті, ідеально підходив на цю роль.

За останні тижні він скоротив розрив з Тшасковським в опитуваннях громадської думки, проте Навроцький зустрівся із власними труднощами.

Навроцький підіграє своєму простому способу життя і стверджує, що володіє лише однією квартирою. Однак було виявлено, що кандидат насправді має другу квартиру, якою він заволодів, вдаючи, що піклується про її літнього мешканця-інваліда, який натомість мешкав у будинку для літніх людей.

Той факт, що він володів часткою в третій квартирі, лише ускладнив його проблеми.

Чи може хтось кинути виклик цим перегонам двох кандидатів?

Телегенічний спікер Сейму Шимон Головня, який очолює центристську партію «Польща 2050», провів невиразну кампанію і, швидше за все, отримає менше 10% голосів виборців. Його прихильники, ймовірно, підтримають Тшасковського у другому турі.

Шимон Головня
Шимон Головня

Потенційно скористатися нещодавнім промахом Навроцького з житлом може Славомір Ментцен, кандидат від правопопулістської партії «Конфедерація свободи і незалежності».

У певний момент він йшов пліч-о-пліч з Навроцьким, але, схоже, втратив підтримку після того, як закликав до повної заборони абортів, навіть у випадках зґвалтування, і до припинення безкоштовної університетської освіти.

Відвертий прихильник президента США Дональда Трампа, Ментцен активно користується соціальними мережами і популярний серед молодих виборців-чоловіків завдяки своєму поєднанню економічного лібералізму, політичного ізоляціонізму та антимігрантської риторики.

Славомір Ментцен
Славомір Ментцен

Через його статус аутсайдера важко оцінити, якою насправді є його електоральна підтримка, тому не можна повністю виключити його потрапляння до першої двійки.

Тож які теми домінують у кампанії?

Безпека, за якою слідують соціальні проблеми.

В умовах, коли по сусідству в Україні йде війна з Росією, Сполучені Штати, схоже, відвертаються від Європи, а білоруський режим Лукашенка заманює і потім відправляє до польського кордону мігрантів з Африки та Азії, – не дивно, що поляки ставлять питання національної безпеки на перше місце в порядку денному передвиборчих перегонів.

Польща вже витрачає на оборону майже 5% свого валового внутрішнього продукту, що є найвищим показником серед усіх країн-членів НАТО, і обидва головні кандидати у президенти хочуть зберегти цей рівень витрат. Але вони розходяться в думках щодо того, на чому слід робити акцент в рамках альянсу.

Польща – одна з найбільш проамериканських країн Європи, і хоча багато хто, в тому числі прихильники ПіС, стурбовані зближенням адміністрації Трампа з президентом Росії Володимиром Путіним, Навроцький все ще є прихильником збереження якомога ближчих відносин зі Сполученими Штатами.

Президент України Володимир Зеленський, прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, президент Франції Емманюель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і Дональд Туск під час телефонної розмови з Трампом під час саміту Європейської політичної спільноти в Албанії, 16 травня 2025
Президент України Володимир Зеленський, прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, президент Франції Емманюель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і Дональд Туск під час телефонної розмови з Трампом під час саміту Європейської політичної спільноти в Албанії, 16 травня 2025

Він прагне укласти двосторонню угоду безпосередньо з Вашингтоном, оскільки і Брюссель, і Берлін викликають глибоку недовіру всередині ПіС.

Дуда налагодив тісні стосунки з Трампом під час першого терміну американського лідера в Білому домі, а в країні перебуває близько 10 тисяч американських військових.

Хоча «Громадянська платформа» в жодному разі не хоче розривати ці зв'язки, вона прагне налагодити тісніші європейські зв'язки, зокрема з Берліном і Парижем. Нещодавній візит Туска до Києва в рамках «коаліції охочих» разом із канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом та президентом Франції Емманюелем Макроном є найяскравішим свідченням цього.

А соціальні гарячі теми?

Для Тшасковського це велика складність.

На посаді мера ліберальної Варшави протягом останніх семи років він підтримував права ЛГБТК+, схвалив екологічне законодавство та заборонив релігійну символіку в мерії.

У країні, яка набагато більш релігійна і консервативна, ніж її столиця, це все можна використати проти нього.

У той же час, багато хто більш ліберального спектру, особливо молоді жінки, які масово прийшли на парламентські вибори, щоб добитись перемогти на користь коаліції, розчаровані відсутністю реформ до цього часу.

Їм потрібно знову мобілізуватися, щоб перенести його за фінішну лінію.

Звичайно, Дуда наклав вето на деякі ініціативи, але коаліція також неохоче висуває нові пропозиції щодо одностатевих партнерств або абортів, знаючи, що центристські та праві фракції в уряді виступають проти цього.

Якщо Тшасковський стане президентом, виправдань більше не буде. Але водночас «ПіС» сподівається, що країна занадто швидко поверне вліво, що зробить можливим розпад коаліції і перемогу на парламентських виборах у 2027 році або раніше.

Що ж Україна?

Польща є одною з найбільших прихильниць України. Майже мільйон біженців втекли з охопленої війною країни, називаючи її своїм домом, відколи Росія розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 році.

Але підтримка як України, так і українців, які живуть в країні, впала, і обидва основні кандидати виступають за скорочення деяких соціальних внесків для біженців.

Страйк польських фермерів, Польща, 20 березня 2024 року
Страйк польських фермерів, Польща, 20 березня 2024 року

Обидва також висловили підтримку польським фермерам, зазначивши, що їхні засоби до існування повинні бути захищені до того, як Україна з її значним сільськогосподарським сектором зможе приєднатися до ЄС.

Навроцький пішов ще далі щодо України, ставлячи під сумнів її придатність як до членства в НАТО, так і до членства в ЄС і прагнучи пов'язати перспективу членства країни з повною співпрацею щодо суперечливого спільного історичного минулого, включаючи Волинську різанину.

Чи є ознаки прогресу? Чим завершилися переговори між Україною та Росією

Частина російської делегації на переговорах у Стамбулі
Частина російської делегації на переговорах у Стамбулі

Перші прямі мирні переговори між Росією та Україною за понад три роки, що відбулися 16 травня у Стамбулі, пройшли швидко та без жодних ознак прогресу, окрім угоди про обмін полоненими. Українські чиновники звинуватили Росію у висуванні «неприйнятних» вимог.

Зустріч у Стамбулі завершилася приблизно через півтори години після її початку, повідомили турецькі чиновники.

Які головні висновки зустрічі у Стамбулі?

Учасники перемовин домовилися обміняти 1000 полонених з кожного боку найближчим часом, про це заявили голови обох делегацій. Це буде найбільший окремий обмін з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.

Але не було жодних публічних ознак того, що величезні розбіжності між позиціями Росії та України з таких питань, як наприклад доля окупованих українських території, зменшилися.

Європейські лідери приєдналися до президента України Володимира Зеленського, засудивши позицію Росії.

Представники України під час переговорів із делегацією Росії. Стамбул, 16 травня 2025 року
Представники України під час переговорів із делегацією Росії. Стамбул, 16 травня 2025 року

«Відірвані від реальності» вимоги

Reuters цитує неназване українське джерело, яке заявило, що російська делегація висунула вимоги, які «відірвані від реальності та виходять далеко за рамки того, що обговорювалося раніше».

Зліва направо: міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, держсекретар США Марко Рубіо, міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан та керівник Офісу президента України Андрій Єрмак прибувають до палацу Долмабахче в Стамбулі,16 травня 2025 року.
Зліва направо: міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, держсекретар США Марко Рубіо, міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан та керівник Офісу президента України Андрій Єрмак прибувають до палацу Долмабахче в Стамбулі,16 травня 2025 року.

Це очевидно стосувалося чотирьох регіонів, які Росія частково окупувала та безпідставно стверджує, що вони є російськими: Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську.

Влада України утримує частини цих регіонів, включно з обласними центрами Запоріжжям та Херсоном.

Керівник російської делегації, помічник Путіна Володимир Мединський, заявив, що Росія загалом «задоволена результатом» і «готова продовжувати контакти». Він сказав, що Росія «взяла до відома» те, що, за його словами, було запитом України на переговори між Зеленським та Путіним.

Мединський також сказав, що перемовники домовилися, що «кожна сторона представить своє бачення можливого майбутнього припинення вогню та детально його викладе». Уже після цього, з його слів, було б доречно продовжити переговори.

Як досягти миру

Загалом, очікування щодо прориву у переговорах були низькими.

Це були перші прямі перемовини після переговорів у Стамбулі на початку повномасштабного вторгнення Росії, коли Україна відкинула пропозицію підписати капітуляцію.

Переговори 16 травня завершили шалений тиждень дипломатії, підживлений прагненням президента США Дональда Трампа стати посередником у припиненні війни, в результаті якої загинули десятки тисяч солдатів з обох сторін та велика кількість українських мирних жителів.

Російські та українські переговірники розпочали свою зустріч приблизно після 13:00 за місцевим часом (полудень за центральноєвропейським часом) разом з посадовцями Туреччини та завершили її до 15:00 (14:00 за центральноєвропейським часом). Також було проведено кілька окремих зустрічей за участю американських, українських, російських, європейських та турецьких посадовців.

Михайло Галузін, Володимир Мединський, Олександр Фомін і Ігор Костюков (зліва направо) в Стамбулі, Туреччина, 15 травня 2025 року
Михайло Галузін, Володимир Мединський, Олександр Фомін і Ігор Костюков (зліва направо) в Стамбулі, Туреччина, 15 травня 2025 року

Виступаючи на європейському саміті в Тирані (столиці Албанії) президент України Володимир Зеленський заявив, що «головним пріоритетом Києва є повне, безумовне та чесне припинення вогню. Це має відбутися негайно, щоб зупинити вбивства та створити міцну основу для дипломатії».

Якщо російська делегація в Стамбулі не погодиться на припинення вогню, «світ повинен відреагувати», – сказав він.

Цього тижня у нас був реальний шанс зробити важливі кроки до припинення цієї війни. Якби тільки Путін не боявся приїхати до Туреччини
Зеленський

«Потрібна сильна реакція, включно з санкціями проти енергетичного сектору та банків Росії», – зауважив Зеленський.

Москва відхилила заклики України, європейських країн та Сполучених Штатів до повного 30-денного припинення вогню, заявивши, що перемир'я можна досягти лише в результаті переговорів. Президент Росії Володимир Путін відхилив запрошення Зеленського провести їхню першу, з 2019-го, особисту зустріч.

«Цього тижня у нас був реальний шанс зробити важливі кроки до припинення цієї війни. Якби тільки Путін не боявся приїхати до Туреччини», – сказав Зеленський у Тирані.

Відкриваючи переговори у Стамбулі, міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що «критично важливо» запровадити припинення вогню «якомога швидше» та «дуже важливо, щоб ці переговори лягли в основу зустрічі лідерів. Ми щиро віримо, що миру можна досягти шляхом конструктивних переговорів».

Прориву не буде?

Напередодні переговорів керівник української делегації, міністр оборони Рустем Умєров, заявив у себе у фейсбуці, що мир можливий лише за умови, що «Росія продемонструє свою готовність вжити конкретних заходів, включно з повним припиненням вогню щонайменше на 30 днів та впровадженням гуманітарних заходів, таких як повернення насильно депортованих українських дітей», а також обмін усіма військовополоненими.

Нічого не станеться, поки ми з Путіним не зустрінемося
Трамп

Рішення Путіна направити делегацію нижчого рівня на переговори, які він запропонував раніше цього тижня і на які Трамп закликав Україну погодитися, послабило і без того малі очікування щодо прогресу.

Трамп, який перебував у регіоні з поїздкою на Близький Схід, натякнув, що може поїхати до Туреччини, якщо Путін відвідає захід.

«Нічого не станеться, поки ми з Путіним не зустрінемося», – сказав Трамп після того, як Кремль оголосив про відправку делегації нижчого рівня.

Після посадки на борт Air Force One в Абу-Дабі 16 травня для повернення до Вашингтона Трамп сказав, що, можливо, незабаром зателефонує Путіну.

«Ми з ним зустрінемося, і я думаю, що ми вирішимо це питання, а може й ні», – заявив він.

Президент США Дональд Трамп та принц Саудівської Аравії Мухаммад бін Салман під час зустрічі в Королівському палаці в Ер-Ріяді. Саудівська Аравія, 13 травня 2025 року
Президент США Дональд Трамп та принц Саудівської Аравії Мухаммад бін Салман під час зустрічі в Королівському палаці в Ер-Ріяді. Саудівська Аравія, 13 травня 2025 року

«Ми збираємося це зробити. Ми повинні, – висловився Трамп про припинення війни. – В середньому щотижня гине п’ять тисяч молодих людей, і ми збираємося це зробити»

Державний секретар США Марко Рубіо заявив Fox News 15 травня, що прориву не буде, поки Трамп і Путін не сядуть «за один стіл» один проти одного.

«Я ще не знаю дати чи місця, але це справді єдиний шанс на цей момент», – сказав Рубіо. Він зустрівся з українськими та турецькими чиновниками в стамбульському палаці Долмабахче перед переговорами між Україною та Росією.

Рубіо підтвердив «позицію США про те, що вбивства потрібно припинити», – сказала речниця Державного департаменту Теммі Брюс. Майкл Антон, керівник відділу політичного планування Державного департаменту, мав окремо зустрітися з російською делегацією.

Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що зустріч Трампа та Путіна для обговорення двосторонніх відносин, України та інших питань «безумовно необхідна», але підготовка до неї потребуватиме часу, і її не слід проводити, якщо вона не дасть результатів.

Росія розпочала повномасштабне вторгнення через вісім років після того, як уже анексувала Крим та розпалила війну на сході Донбасу у 2014 році. Зараз вона утримує близько однієї п'ятої території України, але це ще далеко до мети Путіна – підкорити країну, незалежну з моменту розпаду Радянського Союзу в 1991 році.

Росія наполягає на своєму

Єдині попередні прямі мирні переговори зірвалися навесні 2022 року. Тоді сторони сперечалися щодо основних питань. Та й перемовини відбувалися на тлі викриттів злочинів, скоєних російськими військами в Бучі.

У цих переговорах Росія прагнула угоди, яка, на думку аналітиків, означала б капітуляцію Києва та залишила б Україну постійно нейтральною країною з невеликою та беззубою армією, обмеженим суверенітетом та майже відсутнім доступом до західної безпекової підтримки.

Російські чиновники припустили, що Москва не зменшила своїх цілей, попри невдачу у захопленні Києва та повільний прогрес на полі бою, де невеликі територіальні здобутки досягнуті високою ціною у вигляді втрат з боку Росії.

Президент України Володимир Зеленський і голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Давос, 16 січня 2024 року
Президент України Володимир Зеленський і голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Давос, 16 січня 2024 року

Кремль означив переговори 16 травня «відновленням» переговорів 2022 року (Мединський також очолював російську команду у 2022 році). Зеленський назвав російську делегацію «бутафорською» та сказав, що склад показує, що «вони недостатньо серйозно ставляться до переговорів».

Ми посилимо тиск
Урсула фон дер Ляєн

«Росіяни хочуть викликати асоціації з 2022 роком, – заявив 16 травня керівник апарату Зеленського Андрій Єрмак. – Але єдине, що пов’язане з цими переговорами, – це місто Стамбул. І нічого більше. Усі спроби росіян пов’язати нинішній день із 2022 роком не спрацюють».

Оскільки Росія відхиляє заклики до 30-денного припинення вогню, Європейський Союз готує новий пакет санкцій проти Москви. Він включає заходи, спрямовані на фінансовий сектор Росії та її прибутковий експорт енергоносіїв.

«Ми посилимо тиск», – заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн у Тирані.

Угода чи ультиматум?

Путін неодноразово заявляв, що будь-яка мирна угода має бути спрямована на те, що Росія називає «корінними причинами» війни. Це термін нагадує вимоги, висунуті Росією перед розпочатим повномасштабним вторгненням: щоб Україна стала нейтральною державою, різко скоротила свої військові сили та зокрема відмовилася від прагнень вступити до НАТО.

Крім того, Москва неодноразово заявляла, що Київ і Захід повинні визнати суверенітет Росії над Донецькою, Луганською, Запорізькою та Херсонською областями – чотирма частково окупованими Росією українськими регіонами, які Путін безпідставно оголосив у вересні 2022 року частиною Росії.

«Путін не збирається закінчувати цю війну, принаймні не на якихось розумних умовах. Але його цікавить побудова нових відносин з адміністрацією США», – заявив 16 травня Кирило Мартинов, головний редактор латвійського російськомовного медіа«Новая газета Європа» у коментарі телеканалу «Настоящее время» (створеному Радіо Свобода з участю Голосу Америки).

Якщо переговори проваляться, а Європа «не зможе досягти якихось спільних дій проти Путіна, тоді головний програш настане для України, бо Путін знову ж таки, по суті, зможе продовжувати війну», – сказав Мартинов.

Він додав, що мета Путіна – «продовжувати війну, уникаючи повної сварки з Трампом».

«Реальність така, що ні Москва, ні Київ не готові погодитися на міцний мир, оскільки їхні позиції є принципово непримиренними», – написала у соцмережі X Тетяна Станова, старша наукова співробітниця Берлінського Центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії.

«Це буде тривалий процес. Путін, здається, все ще вважає, що може досягти своїх максималістських вимог», – сказав Курт Волкер, колишній посол США в НАТО.

Він також був спеціальним представником Трампа з переговорів щодо України під час його попереднього президентського терміну, а зараз є почесним науковим співробітником американського Центру аналізу європейської політики.

Вісь Росія-Іран-Китай-КНДР. Чи усвідомлюють у США загрозу?

Китай, Росія та Іран провели зустріч у Пекіні щодо іранської ядерної програми
Китай, Росія та Іран провели зустріч у Пекіні щодо іранської ядерної програми

Американські військові лідери дедалі більше стурбовані тим, що глобальні точки кипіння можуть перерости в тривалі протистояння на багатьох фронтах. Їх розпалюють головні супротивники США: Росія, Китай, Іран та Північна Корея.

Як реагуватимуть Сполучені Штати на ці виклики?

Короткі, географічно обмежені війни – ті протистояння, яких американські військові переважно очікували – ймовірно залишилися у минулому. Про це заявили американські військові офіційні особи 13 травня у Вашингтоні на конференції, організованій Центром стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS).

«Думаю, ви повинні одразу повірити, що якщо в одному географічному районі відбувається бій, через ці відносини (Росія, Китай, Іран, КНДР) він негайно пускатиме метастази або ж затягнеться у географічному та геополітичному вимірах. Цього не уникнути», – сказав генерал Крістофер Махоні, помічник командувача Корпусу морської піхоти США.

Ця теза відображає все більшу стурбованість у Пентагоні тим, що традиційні припущення Америки щодо ескалації конфліктів більше не виправдовують себе.

«Ідея короткого, гострого конфлікту, я вважаю, є фантазією», – додає Махоні.

Володимир Путін (ліворуч) і лідер Північної Кореї Кім Чен Ин. Пхеньян, 19 червня 2024 року
Володимир Путін (ліворуч) і лідер Північної Кореї Кім Чен Ин. Пхеньян, 19 червня 2024 року

Пентагон стурбований?

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке Кремль сподівався завершити щонайдовше за кілька тижнів, переросло у повномасштабну війну і триває вже кілька років.

Уздовж 1000-кілометрової лінії фронту російсько-української війни тривають запеклі бої. Допомога, яку Москва отримала від Китаю, Ірану та Північної Кореї, ймовірно, продовжила збройне протистояння.

Генерал Джеймс Мінгус, заступник начальника штабу армії США, зазначив, що хоча зв'язки між цими країнами не є новими (Росія підтримує дружні відносини з Іраном та Північною Кореєю протягом десятиліть), глибина нинішньої співпраці, зокрема в галузі технологій та передачі зброї, знаменує собою небезпечну нову фазу.

«Ми повинні бути дуже стурбовані їхнім рівнем обміну», – вважає Мінгус.

Адмірал Джеймс Кілбі, заступник начальника операцій ВМС США, додав, що масштабні навчання ВМС – інтегрований глобальний навчальний захід за участю флотів США – втретє відбудуться цьогоріч у серпні. Навчання розроблені для підготовки саме до тих трансрегіональних конфліктів, яких зараз очікують американські чиновники.

«Це визнання того, що саме в такому становищі ми перебуваємо», – сказав Кілбі на конференції.

Фото від 2023 року. Очільник РФ Володимир Путін та президент Ірану Ебрахім Раїсі (праворуч ліворуч) під час зустрічі у Кремлі. Москва, Росія
Фото від 2023 року. Очільник РФ Володимир Путін та президент Ірану Ебрахім Раїсі (праворуч ліворуч) під час зустрічі у Кремлі. Москва, Росія

Фактична вісь

Китай, Іран та Північна Корея підтримали вторгнення Росії в Україну, постачаючи Москві критично важливі технології, безпілотники, ракети та артилерію.

Північна Корея відправила тисячі військових для підтримки російських операцій.

Махоні сказав, що характер цієї співпраці «дуже схожий на альянс».

«Тож, хоча це може бути не формалізована угода, вона відбувається, і я вважаю, що такий союз триватиме», – зауважив генерал.

Цей союз виходить за межі війни проти України.

Підтримуване Іраном угруповання «Хамас» (визнане терористичною організацією у США та ЄС) атакувало Ізраїль 7 жовтня 2023 року. У той час Іран одночасно допомагав Росії обходити західні санкції та підтримувати військову машину.

Водночас Китай продовжує агресивні маневри в Південнокитайському морі та навколо Тайваню, ба навіть розширює економічні та військові зв'язки як з Іраном, так і з Росією.

Чи встигатиме промислова база США?

Аналітики та представники оборонного відомства дедалі більше скептично ставляться до того, що оборонно-промислова база США готова до тривалого конфлікту високої інтенсивності, не кажучи вже про численні наявні.

Після двох десятиліть контртерористичних операцій, зосереджених на невеликих спеціалізованих силах та обмежених закупівлях висококласних платформ, таких як F-35, Сполучені Штати тепер постали перед серйозним викликом нарощування виробництва.

Виробництво артилерії, зокрема 155-міліметрових снарядів, критично важливих для оборони України, скоротилося. Суднобудування також різко сповільнилося.

Китай, який зараз має найбільший у світі військово-морський флот за кількістю корпусів, спускає на воду нові кораблі до 200 разів швидше, ніж Сполучені Штати, за словами Кілбі.

Український солдат проходить повз житловий будинок, пошкоджений російськими військовими ударами у прифронтовому місті Покровськ, 6 березня 2025 року
Український солдат проходить повз житловий будинок, пошкоджений російськими військовими ударами у прифронтовому місті Покровськ, 6 березня 2025 року

Президент США Дональд Трамп, який прийшов до влади з обіцянкою зміцнити збройні сили США, зробив відновлення ВМС США ключовим елементом своєї оборонної програми. У квітні він видав указ, спрямований на відродження суднобудівної промисловості та відновлення американського морського домінування.

Але керівники галузі та військові лідери попереджають: проблема виходить за рамки будь-якої однієї адміністрації. Хронічні затримки з прийняттям бюджетів, короткострокові постійні резолюції та партійний баланс сил на межі можливостей, включно з трьома припиненнями роботи уряду за останні 12 років, ускладнили для оборонних компаній довгострокові інвестиції.

Сам процес закупівель Пентагону також зазнав критики. Експерти кажуть, що система занадто повільна та консервативна, обтяжена бюрократією, яка перешкоджає інноваціям та відлякує нових учасників.

Махоні сказав, що всі етапи процесу закупівель мають бути реформовані, «інакше від цього не отримати великої користі».

Питання грошей

Незважаючи на загрози, які зростають, витрати США на оборону залишалися відносно незмінними (з урахуванням інфляції) протягом більшої частини останніх двох десятиліть.

Як частка валового внутрішнього продукту, вона зараз становить близько 3 відсотків – менше половини середнього показника часів Холодної війни. Про це зазначив на конференції сенатор Мітчелл Макконнелл (республіканець від штату Кентуккі).

Прірва між загрозами, з якими ми стикаємося, і тим, що ми робимо для їх подолання, величезна
Макконнелл

За словами Макконнелла, проблема ускладнюється тим, що частка оборонного бюджету, витрачена на закупівлю озброєння, зменшилася.

Запропонований адміністрацією Трампа оборонний бюджет на 2026 рік включає 893 мільярди доларів прямих витрат (як і цього року), але ще з додатковими 119 мільярдами доларів протягом десятиліття через процес узгодження.

Але критики кажуть: цього недостатньо.

Президент України Володимир Зеленський (праворуч) і тодішній лідер республіканської меншості в Сенаті США Мітчелл Макконнелл. Київ, 14 травня 2022 року
Президент України Володимир Зеленський (праворуч) і тодішній лідер республіканської меншості в Сенаті США Мітчелл Макконнелл. Київ, 14 травня 2022 року

«Прірва між загрозами, з якими ми стикаємося, і тим, що ми робимо для їх подолання, величезна. І це має нас лякати», – вважає Макконнелл.

Він навів приклад оборони України як взірець не лише стійкості, а й швидких інновацій.

«Наші друзі розробили, можливо, провідний у світі сектор інновацій у сфері дронів, – каже Макконнелл. – Але ще більше вражає стійка швидкість, з якою українські виробники відточують та вдосконалюють безпілотні системи в режимі реального часу»

Макконнелл погодився з військовим керівництвом, що будь-який майбутній конфлікт навряд чи буде невеликим або ізольованим.

«Одним з найбільших стратегічних викликів сьогодні є перспектива масштабного конфлікту або одночасних конфліктів у різних місцях військових дій. Це стане випробуванням для глибини нашого арсеналу та стійкості наших ліній постачання»

Він додає, що «перемога залежатиме від масштабних та своєчасних дій».

Це було б величезним викликом у конфлікті за Тайвань, оскільки острів розташований на відстані понад 6000 миль від материкової частини США.

Фортеця Америка?

Поки адміністрація Трампа дорікає європейським урядам щодо спільних витрат на оборону, що ставить під сумнів зобов'язання США перед союзниками по НАТО, Макконнелл також заявив, що Сполучені Штати не можуть боротися зі своїми супротивниками самотужки.

Він сказав, що торговельна війна адміністрації з європейськими та азійськими союзниками відбувається в той час, коли такі супротивники, як Росія та Китай, об'єднуються, щоб кинути виклик міжнародному порядку, очолюваному США.

Президент України Володимир Зеленський (праворуч) і президент США Дональд Трамп під час зустрічі у соборі Святого Петра у Римі, 26 квітня 2026 року
Президент України Володимир Зеленський (праворуч) і президент США Дональд Трамп під час зустрічі у соборі Святого Петра у Римі, 26 квітня 2026 року

«Немає сумнівів, що наші супротивники наполегливо працюють над тим, щоб розколоти Америку та її європейських союзників. Якщо ми полегшуємо їм роботу, ми робимо щось неправильно», – сказав Макконнелл. Він пішов з посади лідера Сенату в лютому.

Макконнелл також додав, що Сполученим Штатам доведеться покладатися на союзників та партнерів, щоб допомогти їм стримувати агресію в найближчі роки від Індо-Тихоокеанського регіону до Східної Європи.

«Якщо діяти самотужки, це лише збільшить витрати для платників податків та ризики для наших військових», – каже він.

Безпекова угода між Україною і Чорногорією: деталі

Президент України Володимир Зеленський, тогочасний канцлер Німеччини Олаф Шольц та прем'єр-міністр Чорногорії Мілойко Спаїч (крайній справа). Берлін, Німеччина, червень 2024 року
Президент України Володимир Зеленський, тогочасний канцлер Німеччини Олаф Шольц та прем'єр-міністр Чорногорії Мілойко Спаїч (крайній справа). Берлін, Німеччина, червень 2024 року
Мілош Рудович

Україна та Чорногорія узгодили текст угоди про співпрацю у сфері безпеки на 10 років. Тепер документ мають підписати прем'єр-міністр Чорногорії Мілойко Спаїч та президент України Володимир Зеленський. Що означає ця угода для обох країн?

  • В угоді йдеться про підтримку у разі збройного нападу, інвестиції в оборонну промисловість, співпрацю розвідувальних органів та відбудову зруйнованої війною України.
  • Аналогічну угоду з Україною підписали близько тридцяти країн, переважно членів НАТО.
  • Підписану угоду має остаточно затвердити парламент Чорногорії на чолі з Андрією Мандичем, який проголосував проти резолюції, що засуджує вторгнення Росії в Україну у 2022 році.
  • Парламент Чорногорії понад вісім місяців не виносить на розгляд пропозиції щодо участі їхньої армії у місії військової допомоги Європейського Союзу на підтримку України.
  • Рішення щодо участі в аналогічній місії підтримки України, організованій НАТО, ще не внесене до процедури.
  • Чорногорія є членом НАТО та кандидатом на членство в ЄС.

Крок уперед: що означає угода для підтримки України

Уряд Чорногорії схвалив угоду 8 травня після місяців переговорів, у яких взяли участь 14 міністерств, Управління із захисту секретних даних та Агентство національної безпеки.

Радник прем'єр-міністра з питань безпеки Тодор Горанович, який очолював чорногорську делегацію, розповів балканській службі Радіо Свобода, що угода є «важливим кроком вперед» у зміцненні відносин між двома країнами «у час викликів для європейської та глобальної безпеки».

Прапори НАТО і Чорногорії
Прапори НАТО і Чорногорії

«Таким чином, Чорногорія підтверджує чітку політичну та інституційну підтримку України, відповідно до своїх пріоритетів зовнішньої політики – членства в Європейському Союзі. Країна демонструє намір бути відповідальною частиною ширшої європейської коаліції солідарності з Україною», – заявив політик.

Зокрема, з початку російського вторгнення у 2022 році Чорногорія надала Україні військову допомогу на суму 11,3 мільйона євро та прийняла багато біженців.

Про що угода?

Обидві держави зобов'язані проводити консультації у разі значної ескалації поточної агресії або наступного збройного нападу Росії на Україну.

Як передбачає текст угоди, Чорногорія надасть Україні швидку та стійку політичну, безпекову, військову, гуманітарну та економічну допомогу; та сприятиме в досягненні угоди про запровадження економічних та інших санкцій проти Російської Федерації.

Чорногорія повністю дотримується європейських санкцій проти Росії.

Угода також передбачає співпрацю в оборонній промисловості, яка буде спрямована на «взаємну комерційну та політичну вигоду».

Чорногорія розгляне варіанти виділення фінансової підтримки для розвитку оборонної промисловості України. Це можливо шляхом інвестицій у розширення потужностей, закупівлі матеріалів для боєприпасів та продукції українського оборонного призначення для потреб Збройних сил України.

Президент України Володимир Зеленський і прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) Карім Хан (праворуч). Київ, 15 вересня 2023 року
Президент України Володимир Зеленський і прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) Карім Хан (праворуч). Київ, 15 вересня 2023 року

Росія повинна нести юридичну відповідальність за війну, оскільки, як зазначається в документі, це може вплинути на її утримання від майбутніх нападів.

Дві країни також поділяють переконання у необхідності створити трибунал для притягнення Росії до відповідальності за злочини проти України.

Окрім цього, Росія також повинна нести фінансову відповідальність за довгострокову відбудову України через завдані збитки.

«Російська суверенна власність на території Чорногорії, відповідно до Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС, буде заблокована, доки Росія не компенсує завдані нею збитки, втрати та травми», – йдеться у тексті Угоди.

Безпекова угоді між Україною і Чорногорією
Безпекова угоді між Україною і Чорногорією

Допомога у відбудові Бородянки

Одним із конкретних кроків, передбачених угодою, буде співпраця з питань відбудови України.

За угодою, чорногорська влада має обрати місто чи регіон, з яким вони хотіли б налагодити співпрацю з метою реконструкції чи реформування.

Домовлено, що таким населеним пунктом стане Бородянка.

Місто, розташоване приблизно за 60 кілометрів від Києва, зазнало сильних руйнувань на початку російського вторгнення в Україну.

Пам'ятник Тарасу Шевченку, пошкоджений обстрілами російських військових під час масштабного вторгнення Росії до України. Бородянка, 6 квітня 2022 року
Пам'ятник Тарасу Шевченку, пошкоджений обстрілами російських військових під час масштабного вторгнення Росії до України. Бородянка, 6 квітня 2022 року

У листопаді 2022 року на знесеній будівлі в цьому місті з'явився мурал британського вуличного художника Бенксі.

На муралі зображений гімнаст, який виконує стійку на руках на купі бетонних уламків.

Дві країни також зобов'язалися поглиблювати співпрацю у сфері розвідки та контррозвідки з метою запобігання підривній діяльності Росії та інших ворожих суб'єктів.

Вони також зобов'язуються протистояти зловмисній пропаганді та дезінформаційним кампаніям, які впливають на національну безпеку.

Кампанія проти Зеленського в Чорногорії: хто за нею стоїть

Після новин про приїзд президента України до Чорногорії на місцевому порталі IN4S (він використовує риторику, близьку до тієї, якою послуговується російська пропаганда – ред.) зʼявилася низка текстів із контраверсійними заголовками. Про це повідомляє Центр цифрової криміналістики (DFC) у Чорногорії.

Ось наприклад: «Пси війни йдуть до Чорногорії: чому неонациста Зеленського вітають у Подгориці».

У статтях наголошується, начебто Зеленський перетворив країну на «гробницю свободи» та православ'я, та звучать заклики до Подгориці не бути містом «мертвих голосів», а «символом громадянського опору», як пише DFC.

Чорногорія. Під час акції з вимогою до Росії припинити війну проти України. Подгориця, 27 лютого 2022 року
Чорногорія. Під час акції з вимогою до Росії припинити війну проти України. Подгориця, 27 лютого 2022 року

«Наративи, що просуваються через вищезгадані тексти порталу IN4S, спираються на моделі, характерні для екосистеми російської пропаганди, яка дегуманізує український народ і зображує його як нацистів», – кажуть у Центрі.

DFC оцінює риторику проросійського порталу як приклад провокаційної мови, яка може ще більше розпалити соціальну напруженість та загрожувати громадському порядку та миру, особливо в контексті ймовірного візиту Зеленського.

З початку війни в Подгориці відбулося кілька мітингів на підтримку України, а в місті Цетіньє вони тривають досі.

Це єдине місто у світі, де протягом перших ста днів з початку російської агресії марші на підтримку України проводилися щодня. Зараз вони відбуваються 24-го числа щомісяця.


Поразка для Путіна чи загроза для допомоги Україні: чого очікувати від переговорів у Туреччині

Очільник Росії Володимир Путін
Очільник Росії Володимир Путін

Шлях до переговорів між Україною та Росією, що можливо відбудуться 15 травня, був коротким. 7 травня віце-президент США Джей Ді Венс заявив, що прямі переговори між Росією та Україною є пріоритетом. 10 травня європейські лідери приєдналися до президента України Володимира Зеленського, закликавши до 30-денного припинення вогню, що має початися з 12 травня. Вони ж попередили, що Росія зіштовхнеться з додатковими санкціями, якщо не погодиться на перемир'я.

У заяві, опублікованій у ніч на 11 травня, президент Росії Володимир Путін спробував змінити ситуацію, коли закликав до прямих переговорів у Стамбулі 15 травня. Він заявив, що припинення вогню можна досягнути лише в результаті переговорів. Це перевело м'яч на бік України, але Зеленський одразу заявив, що прибуде в Туреччину 15 травня. Він закликав Путіна з'явитися на особисту зустріч, їхню першу за понад п'ять років.

Час збігає, а деталей мало. Радіо Свобода розглядає ключові питання: хто візьме участь, чого можна досягти та кого звинувачуватимуть, якщо переговори не дадуть результату?

Хто візьме участь?

Володимир Зеленський – єдиний лідер, який наразі зобов'язався бути в Туреччині 15 травня. Його заява стала викликом для Путіна, який часто стверджував, що Зеленський є нелегітимним, оскільки його п'ятирічний президентський термін мав закінчитися приблизно рік тому.

Якщо Путін з'явиться у Стамбулі, це вже буде поразкою для нього
Фрідман

Це провокаційне твердження ігнорує той факт, що Україна перебуває у воєнному стані з лютого 2022 року, коли Путін наказав розпочати повномасштабну війну і російська армія вчинила вторгнення по всій довжині російсько-українського кордону. У таких умовах, згідно законодаства України, вибори не можуть бути проведені.

Тож цю гіпотетичну зустріч із Зеленським можна розглядати як визнання Путіним його легітимності. А це підриває один із головних хибних наративів Кремля про Україну: начебто її нинішнє керівництво є частиною підтриманого Заходом перевороту проти дружнього до Москви уряду в 2014 році.

Президент Росії Володимир Путін робить заяву для ЗМІ в Кремлі в Москві, Росія, 11 травня 2025 року
Президент Росії Володимир Путін робить заяву для ЗМІ в Кремлі в Москві, Росія, 11 травня 2025 року

Також участь у переговорах підкреслила б нездатність Путіна досягти однієї з головних цілей вторгнення 2022 року, а саме усунення Зеленського та створення уряду, керованого Росією.

«Якщо Путін з'явиться у Стамбулі, це вже буде поразкою для нього», – каже політичний оглядач Олександр Фрідман телеканалу «Настоящее время» (створеному Радіо Свобода з участю Голосу Америки).

«Початок переговорів із Зеленським сигналізуватиме про його поразку, – додає експерт. – Особливо якщо він прибуде під тиском на зустріч, яку явно ніколи не планував відвідувати»

З іншого боку, відмова від зустрічі із Зеленським може створити передумови для тверджень, начебто Путін боїться цієї розмови. Про це не раз заявляв український президент. Він також казав, що зустрінеться лише з Путіним.

Тиск на Путіна посилюється перспективою поїздки Трампа до Туреччини.

«Я думав про те, щоб полетіти туди. Не знаю, де буду в четвер, – сказав президент США 12 травня перед від'їздом у чотириденну поїздку на Близький Схід. – Думаю, така можливість існує, якщо я вважатиму, що щось може статися»

Президент США Дональд Трамп та принц Саудівської Аравії Мухаммад бін Салман під час зустрічі в Королівському палаці в Ер-Ріяді. Саудівська Аравія, 13 травня 2025 року
Президент США Дональд Трамп та принц Саудівської Аравії Мухаммад бін Салман під час зустрічі в Королівському палаці в Ер-Ріяді. Саудівська Аравія, 13 травня 2025 року

Чого можна досягти?

Незалежно від того, приїде Путін чи ні, аналітики стверджують, що Росія навряд чи піде на поступки або поступиться своїми позиціями.

Росія не погодиться на 30-денне припинення вогню та спробує закріпити старі стамбульські рамки угоди
Фролов

Путін натякнув на це, коли запросив російських журналістів до Кремля на свою вечірню заяву, в якій закликав до прямих переговорів у Стамбулі 15 травня. Він окреслив майбутні переговори як відновлення тих, які частково відбулися в Стамбулі у 2022 році. Тоді Росія, з-поміж іншого, прагнула гарантій постійного нейтралітету від Києва та суворих обмежень військових сил і можливостей України.

Росія «не погодиться на 30-денне припинення вогню» та «спробує закріпити старі стамбульські рамки угоди, щоб домовитися про жорсткі обмеження українського суверенітету та співпраці у сфері безпеки із Заходом. Україна відмовиться», – написав російський зовнішньополітичний аналітик Володимир Фролов у соцмережі X.

Курт Волкер, спеціальний представник США з питань України в 2017-2019 роках
Курт Волкер, спеціальний представник США з питань України в 2017-2019 роках

Понад те, після переговорів у 2022 році Росія посилила свої вимоги до України.

РФ неодноразово заявляла, що для того, щоб будь-яка мирна угода працювала, Київ і Захід повинні визнати російський контроль над чотирма українськими регіонами, які Путін безпідставно оголосив у вересні 2022 року частиною Росії.

Йдеться про Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області, включно з великими територіями, які залишаються під контролем України.

Заклик Путіна до прямих переговорів означає, що він «бачить можливість залучити Україну до процесу «Стамбул-2», який дуже нагадує переговори березня-квітня 2022 року, для досягнення тих самих цілей – тепер включно з нещодавно анексованими територіями», – написала у соцмережі X Тетяна Станова, старша наукова співробітниця Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії.

Перед переговорами у Стамбулі президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган звернувся до делегацій України і Росії. Стамбул, 29 березня 2022 року
Перед переговорами у Стамбулі президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган звернувся до делегацій України і Росії. Стамбул, 29 березня 2022 року

«Реальність така, що ні Москва, ні Київ не готові погодитися на міцний мир, оскільки їхні позиції є принципово непримиренними», – написала Станова. Також вона додала, що «американська ініціатива щодо посередництва в угоді приречена на провал – принаймні на цьому етапі»

Курт Волкер, колишній посол США в НАТО, який був спеціальним представником Трампа з переговорів щодо України у 2017-2019 роках, також припустив, що швидкий прорив малоймовірний.

«Це буде тривалий процес. Путін, здається, все ще вважає, що може досягти своїх максималістських вимог», – вважає Волкер, чільний науковий співробітник вашингтонського Центру аналізу європейської політики.

Лідери Франції, Німеччинни, Польщі, Великої Британії та України у Києві. Україна, 10 травня 2025 року
Лідери Франції, Німеччинни, Польщі, Великої Британії та України у Києві. Україна, 10 травня 2025 року

Хто винен (якщо переговори проваляться)?

Відколи Трамп чинить спроби завершити найбільшу війну в Європі з 1945 року (за його давнішими словами, цього можна досягти за день-два), Росія та Україна активізували свої зусилля, щоб зобразити себе як конструктивного співрозмовника, а противника – як перешкоду на шляху до миру.

Ймовірно, ці зусилля подвояться, якщо переговори цього тижня (якщо вони все ж відбудуться) не принесуть прогресу.

Раніше Трамп, здавалося, переважно розглядав Україну як непокірного співрозмовника. Це його бачення досягло апогею під час суперечки в Овальному кабінеті Білого дому, коли Зеленський відвідав Білий дім 28 лютого.

То тепер, адміністрація Трампа все частіше висловлює розчарування Росією. 28 квітня Трамп заявив, що хоче, щоб Путін «перестав стріляти, сів і підписав угоду», а Венс 7 травня заявив, що Росія «занадто багато вимагає».

Президент України Володимир Зеленський (ліворуч) і президент США Дональд Трамп під час зустрічі в Овальному кабінеті Білого дому. Вашингтон, 28 лютого 2025 року
Президент України Володимир Зеленський (ліворуч) і президент США Дональд Трамп під час зустрічі в Овальному кабінеті Білого дому. Вашингтон, 28 лютого 2025 року

11 травня, закликаючи Україну «негайно» погодитися на пропозицію Путіна щодо прямих переговорів у Стамбулі, Трамп додав:

«Принаймні, вони зможуть визначити, чи можлива угода. А якщо ні, європейські лідери та США знатимуть, на якому етапі справи, і зможуть діяти відповідно!»

Це натяк: якщо переговори будуть невдалими, і Сполучені Штати заявлять, що одна сторона несе особливу провину, то наслідки можуть бути серйозними – або з точки зору майбутньої допомоги Україні або санкцій проти Росії, яка, здається, прагне покращити свої зв'язки зі США.

Тим не менш, як вважає Станова, за відсутності внутрішніх потрясінь у Росії або прориву України на полі бою (що на даний момент малоймовірно), зовнішній тиск на Москву, тобто посилення санкцій, не змінить позиції Путіна.

Станова пише:

«Його метою залишається перетворити Україну на «дружню» державу, і доки він залишається при владі, то продовжуватиме або воювати, або змушувати до капітуляції»

На саміті Європейської політичної спільноти в Тирані лідери ЄС можуть «творчо підійти» до України

«Схоже, лідери ЄС, люблять відвідувати ці саміти»
«Схоже, лідери ЄС, люблять відвідувати ці саміти»

16 травня лідери з усієї Європи збираються на площі Скандербег у центрі Тирани на саміт Європейської політичної спільноти (ЄПС). Ідея таких зібрань виникла у президента Франції Емманюеля Макрона як пряма відповідь на війну в Україні, збирається на найвищому рівні двічі на рік, а приймаюча сторона ротується між 27 країнами-членами ЄС та 20 країнами, що не є членами ЄС. Тепер настала черга Албанії. А що саміт дасть Україні?

Саміт Європейської політичної спільноти (ЄПС) стане чимось на кшталт коронного досягнення для прем'єр-міністра Албанії Еді Рами. Він перебуває при владі з 2013 року і має неабиякий досвід. Зустріч відбувається всього через п'ять днів після загальних виборів у цій західнобалканській республіці, на яких соціалістична партія Рами знову здобуває перемогу.

Брюссель дуже поважає Раму, а чиновники ЄС хвалять його за дипломатичні здібності та гострий розум. Відображенням цього є той факт, що Албанія протягом року відкрила більшість розділів щодо вступу до ЄС і має відкрити ще кілька до кінця цього місяця.

Що таке Європейська політична спільнота?

ЄПС не є інструментом ЄС і не замінює членство в ЄС, як цього побоюються деякі кандидати на вступ до ЄС. По суті, це форум для розмов, який офіційно не видає жодних конкретних результатів або підсумкового комюніке; він не має постійного місця розташування або секретаріату.

У той час як ЗМІ намагаються пояснити, що це таке і яку мету ЄПС переслідує, зважаючи на те, що існує так багато інших європейських інституцій (наприклад, Рада Європи та ОБСЄ), лідери країн, схоже, просто люблять відвідувати ці саміти.

Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер та президент України Володимир Зеленський на саміті Європейської політичної спільноти в Бленгеймському палаці, Вудсток, Велика Британія, 18 липня 2024 року
Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер та президент України Володимир Зеленський на саміті Європейської політичної спільноти в Бленгеймському палаці, Вудсток, Велика Британія, 18 липня 2024 року
Більша частина одноденної зустрічі буде присвячена різним запланованим і спонтанним двостороннім зустрічам

Це значною мірою пов'язано з тим, що тут мінімум офіціозу, порівняно, наприклад, з самітами НАТО та ЄС, які дотримуються суворих протоколів. Звичайно, є церемонія відкриття, пленарне засідання і так зване «сімейне фото».

Потім лідери розбиваються на три тематичні круглі столи, присвячені безпеці, конкурентоспроможності та міграції.

Однак більша частина одноденної зустрічі буде присвячена різним запланованим і спонтанним двостороннім зустрічам, які, за потреби, можуть швидко перетворитися на більш масштабні. Це відбувається без великої кількості акредитованих помічників і радників, що означає багато дипломатичних швидких побачень і посиденьок у приємній обстановці з великою кількістю їжі та напоїв.

Як сказав мені один дипломат, це дає «трохи свободи і творчості в їхньому інакше структурованому житті».

Лідери ЄС, що запрошені на саміт ЄПС

На попередніх самітах ЄПС було політичне підґрунтя для зустрічі лідерів Вірменії та Азербайджану, часто разом з лідерами Франції та Німеччини, але цього разу такої спроби не очікується, хоча її ніколи не можна виключати.

Хто приїжджає? Поки що ніхто не відхилив запрошення, яке було розіслано всім європейським країнам, окрім Білорусі, Росії та Ватикану. Будуть присутні три президенти Європейської Ради, Комісії та Парламенту, а також Генеральний секретар НАТО Марк Рютте.

Це також буде перша багатостороння зустріч канцлера Німеччини Фрідріха Мерца. Очікується, що президент України Володимир Зеленський з'явиться, а турецький лідер Реджеп Таїп Ердоган також приїде, після того, як пропустив кілька попередніх самітів ЄПС.

Прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе запрошений, як і на попередню зустріч у Будапешті в листопаді. Дипломати ЄС прагнуть підкреслити, що зустріч у Тирані є ініціативою ЄПС, а не ЄС, оскільки останній дотримується політики відмови від контактів з грузинськими високопосадовцями після спірних парламентських виборів у Грузії в жовтні минулого року. Якщо Кобахідзе з'явиться, буде цікаво подивитися, як відреагують лідери ЄС.

У полі зору Фіцо і Вучич

У цьому ж ключі варто спостерігати за тим, як лідери взаємодіятимуть з президентом Сербії Александром Вучичем і прем'єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо, які 9 травня були присутні на параді Перемоги в Москві, поруч з Володимиром Путіним.

Фіцо значною мірою ізольований на рівні ЄС, хоча жодних санкцій чи покарань після його поїздки до Москви не передбачається. Брюссель застеріг Вучича від поїздки до Росії, зазначивши, що як офіційна країна-кандидат на вступ до ЄС Сербія має узгоджувати свою зовнішню політику із зовнішньою політикою блоку.

Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо розмовляє з прем'єр-міністром Грузії Іраклі Кобахідзе під час відкриття пленарного засідання саміту Європейської політичної спільноти (ЄПС) в Будапешті, 7 листопада 2024 року
Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо розмовляє з прем'єр-міністром Грузії Іраклі Кобахідзе під час відкриття пленарного засідання саміту Європейської політичної спільноти (ЄПС) в Будапешті, 7 листопада 2024 року

Однак Вучичу, схоже, все зійде з рук. Високопоставлений чиновник ЄС підтвердив на брифінгу напередодні саміту в Тирані, що Сербія залишиться країною-кандидатом, а серед країн-членів немає консенсусу щодо запровадження санкцій проти цієї країни.

Єдиним наслідком буде те, що Сербія не просунеться на шляху до вступу в ЄС – що є досить спірним питанням, оскільки за останні чотири роки балканська республіка не відкрила жодного розділу переговорів.

Великий тиждень для НАТО

14 травня начальники Генеральних штабів 32 країн-членів військового альянсу зберуться в Брюсселі на останнє засідання перед самітом НАТО в Гаазі наступного місяця.

Підтримка України та місій, операцій і оборонних планів НАТО будуть головними питаннями порядку денного. Того ж дня, але на турецькому морському курорті Анталія, Рютте збере міністрів закордонних справ країн-членів НАТО на неформальну дводенну зустріч. Ця зустріч викликає суперечки з огляду на репресивну політику Туреччини проти опозиції, зокрема нещодавнє ув'язнення мера Стамбула Екрема Імамоглу.

Постачання зброї Україні і тарифи США: які проблеми створила торговельна війна Трампа

Тарифи Трампа можуть змінити динаміку розвитку оборонної промисловості в усьому світі і переформатувати ринок
Тарифи Трампа можуть змінити динаміку розвитку оборонної промисловості в усьому світі і переформатувати ринок
Кенан Церімаджік

Після розв'язання Росією повномасштабної війни проти Україну заводи НАТО з виробництва озброєнь і боєприпасів намагаються наростити обсяги виробництва. Адже багато європейських країн вичерпали свої запаси, надаючи України снаряди і техніку для потреб стримування агресора.

Ескалація торговельної війни США, включаючи відповідні тарифи та експортні заборони, може поставити під загрозу ланцюги поставок, які є критично важливими для оборони України.

Чому? Пояснюємо

Масштабне підвищення митних тарифів, запроваджене адміністрацією президента США Дональда Трампа проти низки країн і галузей промисловості, може мати далекосяжні наслідки для військових зусиль України: від передової зброї, яка залежить від рідкісноземельних мінералів китайського походження, до базових боєприпасів, а також менша кількість набоїв може потрапляти на фронт, що може обмежити військові операції України у вирішальний момент.

Ось огляд того, як це впливає навіть на компоненти простої кулі:

Куля стандарту НАТО та можливий вплив тарифів на витратні матеріали
Куля стандарту НАТО та можливий вплив тарифів на витратні матеріали

Вплив запроваджених Трампом тарифів не лише посилить тиск на оборонні бюджети – він може змінити динаміку розвитку оборонної промисловості в усьому світі.

Давайте розберемо це на конкретному прикладі.

Боснійська двовекторна оборонна промисловість

Боснія і Герцеговина перебувають на геополітичному перехресті між прагненням до НАТО і тривалим російським впливом. Країна має промислове ноу-хау для виробництва зброї і боєприпасів як за стандартами НАТО, так і радянських калібрів, обслуговуючи різноманітних клієнтів на Близькому Сході, в Африці і за її межами.

Хоча Боснія ще не є членом НАТО, вона є країною-партнером і все частіше робить опосередкований внесок у військові зусилля України.

Перші 122-мм гаубиці були виготовлені для боснійської армії в рамках програми «Equip and Train», що фінансується США, в Нові Травніку, Боснія, в 1997 році
Перші 122-мм гаубиці були виготовлені для боснійської армії в рамках програми «Equip and Train», що фінансується США, в Нові Травніку, Боснія, в 1997 році

Сполучені Штати є найбільшим покупцем боєприпасів боснійського виробництва. Хоча Боснія офіційно не експортує зброю в Україну, поставки здійснюються через посередників.

Regulus Global придбала 41% акцій найбільшого виробника артилерії в Боснії, компанії Pretis, ключової частини колишнього югославського військово-промислового комплексу.

Документи свідчать, що значні американські інвестиції були спрямовані на модернізацію боснійських підприємств з виробництва озброєнь, особливо легких озброєнь і боєприпасів.

Такі оборонні компанії, як Regulus Global, розглядають країну як доступну виробничу базу, що пропонує відносно дешеву кваліфіковану робочу силу і спадщину оборонної інфраструктури часів Югославії.

Боснійський військовий аналітик Антоніо Прленда зазначає, що ще десять років тому мало хто очікував, що Сполучені Штати так безпосередньо залучатимуть оборонну промисловість Боснії, враховуючи калібри і стандарти озброєння.

Антоніо Пленда, боснійський військовий аналітик
Антоніо Пленда, боснійський військовий аналітик

Американські інвестори, за його словами, відіграли вирішальну роль у відродженні непрацюючих заводів, причому основним кінцевим споживачем була Україна.

«Після російської агресії в Україні виникла величезна потреба в артилерійському обладнанні, а боснійська оборонна промисловість завжди славилася високоякісними артилерійськими знаряддями, артилерійськими боєприпасами, вибухівкою та запалами. І раптом величезне зростання потреби в цьому типі обладнання стало реальним».

Боснія протягом десятиліть модернізувала свій оборонний сектор за допомогою уряду США та американських фірм. Але запроваджені адміністрацією Трампа тарифи можуть ускладнити створення спільних підприємств, укладення контрактів на закупівлю та експортні потоки, що потенційно підштовхне Боснію до оборонного партнерства з країнами, які не є союзниками США.

Боснійський робітник складає порожні боєприпаси в ящик
Боснійський робітник складає порожні боєприпаси в ящик

Тарифи також можуть збільшити вартість боснійської оборонної продукції, що зробить її менш конкурентоспроможною на чутливих до цін світових ринках. Це може спричинити зниження попиту з боку американських покупців і партнерів НАТО, створюючи простір для інших регіональних гравців.

З політичної точки зору, тарифи можуть бути використані для того, щоб відокремити оборонний сектор Боснії від пріоритетів НАТО, переорієнтувавши його на клієнтів на Близькому Сході, в Африці чи Азії.

Враховуючи зростаючу роль Боснії у постачанні боєприпасів і стрілецької зброї – особливо до країн, що беруть участь в українському конфлікті, – це стало б серйозною втратою для оборонної промисловості, що повертається до колишньої слави.

Боснійська оборонна промисловість переходить на калібри, сумісні з НАТО, і орієнтується на сучасні тенденції на полі бою, такі як безпілотники і безпілотні системи, щоб залишатися конкурентоспроможною, пояснює Пленда.

Проте серйозні виклики залишаються: погіршення промислової бази, обмежене фінансування досліджень і розробок та брак інституційної підтримки стримують розивток галузі і перешкоджають пошренню продукції на міжнародних ринках.

Оскільки Боснія і Герцеговина має складну політичну ситуацію, каже Пленда, «компанії, що працюють в оборонній промисловості, не можуть так сильно покладатися на дипломатичну підтримку уряду, і це значно ускладнює для них роботу».

Вплив американських тарифів на Україну

Введення тарифів у складний багатонаціональний ланцюг постачання оборонної продукції, що залежить від імпорту металів, оптики, електроніки та паливно-мастильних матеріалів, може призвести до затримок і перевитрат не лише в Боснії, а й у всьому світі.

І Боснія – це лише один маленький вузол у великій мережі постачальників, які підтримують боротьбу України за виживання.

Топ-100 експортерів зброї та боєприпасів за версією UN Comtrade Database Labs. Орієнтовна вартість експорту у 2024 році становила $21,7 млрд
Топ-100 експортерів зброї та боєприпасів за версією UN Comtrade Database Labs. Орієнтовна вартість експорту у 2024 році становила $21,7 млрд

Тарифи, спрямовані на цю складну та чутливу систему постачання та експорту, можуть мати далекосяжні та непередбачувані наслідки.

Американські оборонні підрядники самі можуть зіткнутися зі зростанням виробничих витрат. Залежність від світових постачальників означає, що тарифи можуть призвести до виникнення «вузьких місць» у постачанні матеріалів, сповільнення виробництва і зриву термінів поставок.

Це може підірвати лідерство США на світовому оборонному ринку і спонукати країни зменшити свою залежність від американських систем.

Результатом може стати стратегічний зсув у бік «дружньої підпори» – закупівлі у надійних геополітичних союзників для забезпечення безперервності і доступності.

Топ-40 експортерів зброї та боєприпасів за даними візуалізатора бази даних UN Comtrade Database Labs. Орієнтовна вартість експорту у 2024 році становила $16,7 млрд
Топ-40 експортерів зброї та боєприпасів за даними візуалізатора бази даних UN Comtrade Database Labs. Орієнтовна вартість експорту у 2024 році становила $16,7 млрд

«Я розумію, що для американського обладнання це не матиме великого впливу, але для компонентів, які надходять з інших частин до Сполучених Штатів, це, безумовно, підвищило б ціну, і це створить проблеми для деяких закупівель обладнання, яке буде відправлено в Україну», – сказав Пленда.

«Але для речей, які проходять через Європу, або якщо ви маєте справу з деякими американськими компаніями, які зареєстровані в Європі, їм було б простіше», – додав він.

Тарифи можуть суттєво вплинути на зусилля з озброєння та підтримки України, збільшуючи витрати або зменшуючи обсяг допомоги, що може бути надана на кожен витрачений долар.

Топ-20 експортерів зброї та боєприпасів за версією візуалізатора UN Comtrade Database Labs. Орієнтовна вартість експорту у 2024 році становила $13,44 млрд
Топ-20 експортерів зброї та боєприпасів за версією візуалізатора UN Comtrade Database Labs. Орієнтовна вартість експорту у 2024 році становила $13,44 млрд

Якщо постачання з США затримуються або скорочуються, європейським країнам, можливо, доведеться заповнити цю прогалину, що потенційно може спричинити нову напруженість щодо розподілу витрат всередині НАТО.

Як наслідок, Україна та її прихильники можуть почати розглядати Сполучені Штати як менш надійного партнера. Хоча загальний обсяг допомоги не перебуває під загрозою зриву, Росія може скористатися розбіжностями, що виникають між західними союзниками.



Новий канцлер Німеччини виходить на арену

 Фрідріх Мерц став канцлером Німеччини з другої спроби
Фрідріх Мерц став канцлером Німеччини з другої спроби

Новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц у п’ятницю вирушає до Брюсселя для зустрічей у ЄС та НАТО після стрімких перших днів на посаді, переповненої міжнародною повісткою. Радіо Свобода аналізує його головні виклики.

Очікування щодо Мерца великі – він вийшов на глобальну арену цього тижня, обіцяючи вдихнути нове життя у зовнішню політику як Німеччини, так і Європи.

Втім, слід визнати, що початок для нового канцлера був дещо принизливим. Вперше в історії Бундестагу для затвердження канцлера довелося голосувати двічі – у першому турі йому не вистачило шістьох голосів.

Це навряд чи можна назвати переконливим вотумом довіри для лідера найважливішої країни Європейського союзу.

Лідер Християнських демократів Фрідріх Мерц після обрання новим канцлером у федеральному парламенті Німеччини, Бундестазі, 6 травня 2025 року
Лідер Християнських демократів Фрідріх Мерц після обрання новим канцлером у федеральному парламенті Німеччини, Бундестазі, 6 травня 2025 року

Безумовно, найнагальнішим завданням для Мерца є непрості відносини з адміністрацією США, яка ставить під сумнів майже всі засади ліберального світового порядку, до якого десятиліттями тяжіла повоєнна політика Німеччини.

Мерцу доведеться сформувати «коаліцію охочих» – переважно з європейських країн – яка підтримуватиме Україну та, що ще важливіше, протистоятиме президентові Росії Володимиру Путіну.

Читайте також: У «коаліції охочих» щодо України важке завдання – планувати без плану миру

А це ще не враховуючи внутрішні проблеми. Передусім пожвавлення німецької економіки, яка скоротилася у 2023 та 2024 роках і, за прогнозами, залишиться млявою цього року. По-друге, відповідь на зростання популярності правопопулістської «Альтернативи для Німеччини» (AfD), яка посіла друге місце на лютневих парламентських виборах і нині змагається з Християнськими демократами Мерца у рейтингах.

Він уже домігся змін у жорстких бюджетних правилах країни, що дозволить збільшити витрати на оборону та виділити 500 мільярдів євро на інфраструктурні проєкти – надія на те, що це оживить економіку і зменшить невдоволення, яке може ще більше підживити AfD до наступних виборів через чотири роки.

Однак саме на міжнародній арені новообраний канцлер, схоже, намагатиметься справити найпотужніше перше враження.

Президент України Володимир Зеленський (ліворуч) і у той час голова Християнсько-демократичного союзу Німеччини (ХДС) Фрідріх Мерц тиснуть один одному руки під час зустрічі в Києві, 9 грудня 2024 року
Президент України Володимир Зеленський (ліворуч) і у той час голова Християнсько-демократичного союзу Німеччини (ХДС) Фрідріх Мерц тиснуть один одному руки під час зустрічі в Києві, 9 грудня 2024 року

Цього тижня він відвідав Париж, Варшаву, Брюссель і Лондон з метою зміцнення європейської єдності – і ймовірно, здобуде кілька ранніх символічних перемог.

Мерц прагне вдихнути нове життя у тристоронній союз Німеччини, Франції та Польщі – так званий Веймарський трикутник. Його партнери, президент Франції Емманюель Макрон і прем’єр Польщі Дональд Туск, мають схожі погляди на зовнішню політику.

Вони просуватимуть збільшення витрат на оборону в Європі, нові санкції проти Росії, відкриття переговорів щодо вступу України до ЄС та посилення військової підтримки Києва – зокрема, схвалення передачі німецьких крилатих ракет Taurus, що раніше було політично неможливо за попереднього уряду.

Щодо Британії, то очікується підписання нової угоди про тіснішу політичну та військову співпрацю під час першого після «Брекзиту» саміту ЄС-Велика Британія в Лондоні 19 травня. Призначення досвідченого Йоганна Вадепфуля на посаду міністра закордонних справ і збереження популярного соціал-демократа Бориса Пісторіуса на посаді міністра оборони заспокоїло міжнародних партнерів.

Проте залишаються і складні партнери.

Що з Вашингтоном

Мерц буде змушений мати справу з популістами Центральної Європи – прем’єрами Угорщини та Словаччини Віктором Орбаном і Робертом Фіцо, які блокували політичну та фінансову підтримку України з боку ЄС і заважали жорсткішим заходам проти Кремля.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц зустрічається з прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском у Варшаві, 7 травня 2025 року
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц зустрічається з прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском у Варшаві, 7 травня 2025 року

Але найбільшим викликом стане президент США Дональд Трамп. Теоретично між ними чимало спільного.

Обидва – «аутсайдери» без серйозного досвіду державного управління до приходу на вищу посаду, але зі значним досвідом у корпоративному світі та ділових колах.

Мерц до останнього був переконаним атлантистом, однак, як і багато німців, був обурений різкою критикою Європи з боку віцепрезидента США Джей-Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції в лютому, а також ставленням до українського президента Володимира Зеленського під час його візиту до Білого дому раніше цього року.

Одразу після своєї перемоги Мерц закликав до незалежності Європи від США. Нещодавно він публічно розкритикував американських міністрів за втручання у внутрішні справи Німеччини – після критики з Вашингтона щодо рішення німецької розвідки класифікувати AfD як екстремістську організацію.

Проте головне – це практичність. І тут Мерцу ще потрібна підтримка Вашингтона. Він зустрінеться з президентом США як на саміті G7 у Канаді в середині червня, так і на саміті НАТО в Гаазі наприкінці того ж місяця.

Дві ключові цілі для Мерца: збереження зобов’язань США щодо НАТО, включно з присутністю американських військ у Німеччині, а також уникнення підвищення американських мит на німецький експорт, які наразі призупинено до 8 липня, поки Брюссель і Вашингтон ведуть переговори про потенційну торговельну угоду.

Мерц просто не може дозволити собі нових принизливих помилок.

Як Сталін планував Третю світову та чому не зумів підкорити світ?

Йосип Сталін, генеральний секретар Комуністичної партії Радянського Союзу доповідає про проєкт нової радянської конституції у Кремлі. Москва, 1936 рік
Йосип Сталін, генеральний секретар Комуністичної партії Радянського Союзу доповідає про проєкт нової радянської конституції у Кремлі. Москва, 1936 рік

Олександр Гогун – російський історик, який проживає в Берліні та досліджує тоталітаризм, Другу світову війну, український партизанський та повстанський рухи. У своїй новій книзі «Продуманий кінець світу. Як Сталін готував Третю світову» Гогун розповідає про те, як у першій половині 1950-х років радянський диктатор планував розв’язати нову війну, кинувши виклик Сполученим Штатам.

В інтерв’ю Радіо Свобода історик розповідає про те, чи боявся Сталін ядерної зброї, як радянський диктатор використовував Китай задля власної вигоди і як взаємодіяв радянський цинізм із американською наївністю.

«Не просто хитрий»

– Що стало відправною точкою для вашого дослідження?

– Книга Олега Хлевнюка «Сталін», що вийшла у 2015 році (Олег Хлевнюк – історик та дослідник сталінізму, народився у Вінниці та працював у Росії. В історичних колах, зокрема західних, вважається одним із найкращих знавців архівів та інших джерел сталінського періоду історії СРСР – ред.).

Хлевнюк прямо не говорить про те, що Сталін готував Третю світову, але це випливає з наведених фактів.

Олександр Гогун
Олександр Гогун
У 30-ті роки це були не помилки, а розважливі холоднокровні злочини з підготовки Другої світової війни. Отже, він і Третю світову теж готував

Зокрема, у книзі є фраза про те, що після Другої світової війни Сталін завзято повторював помилки 30-х років. Але в 30-ті роки це були не помилки, а розважливі холоднокровні злочини з підготовки Другої світової війни. Отже, він і Третю світову теж готував.

Я написав критичну рецензію на цю книгу, опублікував її в США та Росії. Оскільки моя рецензія була делікатна, Олег не образився і став одним із головних консультантів для моєї книги, підтримував мене, давав пояснення щодо архівних документів. Ще одним безцінним порадником став Микита Петров із «Меморіалу».

Я намагався знайти фінансування для цієї книги. У результаті з трьох джерел вдалося щось зібрати. Перше – це краудфандинг. Друге – сімейні заощадження. До того ж, під кінець своєї роботи я отримав невеликий грант від організації «Нове покоління Європи». Це дозволило мені провести архівний пошук основними країнами-сателітами СРСР від Балтики до Чорного моря. І, звичайно, найширший архівний пошук у Москві та Петербурзі. Я в Росії вже 12 років не з’являюся. Однак вдалося знайти помічників, які змогли знайти документи, які стали основою для книги.

– «Насправді прагнення Сталіна було простим, а то й примітивним – самоствердження: поневолити людство і насолодитися отриманою владою», – пишете ви. Тобто Сталін просто хотів стати володарем світу, чи таки існували якісь піднесені, з його погляду, устремління?

Йосип Сталін, 1945 рік
Йосип Сталін, 1945 рік

– Дуже складно, якщо взагалі можливо, розділити ідеологічну експансію, цинічну реальну політику та бажання збільшити свою владу до абсолюту. З погляду комуністів, капіталізм є злом. Тобто вільну ринкову економіку та демократію слід знищити. Їх належить замінити більш простим реальним соціалізмом.

Дуже складно, якщо взагалі можливо, розділити ідеологічну експансію, цинічну реальну політику та бажання збільшити владу до абсолюту

Те, що викликає щиру ненависть комуністів – це свобода у господарському плані та свобода у політиці. Свобода – це, по-перше, ярмо відповідальності, яка багатьом не подобається. По-друге, джерело хаосу. За комуністичними ідеалами, коли людина позбавлена цього ярма відповідальності, вона позбавлена вибору.

Тому бажання Сталіна поневолити весь світ і прагнення комуністів знищити капіталізм гармонійно поєднувалися.

Сталін був не тільки хитрим егоїстом, який осідлав цей рух, але значною мірою виразником устремлінь сотень мільйонів людей у всьому світі. Хоча, зрозуміло, не більшості. Більшість ніколи не обирає комуністів. Вони, як правило, приходять до влади за допомогою переворотів, хитрощів, махінацій, бунтів та заколотів. Але ця меншість винятково активною була протягом 20 століття, що й дозволило їй третину людства поставити під контроль.

70 років Йосипу Сталіну. Москва, 1949 рік
70 років Йосипу Сталіну. Москва, 1949 рік

Відносини зі США

– Ви вивчали не лише архівні документи, а й праці самого Сталіна. Зокрема, звернули увагу на його ставлення до Сполучених Штатів, у тому числі й у роботах, які він писав до «Жовтневої революції» (більшовики назвали переворот «Жовтневою революцією» – ред.). І це ставлення змінювалося у різні періоди.

– Це, безумовно, засвідчило злам російської та руської імперської традиції. Царі не були ненаситними завойовниками – це показує хрестоматійний приклад Аляски, яку вони продали США. Якщо розглядати країну як противника або суперника, то ти йому жодних земель не продаватимеш (тим паче таких величезних).

В’ячеслав Молотов у присутності Йосипа Сталіна та Йоахіма Ріббентропа підписує Договір про дружбу та кордони між СРСР та Німеччиною. Москва, Кремль, 23 серпня 1939 року
В’ячеслав Молотов у присутності Йосипа Сталіна та Йоахіма Ріббентропа підписує Договір про дружбу та кордони між СРСР та Німеччиною. Москва, Кремль, 23 серпня 1939 року

Громадська думка в Російській імперії (слабка при абсолютизмі або сильніша на початку 20 століття) теж ніколи не страждала на американофобію. А ось більшовики повністю скасували цей підхід. У їхньому розумінні Америка була осередком капіталізму, противником номер один. Сталін підкреслював це у своїх промовах до приблизно 1927 року. Але потім відійшов від цього, бо почав використовувати американців в індустріалізації, у своїх політичних комбінаціях. Але у внутрішньому партійному листуванні він писав Молотову і Кагановичу, що Америка – наш головний ворог.

Йосип Сталін та Лазар Каганович
Йосип Сталін та Лазар Каганович

Після 1945 року він це перестав приховувати. І Америка залишилася головним ворогом для радянської влади, а потім і для путінської Росії. Це фактично триває із невеликою перервою близько 80 років.

– Але все-таки Америка та Радянський Союз були союзниками під час Другої світової війни. І ви в книзі звертаєте увагу на відносини Сталіна і Рузвельта. Як вони складалися?

– У Рузвельта були напрочуд прорадянські погляди. Навіть Сталін, судячи з деяких протоколів переговорів між ними, був із цього здивований. Наприклад, на Тегеранській конференції у неофіційній частині Рузвельт запропонував Сталіну радянізувати Індію.

Сталін відповів, що піти на перетворення знизу – це означає піти шляхом революції. І Рузвельт промовчав, не став заперечувати. Тобто, грубо кажучи, схвалив цю ідею.

Мало хто звертає увагу на те, що між США та Британією існували серйозні протиріччя. СРСР згодом звинувачував США у неоколоніалізмі. Але насправді Америка, яка раніше була колонією Британії, всіляко підтримувала антиколоніальні рухи.

Прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль, президент США Франклін Рузвельт та радянський диктатор Йосиф Сталін на конференції у Ялті, лютий 1945 року
Прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль, президент США Франклін Рузвельт та радянський диктатор Йосиф Сталін на конференції у Ялті, лютий 1945 року

І ідея про новий світопорядок, про більш справедливий багатополюсний світ панувала в міркуваннях Рузвельта в 30-х та першій половині 40-х років. Сталін це вміло використав. Звичайно ж, він отримав величезні преференції під час ленд-лізу. У 1941-42-х, навіть у 1943 році він перебував у безвихідному становищі. Як американці, так і британці цілком могли викручувати йому руки за свої поставки, вимагати в нього все, що завгодно. Але ленд-ліз дістався дуже легкою ціною.

Це свідчить про суттєві прорадянські ілюзії Рузвельта. І навіть представники його розвідки під час Другої світової війни давали Рузвельту на прочитання аналітичні документи, складені з урахуванням його дивних прорадянських поглядів. І він їх затверджував на підставі розповідей радянських дипломатів. Зрозуміло, що це було продуманою брехнею з боку СРСР. Але на підставі цих записок Рузвельт ухвалював рішення.

Сталін використовував проти Трумена, який був набагато жорсткіше налаштований до Кремля, рефлективне управління

– Тобто радянський цинізм зіштовхнувся з американською наївністю?

– У цьому випадку – так. Якщо говорити про антиколоніалізм, то в певному сенсі він став союзником американського націоналізму. Але в тому сенсі, що демократична візія США є опором до колишньої метрополії Британії та підкреслює роль США як світила демократії та міжнародної рівноправності у світі. При цьому вони не гребували співпрацею з найодіознішими і найстрашнішими режимами. Тут слід згадати слова Нельсона Мандели. Коли його звинувачували в тому, що він є посібником СРСР, він казав: так, комуністи нас використовували, але хто може нам сказати, що ми їх не використовували?

– Ви кажете, що Сталін використав щодо Сполучених Штатів «метод рефлексивного управління». Що це означає?

– Провокація та маніпуляція є близькими за значеннями поняттями. Це відомо з давніх-давен не лише людям, а й тваринам. Коли дві ворони хочуть вкрасти сир у лисиці, одна з них тягне звіра за хвіст. І коли роздратована лисиця обертається, щоб цю нахабу відігнати, друга ворона вихоплює сир, і потім птахи цей сир ділять.

Це означає, що якимись діями людина спонукає іншу людину до помилкових дій, вигідних маніпулятору. І в цьому випадку це рефлексивне управління Сталін використовував проти Трумена, який був набагато жорсткіше налаштований до Кремля, ніж Рузвельт. Але при цьому таки продовжував недооцінювати загрозу, що надходила з Москви.

На знімку – китайські бійці транспортної роти доставляють боєприпаси на фронт, 1952 рік (фото з книги Гогуна)
На знімку – китайські бійці транспортної роти доставляють боєприпаси на фронт, 1952 рік (фото з книги Гогуна)

Щоб розпорошити сили США по всьому світу, Сталін використав дві хвилі маніпуляцій. З 1945-го до 1949-го він влаштовував усілякі провокації в Західній Азії, на Близькому Сході та в Європі. Так він залучав сили, фінансові та матеріальні ресурси США у цей регіон, відволікаючи їх від Мао Цзедуна, який воював за владу у Піднебесній.

Вершина махінаторських здібностей Сталіна – війна в Кореї, коли він лобами зіштовхнув Китай та США

І коли завдяки радянській допомозі (постачання озброєнь, фінансової підтримки – і особливо непрямих провокацій) Мао прийшов до влади, Сталін за допомогою Мао розпочав другу хвилю маніпуляцій. Він відволікав сили та кошти США з Європи та Західної частини Азії, Північної Африки до Азійсько-Тихоокеанського регіону. Почалася війна у В’єтнамі проти французів, яких підтримували американці.

І вершина махінаторських здібностей Сталіна – це війна в Кореї, коли він лобами зіштовхнув Китай та США. Трумен до кінця не зміг розгадати цю багатоходівку. Політика стримування, відома «доктрина Трумена», являла собою розпорошення, розкидання ресурсів і тиск не на СРСР, а удари по кінчиках щупалець «червоного спрута».

Ця політика була вигідна Сталіну, який накопичував сили та готував похід до Гібралтару та Ла-Маншу з подальшим завоюванням США.

– Ви приділяєте велику увагу ідеям Сталіна щодо освоєння Крайньої Півночі. Який стосунок має Арктика до ідей світового панування та Третьої світової війни?

– Це була одна з обміркованих комбінацій, бо Сталін сам провів на Крайній Півночі значний час у засланні в Туруханському краї. І оскільки він жив у епоху науково-технічної революції, він, напевно, вже тоді замислювався про те, що до США можна дістатися через Північний полюс. У 20-ті, 30-ті роки Сталін і надалі розраховував не лише на те, що має, але й на те, що може бути створено через 5-10 років, з урахуванням розвитку техніки.

Арктичний басейн з його незаселеними просторами виявився непоганим шляхом для проникнення на північноамериканський континент. Сталін розвивав Північний морський шлях із європейської частини СРСР до берегів США та Канади. Біломорканал, як не дивно, теж був побудований для того, щоб підібратися до Америки, бо тоді флот отримував нескладний вихід у Світовий океан через Біле море. І тоді кораблі, зроблені на верфях у Нижньому Новгороді чи Ленінграді, могли попливти до берегів США або через Атлантику, або, навпаки, через Північний Льодовитий океан.

Народжений на Крайній Півночі в 1914-му позашлюбний син Сталіна Олександр Давидов прожив довге і не безрадісне життя. Про це розповів Гогуну онук Сталіна Юрій Давидов (на фото), який тримає знімок свого батька
Народжений на Крайній Півночі в 1914-му позашлюбний син Сталіна Олександр Давидов прожив довге і не безрадісне життя. Про це розповів Гогуну онук Сталіна Юрій Давидов (на фото), який тримає знімок свого батька

Але апофеозом просування стали високоширотні повітряні експедиції кінця 40-х і початку 50-х років, коли величезна кількість бойових, транспортних і розвідувальних літаків сідали на лід, що дрейфував біля Північного полюса, та виконували в небі Арктики фігури пілотажу. По суті, готувалися до того, щоб у разі потреби завдати удару через північ США. Американці теж наголошували на загрозі, хоча цей напрямок вони в якомусь сенсі недооцінювали.

– Чи вдалося вам знайти документи чи свідчення, що Третя світова війна за планом Сталіна мала початися якогось конкретного року?

– Документи опубліковані спочатку румунською мовою, потім перекладені англійською, і, я значну, частину цієї промови цитую у своїй книзі. Це виступ Сталіна перед своїми сателітами у січні 1951 року. Такі апокаліптичні посиденьки у Кремлі, де він каже: ви повинні створити добрі збройні сили через три роки.

Йосип Сталін з донькою Світланою. 1953 рік
Йосип Сталін з донькою Світланою. 1953 рік

Тобто йдеться про 1954 рік. Багато документів останнього періоду правління Сталіна засекречені, і це також красномовно свідчить про те, що день Х був уже не за горами. Постанову Міністерства державної безпеки кінця 1952 року вперше опублікував частково Микита Петров. Там є така фраза, що чекістам потрібно перейти до активної розвідки. Під цим малися на увазі тероризм, замах на класових ворогів, вбивства, підпали, вибухи. Очевидно, що лідери НАТО не сидітимуть склавши руки, коли на їхній території починаються замахи на них – тобто «класових ворогів», на провідних політиків, підприємців. Значить, Сталін уже відпускав гальма.

Ядерна зброя

– І все-таки від закінчення Другої світової війни минуло лише вісім років. Для початку нової світової війни потрібні колосальні ресурси: і фінансові, і людські. Чи були вони у Радянського Союзу?

– У нього з’явився неймовірний ресурс – людський. Ресурс гарматного м’яса – це Китайська Народна Республіка, яка була найбільшою за населенням країною світу. Крім цього, Сталін отримав додаткові ресурси у вигляді країн Центральної Європи, які часто недооцінюють.

Акція біля посольства Росії в Україні під назвою «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!» – з метою нагадати про російсько-радянський колабораціонізм із нацистською Німеччиною в переддень початку Другої світової війни. Київ, 22 червня 2011 року
Акція біля посольства Росії в Україні під назвою «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!» – з метою нагадати про російсько-радянський колабораціонізм із нацистською Німеччиною в переддень початку Другої світової війни. Київ, 22 червня 2011 року

Парадоксально, але всупереч багатьом оцінкам та прогнозам американців 1945 року, ЦРУ, Об’єднаного розвідувального комітету, аналітиків Міністерства закордонних справ, Радянський Союз зміг, як фенікс із попелу, відновитися вже до 1950-го. Цим же роком датований лист Сталіна до Мао зі словами: «Якщо війна неминуча, нехай вона буде тепер».

Тобто він уже був готовий розпочати війну в 1950 році, але завдяки своїй багатоходівці в Кореї отримав дещо кращі можливості для її старту дещо пізніше. На щастя, Сталін помер.

Ці ресурси він передусім отримав за рахунок розграбування Центральної Європи. Крім прямого пограбування, репарацій, Сталін ще й оббирав країни за рахунок непропорційної торгівлі, крав інтелектуальну власність, усілякі ноу-хау та патенти. І за рахунок нееквівалентної торгівлі, змішаних підприємств економічно висмоктував із них значні ресурси. Тобто це було таке собі «звільнення від матеріальних надлишків».

Для Сталіна десятки мільйонів людських життів нічого не означали

– Очевидно, що в цій війні мала використовуватися ядерна зброя. Сталіна не зупиняв страх перед знищенням величезних територій та мільйонів людей?

– Він був людиноненависником. Багато людей використовують свою професійну позицію для того, щоб їхні діти отримали якісь преференції, «теплі місця». Зокрема, нинішня російська влада такі синекури (добре оплачувані посади, на яких майже нічого не треба робити ред.) своїм дітям роздає, щоб вони веселилися і жили безбідно. А Сталін, навпаки, всіх своїх дітей використовував для своїх політичних цілей, ламав їм життя. Зрозуміло, що людством чи якоюсь величезною його частиною він пожертвував би легко. Для нього десятки мільйонів людських життів нічого не означали.

– Чи готові були радянські люди на таку самопожертву? Для початку світової війни потрібна ідеологічна обробка населення. І ви згадуєте у своїй книзі, що вона проводилася. У якій формі?

– Агітпроп – це був величезний монстр, не кажучи вже про інші форми ідеологічного впливу, якими була просякнута вся радянська реальність. Якщо ми візьмемо події 1941-42 року, з його найважчими поразками на фронті, то навіть у цій ситуації тил залишався у Сталіна лояльним. Окремі повстання були у Чечні, занепокоєння та інші прояви невдоволення – в Калмикії. Але переважна більшість населення була приборкана терором. Ідеологічні кампанії пізнього сталінізму відомі.

Протидія космополітизму, антисемітизм, який пов'язувався з антиамериканізмом, боротьба з низькопоклонством перед іноземщиною набували диких форм. Це все супроводжувалося звеличенням російського народу, якому вселяли думку про те, що в нього достатньо сил, щоб розтрощити проклятих буржуїв. У 1950-1953 роках американські оцінки говорили про те, що навіть якщо ми завдамо СРСР ядерного удару, це не буде фактором, який зупинить Радянську армію.

Зліва направо: Йосип Сталін, Франклін Рузвельт та Вінстон Черчилль в Тегерані, 1943 рік
Зліва направо: Йосип Сталін, Франклін Рузвельт та Вінстон Черчилль в Тегерані, 1943 рік

Наступ до Гібралтару, наступ до Суецького каналу, наступ Мао в різні точки Азії ядерними бомбардуваннями не зупинити. І якщо радянські люди наступають, то зрозуміло, що це їх підбадьорює. І незадоволена меншість, очевидно, мовчатиме.

Сталін не абсолютизував ядерну бомбу. Він наголошував неодноразово, що у сухопутній війні це не зможе грати вирішальної ролі. І він усіляко страхувався від американського ядерного контрудару. Насамперед це МіГ-15, потім були ще різні моделі цього реактивного винищувача. У ті роки їх було виготовлено понад 12 тисяч штук. Це абсолютний рекорд, спеціально сконструйований для того, щоб збивати американські «літаючі суперфортеці» В-29 (це основні носії ядерної зброї).

Крім того, у 1954-1955 роках у Радянському Союзі, вже після смерті Сталіна, стає на озброєння ракетний комплекс «Стріла», який міг вразити будь-яку ціль у повітрі. Тобто, від американського ядерного контрудару Сталін сподівався своє небо так чи інакше захистити. Насправді ядерної бомби він боявся не дуже сильно.

День перемоги в РФ: 5 речей, на які варто звернути увагу

Російські танки Т-90М проїжджають центром Москви під час репетиції параду до Дня перемоги, 3 травня 2025 року
Російські танки Т-90М проїжджають центром Москви під час репетиції параду до Дня перемоги, 3 травня 2025 року

День перемоги – це головне свято російського календаря, флагманська подія у спробах Кремля возвеличити роль Радянського Союзу у перемозі над нацистською Німеччиною.

Останніми роками парад перемоги на Красній площі також слугував тлом, на якому президент Володимир Путін прославляв війну Москви проти України, в якій втрати Росії, за західними оцінками, вбитими і пораненими перевищують три чверті мільйона осіб.

Для кремлівських оглядачів 9 травня – це знакова подія, яка дає підказки щодо змін у мисленні Путіна, який вже 26-й рік поспіль є незмінним лідером країни, і щодо політики влади у більш широкому розумінні.

Тим більше цього року, у 80-ту річницю капітуляції нацистської Німеччини, і через понад три роки після повномасштабного вторгнення в Україну.

«Перемога у «Великій вітчизняній війні» є наріжним каменем політичної міфології Володимира Путіна – основою всієї його версії світової історії, – пише в одному з есе Михайло Зигарь, російський журналіст і письменник у вигнанні. – Кремль готувався до цього моменту місяцями; він займає центральне місце в пропагандистському календарі режиму».

Ось кілька речей, на які варто звернути увагу 9 травня.

Росія продовжує війну з «нацистами»

Понад 27 мільйонів людей, військових і цивільних, загинули в Радянському Союзі під час того, що росіяни називають «Великою вітчизняною війною» (в Україні та інших європейських державах кажуть Друга світова війна – ред.). Це було безпрецедентне спустошення, і поразка нацистів довгий час відзначалася як свідчення мужності росіян, українців, білорусів та інших національностей, які постраждали.

Путін за роки, що минули відтоді, як він став президентом у 2000 році, використовував ці події, щоб зміцнити свій авторитет серед ветеранів. Він також використовував цю подію для критики Заходу, применшуючи роль союзників у перемозі над нацизмом і критикуючи, зокрема, Сполучені Штати.

У промові на День перемоги 2007 року Путін зробив випад на адресу Сполучених Штатів, непрямо порівнявши політику США з політикою нацистського Третього рейху.

Президент Росії Володимир Путін з молодими курсантами на Красній площі в Москві, 9 травня 2007 року
Президент Росії Володимир Путін з молодими курсантами на Красній площі в Москві, 9 травня 2007 року

Після вторгнення в лютому 2022 року Путін подбав про те, щоб «неонацисти» займали чільне місце в його промовах, повторюючи безпідставне звинувачення Кремля, яке виправдовує вторгнення в Україну, про те, що країною керує «нацистська хунта».

Хто запрошений?

За даними Кремля, понад два десятки світових лідерів попередньо прийняли запрошення відвідати московські заходи, хоча в останню хвилину можливі скасування.

Очікується, що на параді будуть кілька лідерів з колишніх радянських республік, як-от Білорусь, Казахстан і Азербайджан, а також лідери з Болівії, Куби, Венесуели, Лаосу, Бразилії та інших країн.

За винятком прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, який у минулому висловлював критичні зауваження щодо України, більше жодного з лідерів Європейського союзу не очікують.

Вся увага буде прикута до президента Китаю Сі Цзіньпіна, який став ключовим союзником Москви у її війні проти України.

Пекін продовжує купувати російську нафту і газ, допомагаючи фінансувати військові зусилля Москви і підтримувати російську економіку на плаву. Незважаючи на певні занепокоєння, Пекін публічно не виступив з критикою російського вторгнення.

«Поява Сі в Москві підкреслює зростаючу напруженість в основі зовнішньої політики Китаю, – зазначає в своєму аналізі Патриція Кім, наукова співробітниця Інституту Брукінгса у Вашингтоні. – Його стратегічне партнерство з Росією все частіше вступає в протиріччя з його більш широкими амбіціями видаватися відповідальним глобальним лідером, як стійка альтернатива тому, що він зображує як американську нестабільність і занепад Заходу».

Зверніть увагу на те, чи не надішле Китай також контингент солдатів для маршу через Красну площу – це було б символічним проявом підтримки Кремля.

Військова техніка на показ

Під час Холодної війни паради до Дня перемоги були рідкісним явищем; натомість найбільша щорічна подія відбувалася в листопаді на честь більшовицької революції 1917 року, часто з демонстрацією радянської військової техніки.

Російські військовослужбовці марширують у колонах у день репетиції військового параду 7 травня
Російські військовослужбовці марширують у колонах у день репетиції військового параду 7 травня

Західні аналітики ретельно вивчали довжину і ширину ракет і пускових установок, намагаючись з’ясувати, чи має Москва перевагу в гонці озброєнь.

Демонстрація техніки стала нормою за останнє десятиліття, особливо після того, як Кремль вклав гроші в модернізацію і переозброєння армії.

Починаючи з параду в 2015 році, офіційні особи демонстрували новий бойовий танк Т-14 «Армата». Однак, незважаючи на публічні покази, машини так і не розгорнули в Україні.

Рік по тому чиновники провезли Красною площею нову балістичну ракету дальнього радіусу дії, РС-24 з комплексу «Ярс».

Після вторгнення 2022 року нова зброя з’являється на Красній площі рідше – цей факт значною мірою пов’язаний зі значними технічними втратами, яких зазнала Росія у війні з Україною.

Зверніть увагу на те, яке озброєння проїде бруківкою Красної площі або пролетить над нею цього року. А також чи не виставлять російські чиновники захоплену західну техніку, наприклад, бойові машини Bradley, на показ, щоб подратувати Захід.

Хто боїться українських дронів?

Напередодні 9 травня Україна здійснила масштабні атаки безпілотників по російських цілях, в тому числі 6 травня – наймасштабнішу за останні місяці.

Київ і Москва вже кілька місяців обстрілюють один одного, переважно безпілотниками, але також і ракетами, незважаючи на зусилля США, спрямовані на припинення вогню або більш широке зупинення війни.

Минулого місяця Путін закликав до триденного припинення вогню з нагоди Дня перемоги. Президент України Володимир Зеленський відповів йому пропозицією про 30-денне припинення вогню, відповідно до ініціативи США, яка була схвалена Києвом, але фактично відкинута Москвою в березні.

Неясно, чи дійсно російське командування призупинить бойові дії; речник Кремля Дмитро Пєсков заявив журналістам, що наказ Путіна залишається у силі, але також сказав, що Росія відповість, якщо українські війська відкриють вогонь.

Тим часом Зеленський та інші українські чиновники заявили, що Київ не зобов'язаний гарантувати безпеку високопосадовців, які перебувають з візитом у Москві. Керівник української військової розвідки попередив гостей параду, щоб вони «взяли з собою беруші».

«Що стосується всіх країн, які поїхали або їдуть на 9 травня, наша позиція дуже проста, – заявив Зеленський 3 травня. – Ми не можемо нести відповідальність за те, що відбувається на території Російської Федерації. Вони забезпечують вам безпеку, і тому ми не будемо давати жодних гарантій».

Російські чиновники попередили жителів Підмосков’я, що ті утрималися від запуску феєрверків цього тижня. А телекомунікаційні провайдери заявили, що інтернет-послуги будуть сповільнені, що, ймовірно, завадить можливим польотам дронів або дистанційному підриву боєприпасів.

«Немає сенсу бити по Красній площі», – каже Іван Преображенський, політичний оглядач з Праги.

Українські безпілотники можуть досягти Москви, сказав він в інтерв'ю телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю Голосу Америки, «але проблема в тому, що російська пропаганда потім представить це як замах на іноземних лідерів, які будуть присутні на параді, що навряд чи вигідно для України в нинішніх обставинах».

Всебічне стратегічне партнерство

Не маючи змоги здобути вирішальну перемогу, Москва звернулася до інших країн за людьми і матеріальними засобами для продовження війни: насамперед до Північної Кореї.

У червні минулого року Путін відвідав Пхеньян, щоб підписати новий договір про взаємну оборону. За місяць до цього, за словами американських чиновників, Північна Корея відправила сотні тисяч артилерійських снарядів, а також балістичні ракети.

Володимир Путін (ліворуч) і лідер Північної Кореї Кім Чен Ин. Пхеньян, 19 червня 2024 року
Володимир Путін (ліворуч) і лідер Північної Кореї Кім Чен Ин. Пхеньян, 19 червня 2024 року

Наприкінці 2024 року близько 11 тисяч північнокорейських військовослужбовців були розгорнуті для ведення бойових дій пліч-о-пліч з російськими військами, переважно в прикордонній Курській області, куди Україна вторглася влітку минулого року, що поставило Кремль у незручне становище. Російське командування приписує цим військам успіх у витісненні українських сил з Курська.

Є й інші ознаки поглиблення співпраці. Як повідомляється, поранені російські солдати були відправлені до Північної Кореї на лікування і відновлення. Тисячі північнокорейських робітників були відправлені до Росії, переважно на Далекий Схід, для роботи на будівництві та в інших галузях важкої промисловості, де нестача робочої сили є поширеним явищем.

Північнокорейські цивільні особи також почали з’являтися на публічних церемоніях.

Під час заходів до Дня перемоги у тихоокеанському портовому місті Владивосток делегація північнокорейських дітей, одягнених у військову форму, приєдналася до сотень російських дітей, які брали участь у військовому параді.

Ініціативи з Варшави та Львова: новий крок до трибуналу для агресора

Протестувальники біля будівлі Міжнародного суду ООН вимагають арешту російського лідера Володимира Путіна. Гаага, Нідерланди, 7 травня 2024 року
Протестувальники біля будівлі Міжнародного суду ООН вимагають арешту російського лідера Володимира Путіна. Гаага, Нідерланди, 7 травня 2024 року

Цього тижня міністри закордонних справ Європейського союзу зберуться у Варшаві на неформальну зустріч, а потім вирушать до Львова, щоб продемонструвати солідарність з Україною перед обличчям масштабних святкувань Дня перемоги в Росії.

Санкції та військовий трибунал на порядку денному зустрічі міністрів ЄС

Очікується, що 7-8 травня у Польщі, як і днем пізніше в українському місті Львові, не ухвалять жодних конкретних рішень, оскільки це не офіційні засідання Ради ЄС.

«Зважаючи на неформальний характер зустрічі й користуючись перевагами більш тісної обстановки (лише міністри), ми заохочуємо кожного зробити свій внесок у справді відверту дискусію, не обмежену сценарієм», – йдеться у вітальній записці до варшавської зустрічі, з якою ознайомилося Радіо Свобода.

«У цьому дусі ми рекомендуємо, щоб наші робочі сесії проходили без перекладу або електронних пристроїв. Ми також запрошуємо вас до напівофіційного вбрання протягом усієї зустрічі».

Неформальність не означає, що на зустрічах не буде високопосадовців, і вони відбуватимуться в той час, коли президент Росії Володимир Путін намагається привернути увагу світової громадськості масштабним військовим парадом перед десятками високопосадовців з усього світу.

Міністр закордонних справ Великої Британії Девід Ламмі візьме участь у дискусіях з питань європейської безпеки у Варшаві цього тижня
Міністр закордонних справ Великої Британії Девід Ламмі візьме участь у дискусіях з питань європейської безпеки у Варшаві цього тижня

Протягом першого дня варшавської зустрічі міністр закордонних справ Великої Британії Девід Ламмі приєднається до обговорення європейської безпеки, а другий день буде присвячений відносинам між ЄС і США та ситуації в Україні.

Щодо останнього, то у вітальній записці, підписаній главою зовнішньополітичного відомства ЄС Каєю Каллас і приймаючою стороною, міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським, пропонується «поглиблена дискусія» про роль ЄС у зміцненні переговорної позиції України щодо «справедливого і тривалого миру».

Офіційні особи прагнутимуть зробити це, йдеться в записці, «спираючись на наші унікальні колективні важелі впливу – широку підтримку України, зокрема, фінансову і військову, тиск на Росію з метою обмеження її військового потенціалу, шлях України до вступу в ЄС і поточну роботу над посиленням європейських оборонних можливостей».

Три важливі події для України

ЄС має намір оголосити про виділення додаткових коштів для української оборонної промисловості, хоча сума ще не узгоджена.

Очікується, що ЄС також посилить санкції проти Росії у зв’язку з численними ракетними та безпілотними атаками на українські міста протягом останніх тижнів.

На думку дипломатів країн ЄС, це, швидше за все, буде менший пакет, що складатиметься переважно з подальшого внесення до чорного списку російських офіцерів і політиків, а також додавання до нього суден, що належать до російського тіньового флоту, яким буде заборонено обслуговуватися в європейських портах.

Очікується, що нові значні економічні санкції проти Росії не уникнуть незгоди з боку деяких столиць ЄС, а натомість отримають швидке зелене світло на знак солідарності у посиленні тиску на Москву.

Зустріч у Львові відбудеться під час участі міністрів у створенні спеціального трибуналу для притягнення до відповідальності вищого керівництва Росії та Білорусі за повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року.

Трибунал має стати доповненням до розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, розпочатого Міжнародним кримінальним судом (МКС) три роки тому, і заповнити прогалини в розслідуванні цих злочинів.

Він заповнить прогалини, оскільки МКС не розслідує те, що юридично називається «злочинами агресії» – тобто такі речі, як військова окупація, анексія та бомбардування.

Так звана основна група країн, до якої входять усі країни-члени ЄС, окрім Угорщини та Словаччини, а також країни «Групи семи» за винятком США, підготувала три документи про угоду з Україною щодо створення трибуналу.

Фактично трибунал не буде формально створений доти, доки комітет міністрів Ради Європи не проголосує за нього 14 травня.

ЄС та Київ збирають докази щодо злочинів агресії з 2023 року.

Плакат «Путін, Гаазький трибунал чекає на тебе!» на акціях проти російської агресії проти України. Амстердам, 6 березня 2022 року
Плакат «Путін, Гаазький трибунал чекає на тебе!» на акціях проти російської агресії проти України. Амстердам, 6 березня 2022 року

Цього тижня також Європейський парламент збирається на засідання, і на порядку денному багато питань.

7 травня палата обговорюватиме як потенційні мирні переговори між Києвом і Москвою, так і необхідність повернення Кремлем українських дітей, які були насильно вивезені до Росії.

Європейські депутати також запитають Єврокомісію про нещодавнє відключення електроенергії на Піренейському півострові та нещодавнє рішення судів ЄС про заборону так званої «схеми золотого паспорта» на Мальті, яка дозволяла людям, зокрема кільком росіянам, купувати громадянство ЄС.

Вердикт ще не винесений. Про маневри адміністрації Трампа

Останніми днями президент США подавав сигнали, що свідчать про його розчарування у Кремлі
Останніми днями президент США подавав сигнали, що свідчать про його розчарування у Кремлі
(Рубрика «Точка зору»)


Минулого тижня в міжнародних новинах домінував один заголовок: Дональд Трамп відзначає перші 100 днів свого другого президентського терміну. Кругла цифра може здатися довільною віхою, але це зручний момент, щоб підбити підсумки першого етапу нового президентства, який експерти та історики порівнюють із першими місяцями правління Франкліна Д. Рузвельта в плані драматичних, руйнівних змін.

Одна ключова зовнішньополітична мета вислизнула від Трампа: припинення війни в Україні. Будучи кандидатом, Трамп обіцяв закінчити війну швидко. Щоправда, в нещодавньому інтерв’ю журналу Time він сказав, що його обіцянку припинити конфлікт у перший же день не слід сприймати буквально, а дипломатична відкритість Білого дому у бік Росії поки що не принесла результатів.

Останніми днями президент США подавав сигнали, що свідчать про його розчарування у Кремлі, і закликав Володимира Путіна «припинити стріляти, сісти і підписати угоду».

Ці висловлювання свідчать про зростаюче нетерпіння щодо Росії

Законодавці-республіканці пішли в ногу з президентом США. Сенатор від Південної Кароліни Ліндсі Грем, ключовий союзник Трампа, заявив про широку підтримку нового пакету санкцій і мит щодо Росії, який може бути ухвалений, якщо Путін не захоче всерйоз почати мирні переговори. Сенатор від Луїзіани Джон Кеннеді в інтерв’ю Fox News поскаржився: кремлівський лідер «намагається обманути президента Трампа на кожному кроці. Він нешанобливо ставиться до нашого президента. Я не думаю, що ситуація зміниться на краще, поки ми не дамо зрозуміти Путіну, що готові перетворити його та його країну на корм для риб».

Кеннеді тут же уточнив, що мав на увазі заходи щодо припинення продажу Росією нафти, а не ядерну війну. Однак ці висловлювання свідчать про нетерпіння щодо Росії, що зростає.

Проте і на цьому риторичному тлі дипломатичні зусилля тривають.

Стівен Віткофф, спеціальний посланець Трампа, вирушив до Москви для зустрічі з Путіним. Високопоставлений представник Кремля назвав переговори «продуктивними», але деякі коментатори розцінили прибуття Віткоффа без звичного почету як знак того, що американський емісар може опинитися не у своїй дипломатичній тарілці.

Лідер Росії Володимир Путін та спеціальний представник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф у Санкт-Петербурзі, 11 квітня 2025 року
Лідер Росії Володимир Путін та спеціальний представник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф у Санкт-Петербурзі, 11 квітня 2025 року

Стівен Пайфер, кар'єрний дипломат і колишній посол США в Україні, поставив під сумнів мудрість Віткоффа, який вирішив провести зустріч наодинці. За його словами, американському посланцю, який є багатим забудовником і довіреною особою Трампа, протистоять «понад 75 років» дипломатичного досвіду.

«Не дивно, що Росія отримала 10 тижнів поступок і подарунків від США, нічого не давши натомість», – написав Пайфер у соціальній мережі X.

Зустріч Віткоффа контрастувала з підписанням угоди про мінеральні ресурси між Сполученими Штатами та Україною, що відбулося у Вашингтоні – угоди, яка надасть США доступ до цінних рідкісних копалин України в обмін на, як сподівається Київ, постійну підтримку Вашингтону.

То чи змінилася ситуація на користь України у відносинах з адміністрацією Трампа?

Міністр фінансів США Скотт Бессент використовував вражаючі вирази для опису угоди, заявивши, що вона «ясно сигналізує Росії: адміністрація Трампа прихильна до мирного процесу, в центрі якого перебуває вільна, суверенна і процвітаюча Україна в довгостроковій перспективі».

То чи змінилася ситуація на користь України у відносинах з адміністрацією Трампа? Як завжди, судити про це поки що зарано. Зрештою підписання відбулося всього за два місяці після запеклої перепалки в Овальному кабінеті між Трампом, віцепрезидентом США Джей Ді Венсом та президентом України Володимиром Зеленським.

Ця зустріч стала, мабуть, одним із найбільш кінематографічних моментів з моменту вступу Трампа на посаду. Але мирний процес, що зароджується, ще не досяг тієї стадії, яка дасть змогу Трампу відзначити чергове досягнення. А поки що Трамп послідовно викладає свої думки: війна в Україні – це «війна Байдена», і її ніколи б не сталося, якби він, Трамп, був у той момент на посаді президента.

Міністр фінансів США Скотт Бессент та перша віцепрем'єр-міністерка – міністерка економіки України Юлія Свириденко підписали угоду у Вашингтоні, 30 квітня 2025 року
Міністр фінансів США Скотт Бессент та перша віцепрем'єр-міністерка – міністерка економіки України Юлія Свириденко підписали угоду у Вашингтоні, 30 квітня 2025 року

Інакше кажучи, якщо переговори проваляться, провину за провал зовнішньої політики можна буде перекласти з адміністрації Трампа на чужі плечі. За збігом обставин, цього тижня також відзначалася ще одна історична віха, яка послужила нагадуванням про межі американської влади: 50-та річниця падіння Сайгона і катастрофічного закінчення військової участі США у війні у В'єтнамі. 30 квітня в Хошиміні (колишньому Сайгоні, перейменованому на честь свого вождя в'єтнамськими комуністами, які перемогли) відбувся військовий парад, присвячений ювілею закінчення війни.

Якщо переговори проваляться, провину за провал зовнішньої політики можна буде перекласти з адміністрації Трампа на чужі плечі

Того ж дня Путін зустрівся з американським режисером і ветераном війни у В'єтнамі Олівером Стоуном. Його фільми допомогли сформувати деякі уявлення американців про конфлікт у Південно-Східній Азії. Найвідоміші фільми Стоуна «Взвод» та «Сальвадор» були критикою американської зарозумілості та переоцінки власних сил. Але нещодавні документальні роботи Стоуна, включно із серією інтерв’ю з Путіним і улесливим мінісеріалом про колишнього президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, виявилися менш ніж конфронтаційними щодо своїх авторитарних героїв. У Москві Стоун повторював лінію Кремля щодо України, включно з теорією змови про те, що революція на Майдані 2014 року була «державним переворотом в Україні, керованим Сполученими Штатами».

Але навіть якщо повірити цинікам, які стверджують, що історію пишуть переможці, зрозуміло одне: вердикт щодо України ще не винесений.

Натан Годж – оглядач медіакорпорації Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода



БІЛЬШЕ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG