Олександр Гогун – російський історик, який проживає в Берліні та досліджує тоталітаризм, Другу світову війну, український партизанський та повстанський рухи. У своїй новій книзі «Продуманий кінець світу. Як Сталін готував Третю світову» Гогун розповідає про те, як у першій половині 1950-х років радянський диктатор планував розв’язати нову війну, кинувши виклик Сполученим Штатам.
В інтерв’ю Радіо Свобода історик розповідає про те, чи боявся Сталін ядерної зброї, як радянський диктатор використовував Китай задля власної вигоди і як взаємодіяв радянський цинізм із американською наївністю.
«Не просто хитрий»
– Що стало відправною точкою для вашого дослідження?
– Книга Олега Хлевнюка «Сталін», що вийшла у 2015 році (Олег Хлевнюк – історик та дослідник сталінізму, народився у Вінниці та працював у Росії. В історичних колах, зокрема західних, вважається одним із найкращих знавців архівів та інших джерел сталінського періоду історії СРСР – ред.).
Хлевнюк прямо не говорить про те, що Сталін готував Третю світову, але це випливає з наведених фактів.
У 30-ті роки це були не помилки, а розважливі холоднокровні злочини з підготовки Другої світової війни. Отже, він і Третю світову теж готував
Зокрема, у книзі є фраза про те, що після Другої світової війни Сталін завзято повторював помилки 30-х років. Але в 30-ті роки це були не помилки, а розважливі холоднокровні злочини з підготовки Другої світової війни. Отже, він і Третю світову теж готував.
Я написав критичну рецензію на цю книгу, опублікував її в США та Росії. Оскільки моя рецензія була делікатна, Олег не образився і став одним із головних консультантів для моєї книги, підтримував мене, давав пояснення щодо архівних документів. Ще одним безцінним порадником став Микита Петров із «Меморіалу».
Я намагався знайти фінансування для цієї книги. У результаті з трьох джерел вдалося щось зібрати. Перше – це краудфандинг. Друге – сімейні заощадження. До того ж, під кінець своєї роботи я отримав невеликий грант від організації «Нове покоління Європи». Це дозволило мені провести архівний пошук основними країнами-сателітами СРСР від Балтики до Чорного моря. І, звичайно, найширший архівний пошук у Москві та Петербурзі. Я в Росії вже 12 років не з’являюся. Однак вдалося знайти помічників, які змогли знайти документи, які стали основою для книги.
– «Насправді прагнення Сталіна було простим, а то й примітивним – самоствердження: поневолити людство і насолодитися отриманою владою», – пишете ви. Тобто Сталін просто хотів стати володарем світу, чи таки існували якісь піднесені, з його погляду, устремління?
– Дуже складно, якщо взагалі можливо, розділити ідеологічну експансію, цинічну реальну політику та бажання збільшити свою владу до абсолюту. З погляду комуністів, капіталізм є злом. Тобто вільну ринкову економіку та демократію слід знищити. Їх належить замінити більш простим реальним соціалізмом.
Дуже складно, якщо взагалі можливо, розділити ідеологічну експансію, цинічну реальну політику та бажання збільшити владу до абсолюту
Те, що викликає щиру ненависть комуністів – це свобода у господарському плані та свобода у політиці. Свобода – це, по-перше, ярмо відповідальності, яка багатьом не подобається. По-друге, джерело хаосу. За комуністичними ідеалами, коли людина позбавлена цього ярма відповідальності, вона позбавлена вибору.
Тому бажання Сталіна поневолити весь світ і прагнення комуністів знищити капіталізм гармонійно поєднувалися.
Сталін був не тільки хитрим егоїстом, який осідлав цей рух, але значною мірою виразником устремлінь сотень мільйонів людей у всьому світі. Хоча, зрозуміло, не більшості. Більшість ніколи не обирає комуністів. Вони, як правило, приходять до влади за допомогою переворотів, хитрощів, махінацій, бунтів та заколотів. Але ця меншість винятково активною була протягом 20 століття, що й дозволило їй третину людства поставити під контроль.
Відносини зі США
– Ви вивчали не лише архівні документи, а й праці самого Сталіна. Зокрема, звернули увагу на його ставлення до Сполучених Штатів, у тому числі й у роботах, які він писав до «Жовтневої революції» (більшовики назвали переворот «Жовтневою революцією» – ред.). І це ставлення змінювалося у різні періоди.
– Це, безумовно, засвідчило злам російської та руської імперської традиції. Царі не були ненаситними завойовниками – це показує хрестоматійний приклад Аляски, яку вони продали США. Якщо розглядати країну як противника або суперника, то ти йому жодних земель не продаватимеш (тим паче таких величезних).
Громадська думка в Російській імперії (слабка при абсолютизмі або сильніша на початку 20 століття) теж ніколи не страждала на американофобію. А ось більшовики повністю скасували цей підхід. У їхньому розумінні Америка була осередком капіталізму, противником номер один. Сталін підкреслював це у своїх промовах до приблизно 1927 року. Але потім відійшов від цього, бо почав використовувати американців в індустріалізації, у своїх політичних комбінаціях. Але у внутрішньому партійному листуванні він писав Молотову і Кагановичу, що Америка – наш головний ворог.
Після 1945 року він це перестав приховувати. І Америка залишилася головним ворогом для радянської влади, а потім і для путінської Росії. Це фактично триває із невеликою перервою близько 80 років.
– Але все-таки Америка та Радянський Союз були союзниками під час Другої світової війни. І ви в книзі звертаєте увагу на відносини Сталіна і Рузвельта. Як вони складалися?
– У Рузвельта були напрочуд прорадянські погляди. Навіть Сталін, судячи з деяких протоколів переговорів між ними, був із цього здивований. Наприклад, на Тегеранській конференції у неофіційній частині Рузвельт запропонував Сталіну радянізувати Індію.
Сталін відповів, що піти на перетворення знизу – це означає піти шляхом революції. І Рузвельт промовчав, не став заперечувати. Тобто, грубо кажучи, схвалив цю ідею.
Мало хто звертає увагу на те, що між США та Британією існували серйозні протиріччя. СРСР згодом звинувачував США у неоколоніалізмі. Але насправді Америка, яка раніше була колонією Британії, всіляко підтримувала антиколоніальні рухи.
І ідея про новий світопорядок, про більш справедливий багатополюсний світ панувала в міркуваннях Рузвельта в 30-х та першій половині 40-х років. Сталін це вміло використав. Звичайно ж, він отримав величезні преференції під час ленд-лізу. У 1941-42-х, навіть у 1943 році він перебував у безвихідному становищі. Як американці, так і британці цілком могли викручувати йому руки за свої поставки, вимагати в нього все, що завгодно. Але ленд-ліз дістався дуже легкою ціною.
Це свідчить про суттєві прорадянські ілюзії Рузвельта. І навіть представники його розвідки під час Другої світової війни давали Рузвельту на прочитання аналітичні документи, складені з урахуванням його дивних прорадянських поглядів. І він їх затверджував на підставі розповідей радянських дипломатів. Зрозуміло, що це було продуманою брехнею з боку СРСР. Але на підставі цих записок Рузвельт ухвалював рішення.
Сталін використовував проти Трумена, який був набагато жорсткіше налаштований до Кремля, рефлективне управління
– Тобто радянський цинізм зіштовхнувся з американською наївністю?
– У цьому випадку – так. Якщо говорити про антиколоніалізм, то в певному сенсі він став союзником американського націоналізму. Але в тому сенсі, що демократична візія США є опором до колишньої метрополії Британії та підкреслює роль США як світила демократії та міжнародної рівноправності у світі. При цьому вони не гребували співпрацею з найодіознішими і найстрашнішими режимами. Тут слід згадати слова Нельсона Мандели. Коли його звинувачували в тому, що він є посібником СРСР, він казав: так, комуністи нас використовували, але хто може нам сказати, що ми їх не використовували?
– Ви кажете, що Сталін використав щодо Сполучених Штатів «метод рефлексивного управління». Що це означає?
– Провокація та маніпуляція є близькими за значеннями поняттями. Це відомо з давніх-давен не лише людям, а й тваринам. Коли дві ворони хочуть вкрасти сир у лисиці, одна з них тягне звіра за хвіст. І коли роздратована лисиця обертається, щоб цю нахабу відігнати, друга ворона вихоплює сир, і потім птахи цей сир ділять.
Це означає, що якимись діями людина спонукає іншу людину до помилкових дій, вигідних маніпулятору. І в цьому випадку це рефлексивне управління Сталін використовував проти Трумена, який був набагато жорсткіше налаштований до Кремля, ніж Рузвельт. Але при цьому таки продовжував недооцінювати загрозу, що надходила з Москви.
Щоб розпорошити сили США по всьому світу, Сталін використав дві хвилі маніпуляцій. З 1945-го до 1949-го він влаштовував усілякі провокації в Західній Азії, на Близькому Сході та в Європі. Так він залучав сили, фінансові та матеріальні ресурси США у цей регіон, відволікаючи їх від Мао Цзедуна, який воював за владу у Піднебесній.
Вершина махінаторських здібностей Сталіна – війна в Кореї, коли він лобами зіштовхнув Китай та США
І коли завдяки радянській допомозі (постачання озброєнь, фінансової підтримки – і особливо непрямих провокацій) Мао прийшов до влади, Сталін за допомогою Мао розпочав другу хвилю маніпуляцій. Він відволікав сили та кошти США з Європи та Західної частини Азії, Північної Африки до Азійсько-Тихоокеанського регіону. Почалася війна у В’єтнамі проти французів, яких підтримували американці.
І вершина махінаторських здібностей Сталіна – це війна в Кореї, коли він лобами зіштовхнув Китай та США. Трумен до кінця не зміг розгадати цю багатоходівку. Політика стримування, відома «доктрина Трумена», являла собою розпорошення, розкидання ресурсів і тиск не на СРСР, а удари по кінчиках щупалець «червоного спрута».
Ця політика була вигідна Сталіну, який накопичував сили та готував похід до Гібралтару та Ла-Маншу з подальшим завоюванням США.
– Ви приділяєте велику увагу ідеям Сталіна щодо освоєння Крайньої Півночі. Який стосунок має Арктика до ідей світового панування та Третьої світової війни?
– Це була одна з обміркованих комбінацій, бо Сталін сам провів на Крайній Півночі значний час у засланні в Туруханському краї. І оскільки він жив у епоху науково-технічної революції, він, напевно, вже тоді замислювався про те, що до США можна дістатися через Північний полюс. У 20-ті, 30-ті роки Сталін і надалі розраховував не лише на те, що має, але й на те, що може бути створено через 5-10 років, з урахуванням розвитку техніки.
Арктичний басейн з його незаселеними просторами виявився непоганим шляхом для проникнення на північноамериканський континент. Сталін розвивав Північний морський шлях із європейської частини СРСР до берегів США та Канади. Біломорканал, як не дивно, теж був побудований для того, щоб підібратися до Америки, бо тоді флот отримував нескладний вихід у Світовий океан через Біле море. І тоді кораблі, зроблені на верфях у Нижньому Новгороді чи Ленінграді, могли попливти до берегів США або через Атлантику, або, навпаки, через Північний Льодовитий океан.
Але апофеозом просування стали високоширотні повітряні експедиції кінця 40-х і початку 50-х років, коли величезна кількість бойових, транспортних і розвідувальних літаків сідали на лід, що дрейфував біля Північного полюса, та виконували в небі Арктики фігури пілотажу. По суті, готувалися до того, щоб у разі потреби завдати удару через північ США. Американці теж наголошували на загрозі, хоча цей напрямок вони в якомусь сенсі недооцінювали.
– Чи вдалося вам знайти документи чи свідчення, що Третя світова війна за планом Сталіна мала початися якогось конкретного року?
– Документи опубліковані спочатку румунською мовою, потім перекладені англійською, і, я значну, частину цієї промови цитую у своїй книзі. Це виступ Сталіна перед своїми сателітами у січні 1951 року. Такі апокаліптичні посиденьки у Кремлі, де він каже: ви повинні створити добрі збройні сили через три роки.
Тобто йдеться про 1954 рік. Багато документів останнього періоду правління Сталіна засекречені, і це також красномовно свідчить про те, що день Х був уже не за горами. Постанову Міністерства державної безпеки кінця 1952 року вперше опублікував частково Микита Петров. Там є така фраза, що чекістам потрібно перейти до активної розвідки. Під цим малися на увазі тероризм, замах на класових ворогів, вбивства, підпали, вибухи. Очевидно, що лідери НАТО не сидітимуть склавши руки, коли на їхній території починаються замахи на них – тобто «класових ворогів», на провідних політиків, підприємців. Значить, Сталін уже відпускав гальма.
Ядерна зброя
– І все-таки від закінчення Другої світової війни минуло лише вісім років. Для початку нової світової війни потрібні колосальні ресурси: і фінансові, і людські. Чи були вони у Радянського Союзу?
– У нього з’явився неймовірний ресурс – людський. Ресурс гарматного м’яса – це Китайська Народна Республіка, яка була найбільшою за населенням країною світу. Крім цього, Сталін отримав додаткові ресурси у вигляді країн Центральної Європи, які часто недооцінюють.
Парадоксально, але всупереч багатьом оцінкам та прогнозам американців 1945 року, ЦРУ, Об’єднаного розвідувального комітету, аналітиків Міністерства закордонних справ, Радянський Союз зміг, як фенікс із попелу, відновитися вже до 1950-го. Цим же роком датований лист Сталіна до Мао зі словами: «Якщо війна неминуча, нехай вона буде тепер».
Тобто він уже був готовий розпочати війну в 1950 році, але завдяки своїй багатоходівці в Кореї отримав дещо кращі можливості для її старту дещо пізніше. На щастя, Сталін помер.
Ці ресурси він передусім отримав за рахунок розграбування Центральної Європи. Крім прямого пограбування, репарацій, Сталін ще й оббирав країни за рахунок непропорційної торгівлі, крав інтелектуальну власність, усілякі ноу-хау та патенти. І за рахунок нееквівалентної торгівлі, змішаних підприємств економічно висмоктував із них значні ресурси. Тобто це було таке собі «звільнення від матеріальних надлишків».
Для Сталіна десятки мільйонів людських життів нічого не означали
– Очевидно, що в цій війні мала використовуватися ядерна зброя. Сталіна не зупиняв страх перед знищенням величезних територій та мільйонів людей?
– Він був людиноненависником. Багато людей використовують свою професійну позицію для того, щоб їхні діти отримали якісь преференції, «теплі місця». Зокрема, нинішня російська влада такі синекури (добре оплачувані посади, на яких майже нічого не треба робити – ред.) своїм дітям роздає, щоб вони веселилися і жили безбідно. А Сталін, навпаки, всіх своїх дітей використовував для своїх політичних цілей, ламав їм життя. Зрозуміло, що людством чи якоюсь величезною його частиною він пожертвував би легко. Для нього десятки мільйонів людських життів нічого не означали.
– Чи готові були радянські люди на таку самопожертву? Для початку світової війни потрібна ідеологічна обробка населення. І ви згадуєте у своїй книзі, що вона проводилася. У якій формі?
– Агітпроп – це був величезний монстр, не кажучи вже про інші форми ідеологічного впливу, якими була просякнута вся радянська реальність. Якщо ми візьмемо події 1941-42 року, з його найважчими поразками на фронті, то навіть у цій ситуації тил залишався у Сталіна лояльним. Окремі повстання були у Чечні, занепокоєння та інші прояви невдоволення – в Калмикії. Але переважна більшість населення була приборкана терором. Ідеологічні кампанії пізнього сталінізму відомі.
Протидія космополітизму, антисемітизм, який пов'язувався з антиамериканізмом, боротьба з низькопоклонством перед іноземщиною набували диких форм. Це все супроводжувалося звеличенням російського народу, якому вселяли думку про те, що в нього достатньо сил, щоб розтрощити проклятих буржуїв. У 1950-1953 роках американські оцінки говорили про те, що навіть якщо ми завдамо СРСР ядерного удару, це не буде фактором, який зупинить Радянську армію.
Наступ до Гібралтару, наступ до Суецького каналу, наступ Мао в різні точки Азії ядерними бомбардуваннями не зупинити. І якщо радянські люди наступають, то зрозуміло, що це їх підбадьорює. І незадоволена меншість, очевидно, мовчатиме.
Сталін не абсолютизував ядерну бомбу. Він наголошував неодноразово, що у сухопутній війні це не зможе грати вирішальної ролі. І він усіляко страхувався від американського ядерного контрудару. Насамперед це МіГ-15, потім були ще різні моделі цього реактивного винищувача. У ті роки їх було виготовлено понад 12 тисяч штук. Це абсолютний рекорд, спеціально сконструйований для того, щоб збивати американські «літаючі суперфортеці» В-29 (це основні носії ядерної зброї).
Крім того, у 1954-1955 роках у Радянському Союзі, вже після смерті Сталіна, стає на озброєння ракетний комплекс «Стріла», який міг вразити будь-яку ціль у повітрі. Тобто, від американського ядерного контрудару Сталін сподівався своє небо так чи інакше захистити. Насправді ядерної бомби він боявся не дуже сильно.
Форум