1979 року вихід доньки власника бакалійної крамниці з містечка Ґрантам Марґарет Тетчер на світову політичну сцену викликав чимало здивування в світових колах, де жінки-лідери тоді були великою рідкістю. Час, упродовж якого вона керувала Британією, був повний визначальних подій в історії як Британії, так і світу: від війни за Фолклендські острови з Арґентиною до падіння Берлінського муру і комунізму в Європі.
За 11 років вона змінила політичний ландшафт Британії відповідно до своїх ідей, провела радикальні реформи, що зачепили кожного британця і навпіл поділили громадську думку щодо неї. Таких суперечливих думок щодо себе не викликав жоден інший британський прем’єр. Для прихильників вона є людиною, що відновила міжнародну могутність Британії. Критики ж вважають, що вона сіяла конфлікт у суспільстві, а людська ціна її реформ була величезною.
Насамперед – лідер
Лорд Моріс Саатчі, колишній голова Консервативної партії, що добре знає Марґарет Тетчер, виділяє її головну рису як лідера.
«Вона розуміла, що у політиці, так само, як в юриспруденції, вирішальними речами є мотивація та наміри. Це те, чого в суді намагаються побачити присяжні, і того-таки шукає громадська думка у політиці. Тож для того, щоб побачити, що насправді було в її голові (а деякі критики плутають це із жорстокістю, бездушністю), треба знати, що для неї найважливішою була мотивація. І її мотивацією була думка, що Британія може знову бути великою державою», – каже лорд Саатчі.
Падіння Тетчер 1990 року було болючим: її усунули внаслідок бунту в її ж власній Консервативній партії і замінили Джоном Мейджором.
Ще до її перемоги на парламентських виборах 1979 року вона стала відомою в світі. Радянська пропаганда назвала її «залізною леді», але цей хід мав зворотній ефект . СРСР вважав це визначення образливим, вона ж сама досі гордо носить його як своєрідну відзнаку.
Поразки й перемоги Тетчер
Тетчер викликала суперечки і тертя у Британській Співдружності Націй, коли відмовилася запровадити жорсткі санкції проти режиму апартеїду в Південній Африці. Вона підкреслено не визнавала Нельсона Манделу та його Африканський національний конгрес. Нинішній провідник торі Девід Камрон вважає це її помилкою.
Перемога у Фолклендській війні 1982 року посилила її репутацію як бійця і привела у рух цілий ланцюг подій, що призвели до падіння військової хунти і повернення демократії до Арґентини. Проте вона мала й дуже сердечні взаємини з іншим диктатором у цьому реґіоні – провідником Чилі Авґусто Піночетом. Кілька років тому вона завзято боролася проти намагань видати його для суду за обвинуваченнями в порушеннях прав людини після заколоту 1974 року.
Ключовим політичним партнерством, яке їй вдалося налагодити, були стосунки з лідерами СРСР та США Михайлом Горбачовим та Рональдом Рейґаном. 1984 року вона зустрілася з Ґорбачовим ще до його приходу до влади і, попри ненависть до комунізму, сказала, що він є людиною, з якою можна мати справу. Період правління Рейґана, Тетчер і Горбачова, врешті-решт, призвів до розвалу СРСР, незалежності України та всіх інших радянських республік, возз’єднання Німеччини і падіння комунізму в Європі.
За 11 років вона змінила політичний ландшафт Британії відповідно до своїх ідей, провела радикальні реформи, що зачепили кожного британця і навпіл поділили громадську думку щодо неї. Таких суперечливих думок щодо себе не викликав жоден інший британський прем’єр. Для прихильників вона є людиною, що відновила міжнародну могутність Британії. Критики ж вважають, що вона сіяла конфлікт у суспільстві, а людська ціна її реформ була величезною.
Насамперед – лідер
Лорд Моріс Саатчі, колишній голова Консервативної партії, що добре знає Марґарет Тетчер, виділяє її головну рису як лідера.
«Вона розуміла, що у політиці, так само, як в юриспруденції, вирішальними речами є мотивація та наміри. Це те, чого в суді намагаються побачити присяжні, і того-таки шукає громадська думка у політиці. Тож для того, щоб побачити, що насправді було в її голові (а деякі критики плутають це із жорстокістю, бездушністю), треба знати, що для неї найважливішою була мотивація. І її мотивацією була думка, що Британія може знову бути великою державою», – каже лорд Саатчі.
Падіння Тетчер 1990 року було болючим: її усунули внаслідок бунту в її ж власній Консервативній партії і замінили Джоном Мейджором.
Ще до її перемоги на парламентських виборах 1979 року вона стала відомою в світі. Радянська пропаганда назвала її «залізною леді», але цей хід мав зворотній ефект . СРСР вважав це визначення образливим, вона ж сама досі гордо носить його як своєрідну відзнаку.
Поразки й перемоги Тетчер
Тетчер викликала суперечки і тертя у Британській Співдружності Націй, коли відмовилася запровадити жорсткі санкції проти режиму апартеїду в Південній Африці. Вона підкреслено не визнавала Нельсона Манделу та його Африканський національний конгрес. Нинішній провідник торі Девід Камрон вважає це її помилкою.
Перемога у Фолклендській війні 1982 року посилила її репутацію як бійця і привела у рух цілий ланцюг подій, що призвели до падіння військової хунти і повернення демократії до Арґентини. Проте вона мала й дуже сердечні взаємини з іншим диктатором у цьому реґіоні – провідником Чилі Авґусто Піночетом. Кілька років тому вона завзято боролася проти намагань видати його для суду за обвинуваченнями в порушеннях прав людини після заколоту 1974 року.
Ключовим політичним партнерством, яке їй вдалося налагодити, були стосунки з лідерами СРСР та США Михайлом Горбачовим та Рональдом Рейґаном. 1984 року вона зустрілася з Ґорбачовим ще до його приходу до влади і, попри ненависть до комунізму, сказала, що він є людиною, з якою можна мати справу. Період правління Рейґана, Тетчер і Горбачова, врешті-решт, призвів до розвалу СРСР, незалежності України та всіх інших радянських республік, возз’єднання Німеччини і падіння комунізму в Європі.
