Олександр Дубровський
Протистояння між Індією та Пакистаном – двома ядерними державами – лише посилюється після теракту в Кашмірі 22 квітня, в організації якого Делі звинувачує Ісламабад. Давній і заплутаний конфлікт між країнами через «Дах світу», як називають Кашмір, загострюється не вперше. Однак зараз є побоювання, що війна дійсно може розгорітись на повну силу: Делі і Ісламабад привели війська в стан повної бойової готовності, вздовж усього кордону тривають перестрілки, в Індії шириться хвиля погромів і вбивств мусульман, а у Пакистані заявляють про неминучість повномасштабного вторгнення індійської армії.
Кашмірський конфлікт – один із найстаріших, найскладніших і найнебезпечніших у світі, який цілком можна порівняти, наприклад, з арабо-ізраїльським конфліктом. Він триває десятиліттями, то згасаючи, то знову розпалюючись.
У XXI столітті індо-пакистанський конфлікт через Кашмір став викликати дедалі більші побоювання через те, що обидві держави створили власну ядерну зброю й активно продовжують нарощувати військову міць. Точна кількість ядерних боєголовок, наявних у збройних сил Індії та Пакистану, ніколи не була відома. Однак, за непідтвердженими даними, Індія має приблизно 180. У Пакистану ще 2023 році їх нарахували не менше 170.
У 2019 році, після того як індійський уряд позбавив особливого статусу свій найпівнічніший штат Джамму і Кашмір, на територію якого завжди претендував Пакистан, і перетворив його на союзну територію без власного уряду, там також стався великий напад. Тоді, після загибелі 45 індійських військових і поліцейських, Індія і Пакистан знову опинилися на межі війни – і нині є побоювання, що цю межу вони все ж перейдуть.
Читайте також: Пакистан провів випробування балістичної ракети на тлі зростання напруженості з Індією
Усі основні події знову відбуваються в Кашмірі – величезному гімалайському регіоні зі стародавньою і дуже заплутаною історією, стратегічно розташованому на стику кордонів Індії, Пакистану, Китаю й Афганістану, який в усіх цих країнах називають «Дахом світу».
Уже багато десятиліть Кашмір залишається розділеним на кілька частин, це земля розбрату, перестрілок, нападів бойовиків і «вічного» прикордонного конфлікту між Делі, Ісламабадом і Пекіном. При цьому союзна територія Джамму і Кашмір – єдина частина Індії з переважно мусульманським населенням.
Попри всі небезпеки, у Кашмірській долині завжди дуже багато туристів, і здебільшого сюди приїжджають мільйони індуїстів і буддистів із самої Індії та сусідніх країн. Вони відвідують сади імперії Великих Моголів і безліч давніх храмів і святинь, передусім сакральні для індуїстів усього світу печери Вайшно-деві та Амарнатх.
Індійсько-пакистанські відносини знову різко загострилися після збройного нападу 22 квітня, коли четверо терористів в підконтрольній Індії частині Кашміру поблизу фактичного кордону з Пакистаном у місті Пахалгам убили 26 таких туристів-паломників, серед яких було 25 індійців і один громадянин Непалу.
Відповідальність за цей теракт узяло на себе радикальне салафітське угруповання «Фронт спротиву», що з’явилося у 2019 році й називає себе відгалуженням «Лашкар-е-Тайба» – однієї з найбільших і найнебезпечніших терористичних ісламістських організацій Південної Азії, що базується переважно в Пакистані. Стверджується, що двоє з чотирьох нападників мають пакистанське громадянство.
З 29 квітня між арміями Індії та Пакистану почалися вже масштабні наземні бої – причому вперше на офіційному міжнародному кордоні, а не на «Лінії контролю», як раніше. З 30 квітня і щонайменше до 23 травня Індія повністю закрила свій повітряний простір для всіх рейсів із Пакистану.
Читайте також: Індійські й пакистанські війська обмінялися вогнем у Кашмірі на тлі зростання напруженості
До цього індійська влада заявила про вихід з найважливішого для обох держав «Договору про води Інду», вислала пакистанських дипломатів, анулювала в’їзні візи для всіх пакистанців і закликала своїх громадян залишити Пакистан. Поки що з Індії виїхали понад 1400 громадян Пакистану, також на батьківщину повернулися дві тисячі індійців.
У відповідь Ісламабад закрив небо для індійських авіакомпаній і зупинив двосторонню торгівлю. Міністр оборони Пакистану Хаваджа Мухаммад Асіф заявив цього тижня, що воєнне вторгнення з боку Індії «є неминучим».
Територія Кашміру, фактичні кордони, територіальні претензії та квазідержавні утворення:
Розділ Кашміру ніколи не був закріплений жодними офіційними угодами, і тому з 1947 року, коли на карті світу з’явилися незалежні Індія та Пакистан, він залишається осередком напруження між державами, що займають різні його частини. За підсумками війни 1947–1949 років Індія отримала контроль над приблизно двома третинами території регіону, решта відійшла Пакистану.
Загалом в історії протистояння Індії та Пакистану сталося три великі війни та кілька менш масштабних конфліктів, зокрема Перша індо-пакистанська війна (Перша кашмірська війна, 1947–1949 роки), Друга індо-пакистанська війна (Друга кашмірська війна, 1965 рік) і Третя індо-пакистанська війна (1971 рік, більш пов’язана з війною за незалежність Бангладеш).
У 1984 році в Кашмірі стався малорезультативний прикордонний конфлікт на льодовику Сіачен, що завершився лише у 2003 році, коли в цьому районі набув чинності договір про припинення вогню. У 1999 році Пакистан розпочав так звану Каргільську війну, проте на відміну від попередніх вона не стала по-справжньому масштабною. При цьому офіційний Ісламабад взагалі завжди заявляє, що в цьому конфлікті його армія ніколи не брала участі.
У лютому 2019 року відбулася нова ескалація конфлікту через скоєний 14 лютого в Джамму і Кашмірі теракт, унаслідок якого загинули 45 індійських поліцейських. У відповідь на напад Індія завдала авіаудару по табору місцевого мусульманського терористичного угруповання «Джаїш-е-Мухаммад», яке взяло на себе відповідальність за напад і підтримується Ісламабадом. Табір розташовувався в місті Балакот на підконтрольній Пакистану частині Кашміру.
Після цього пакистанська авіація здійснила бомбардування території поблизу військових об’єктів уздовж «Лінії контролю» в Кашмірі. Індійські льотчики переслідували пакистанські літаки, стався повітряний бій, у якому ВПС Індії та Пакистану втратили по одному літаку з кожного боку.
Досі фактично Кашмір розділений так званою «Лінією контролю» (LOC) – демаркаційною лінією, проведеною на території колишнього князівства Джамму і Кашмір. Це юридично не визнаний, але de facto кордон. Раніше вона називалася «Лінією припинення вогню», але була перейменована на «Лінію контролю» – після підписання сторонами відповідної угоди у 1972 році, коли індійська частина князівства стала відома як колишній штат Джамму і Кашмір. У той же час Пакистан створив свої територіальні утворення – Гілгіт-Балтистан і Азад Кашмір («Вільний Кашмір»).
При цьому частину свого Кашміру Пакистан, задля поліпшення відносин, передав Китаю, який має на цей регіон свої історичні претензії – що також досі викликає протести й різке неприйняття в Делі. Тому в Кашмірі існує і так звана «Лінія фактичного контролю» (LAC), яка враховує нинішнє фактичне володіння КНР переданою їй областю Аксайчин.
У пакистанських містах вже кілька днів поспіль тривають майже мільйонні, доволі агресивні антиіндійські маніфестації. Насамперед гнів натовпу викликає призупинення Делі «Договору про води Інду», укладеного ще 1960 року й такого, що залишався чинним увесь цей час, навіть попри те, що Індія й Пакистан після цього неодноразово воювали між собою.
Багато пакистанців, чиє життя повністю залежить від сільського господарства, побоюються, що, оскільки витоки майже всіх річок басейну Інду розташовані на території Індії, цей факт може дозволити її уряду перекрити водопостачання Пакистану й спровокувати там посуху або, навпаки, повінь і подальший масштабний голод під час потенційної війни, що назріває.
Загалом посушливий Пакистан постійно стикається з гострою нестачею води, яку погіршують глобальні зміни клімату планети.
Минулого місяця міністерство водних ресурсів країни і так оприлюднило попередження, що Пенджаб і Сінд – ключові сільськогосподарські (і найгустонаселеніші) провінції Пакистану – скоро зіткнуться з нестачею до 35 відсотків поливної води під час поточного сезону врожаю.
Також для Пакистану становлять небезпеку й зазвичай такі, що починаються наприкінці літа, мусонні дощі, оскільки Делі може вирішити скинути надлишки води із контрольованих нею річок басейну Інду без попереднього повідомлення Ісламабада, що призведе до катастрофічних повеней у пакистанських долинах нижче за течією.
При цьому про можливість виходу з «Договору про води Інду» індійська влада говорила вже давно. Після того, як 2016 року підтримувані Пакистаном ісламістські бойовики атакували індійську військову базу в кашмірському місті Урі, прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді заявив, що «кров і вода не можуть текти разом». А 2019 року після теракту в Кашмірі індійські урядовці пригрозили відвести течії східних річок басейну Інду від Пакистану.
В Індії тим часом ширяться погроми мусульманського населення, що становить майже 15 відсотків населення країни (за абсолютною кількістю послідовників ісламу Індія посідає третє місце у світі після Індонезії та Пакистану, мусульман в Індії понад 215 мільйонів). Нападів зазнають як корінні індійські мусульмани, так і біженці, приїжджі й поденні робітники з мусульманських держав, у першу чергу Бангладешу (до 1971 року – частини Пакистану під назвою «Східний Пакистан»).
Убивства, побиття, масові затримання та знищення будинків і майна мусульман в Індії викликають побоювання, що ультраправі індуїстські націоналісти, чия сила останніми роками постійно зростає, використовують терористичну атаку в Кашмірі 22 квітня для початку кампанії масових репресій проти найбільшої релігійної меншини країни.
У містах і селах самої союзної території Джамму і Кашмір індійські сили безпеки вже заарештували сотні місцевих жителів, розшукуючи всіх винних у нападі 22 квітня, і просто підірвали за допомогою вибухівки будинки багатьох людей, яких наперед звинуватили у «зв’язках із терористами».
У кількох штатах Індії, де особливо сильні позиції керівноїї правої націоналістичної «Бхаратія джаната парті» («Індійська народна партія»), до якої належить Нарендра Моді, місцеві чиновники й поліція почали організоване переслідування представників мусульманського народу рохінджа, що втекли сюди від геноциду в рідній М’янмі й яких тепер називають «нелегальними бангладешцями» і навіть «пакистанцями». Такі пейоративні ярлики в Індії тепер дедалі частіше використовуються для переслідування мусульман-мігрантів з інших частин Індії, навіть корінних жителів країни.
Убивства щонайменше 10 індійських мусульман уже сталися як мінімум у двох індійських штатах – Уттар-Прадеш і Карнатака, до того ж, за повідомленнями ЗМІ, це були саме злочини на ґрунті релігійної нетерпимості. Нападники, які називають себе членами різних груп радикальних індуїстів, публікують відео, в яких беруть на себе відповідальність за ці лінчування й заявляють щось на кшталт: «Клянуся Матір’ю Індією, що за життя 26 наших братів у Кашмірі ми заберемо життя 2600 зрадників і єретиків».
