Німецьке видання Handelsblatt пише, що хоча фахівці вважають: наявні 170 банків – це забагато для України, сюди все одно приходять нові банківські інституції із Західної Європи. Їх приваблює, зокрема, те, що останнім часом ціни на банки тут значно впали (ще півтора року тому вони часто коштували вшестеро більше від балансової вартості), а потенціал зростання все ще високий. Також деякі західні інституції, які через фінансову кризу отримали допомогу від своїх держав, тепер змушені скорочувати свої представництва й продавати дочірні банки у Східній Європі. Тож на початку жовтня найбільший німецький Deutsche Bank відкрив у Києві дочірній банк. Таким чином, він розпочав надолужувати згаяне у Східній Європі. Газета цитує члена правління німецького банку Юрґена Фічена: «Ми тішимося, що прийшли саме у цей час, що доводить нашу віру в цей регіон. Ми показуємо, що йдемо на такі кроки навіть у час кризи». Газета зазначає: «Наразі у наймолодшої дитини найбільшого в Німеччині банку є 20 працівників і 22 мільйони євро власного капіталу. Проте Фічен покладає на регіон великі сподівання. Якщо досі представництва й філії банку в 12 країнах регіону формували лише 5 відсотків усіх доходів концерну, то упродовж п’яти років цей показник має зрости до 7–10 відсотків. «Українська «дочка» є важливою цеглиною нашої східноєвропейської стратегії», – каже Фічен». Газета наголошує, що Deutsche Bank такий не один. Банки HSBC і Santander, на думку експертів, теж дуже зацікавлені в цьому регіоні.
Європейська Комісія у середу оприлюднила звіт щодо поступу планованого розширення ЄС. Згідно з ним, порушення прав людини шкодять перспективам приєднання Туреччини. Переговори з Хорватією можуть бути завершені 2010 року, хоча, на думку уповноваженого Комісії у справах розширення Оллі Рена, ця країна має зробити більше для посилення судового права. До вступу Македонії теж іще далеко. Італійська газета Il Sole 24 Ore пише, що ЄС втратив ентузіазм щодо розширення: «Гамлетівські сумніви щодо практичності відкриття дверей перед Туреччиною, надзвичайно повільний поступ балканських країн і руйнівна фінансово-економічна криза, що охопила світ, – це чинники, які приглушили запал щодо розширення скрізь, навіть у найбільш північних країнах ЄС, які завжди хотіли розширення кордонів. Тож ми й далі йдемо вперед, але дуже обережними кроками. Насправді ж ми рухаємося лише під примусом, бо не можна відмовлятися від своїх обіцянок».
А данський щоденник Jyllands-Posten побачив у звіті Єврокомісії мало нового щодо Туреччини, адже ті самі вимоги до неї висуваються знову й знову: «Зрозуміло й правильно, що ЄС наполягає на вимогах більшої демократизації: такої Туреччини, де права жінок, меншин і дітей було б посилено, де були б кращі умови для свободи слова, де роль військових була б обмежена, а стосунки з курдами й кіпріотами були б нормалізовані. Але також мало б сенс, якби ЄС, зокрема, Німеччина й Франція, збагнули, що на додаток до нормальних вимог до країн, які подають заявку на членство, Туреччини стосуються ще й такі надзвичайно важливі для Європи проблеми, як безпека й енергопостачання».
(Лондон – Прага – Київ)
Європейська Комісія у середу оприлюднила звіт щодо поступу планованого розширення ЄС. Згідно з ним, порушення прав людини шкодять перспективам приєднання Туреччини. Переговори з Хорватією можуть бути завершені 2010 року, хоча, на думку уповноваженого Комісії у справах розширення Оллі Рена, ця країна має зробити більше для посилення судового права. До вступу Македонії теж іще далеко. Італійська газета Il Sole 24 Ore пише, що ЄС втратив ентузіазм щодо розширення: «Гамлетівські сумніви щодо практичності відкриття дверей перед Туреччиною, надзвичайно повільний поступ балканських країн і руйнівна фінансово-економічна криза, що охопила світ, – це чинники, які приглушили запал щодо розширення скрізь, навіть у найбільш північних країнах ЄС, які завжди хотіли розширення кордонів. Тож ми й далі йдемо вперед, але дуже обережними кроками. Насправді ж ми рухаємося лише під примусом, бо не можна відмовлятися від своїх обіцянок».
А данський щоденник Jyllands-Posten побачив у звіті Єврокомісії мало нового щодо Туреччини, адже ті самі вимоги до неї висуваються знову й знову: «Зрозуміло й правильно, що ЄС наполягає на вимогах більшої демократизації: такої Туреччини, де права жінок, меншин і дітей було б посилено, де були б кращі умови для свободи слова, де роль військових була б обмежена, а стосунки з курдами й кіпріотами були б нормалізовані. Але також мало б сенс, якби ЄС, зокрема, Німеччина й Франція, збагнули, що на додаток до нормальних вимог до країн, які подають заявку на членство, Туреччини стосуються ще й такі надзвичайно важливі для Європи проблеми, як безпека й енергопостачання».
(Лондон – Прага – Київ)
