Бої за Часів Яр тривають вже більше року. За цей час російські війська так і не змогли повністю окупувати невелике місто. Понад те, навесні темпи просування армії РФ тут суттєво впали.
Як вдається стримувати сили агресора – кореспонденти Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) дізналися у екіпажу важкого дрона «Кажан» 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, які тримають оборону в районі Часового Яру.
На позиції екіпажу важкого дрона «Кажан» у районі Часового Яру заїжджаємо вночі – у світлий час доби небо над цією дорогою кишить російськими FPV-дронами. Бійці за лічені хвилини підключають «Старлінк», збирають сам гексакоптер та прикріплюють до нього вантаж – продукти, воду, батарейки, змінний одяг для піхоти.
«Сильний зустрічний вітер дає серйозне навантаження на батарею і є ризик не долетіти, але ми ризикнемо, бо хлопці на позиціях дуже чекають на цю посилку», – каже боєць 24-ї ОМБр Олександр, прикріплюючи до дрона спеціальний бокс.
«Він знає що робити, самостійно повертається»
«Коли немає вітру – ти можеш просто прописати маршрут, і він собі летить в режимі автопілота, скидає те, що має скинути, і повертається. Але за таких погодних умов – він себе не дуже контролює. Ми користуємося такою опцією під настрій», – зазначає Роман, побратим Олександра та пілот «Кажана».
За підрахунками екіпажу, за час їхньої роботи на цьому напрямку вони доставили таким чином на позиції близько 3 тонн різноманітних вантажів.
«Автопілот автопілотом, але обов'язково, коли ти вже підлітаєш до цілі, сам скид треба зробити вручну, щоб вийшло точно. Бо задля скиду тих самих посилок ми опускаємось доволі низько, щоб їх не пошкодити. В автоматичному режимі ти це так точно не зробиш, як руками, як би ти цього не хотів», – наголошує Роман.
У свої 23 роки Роман – командир взводу безпілотників та один із найдосвідченіших пілотів у бригаді. Через сильний вітер він переводить дрон в ручний режим керування і успішно проходить зону дії РЕБу противника.
«Загалом цей БПЛА повністю автономний. Бували випадки, коли мене повністю глушили РЕБом. Неодноразово траплялось таке, що я нічого не бачу, керувати ним не можу, але він знає, що робити, самостійно повертається. Та й по цілі самостійно відпрацювати може», – розповідає Роман.
«Зараз буде складно його садити – давно такого не робив»
У більшості випадків хвилі переносних РЕБів, якими оснащена російська піхота, не дістають до таких дронів, бо занадто слабкі. А в зону дії стаціонарних РЕБів противника «Кажани» не залітають. Тому загарбники здебільшого намагаються збити такі дрони з вогнепальної зброї або FPV-дронами.
«Сьогодні ми працюємо квадрокоптером, в якого 4 промені (у «Кажана» є варіація і гексакоптера, і квадрокоптера – ред.), він менш стабільний. Якщо один промінь пошкодити, або лопаті зламаються, він, звісно, впаде. Але в нас є коптери на 6 променів, які у разі виходу з ладу одного променя стабілізуються і повертаються додому», – каже Олександр.
Тим часом Роман підлітає до точки скиду посилки і уважно дивиться на плями тепла на екрані, які означатимуть, що російська піхота виявила дрон і веде по ньому вогонь.
«Опускаюсь ще нижче, бо з такої висоти не вийде скинути точно», – коментує свої дії Роман. – Ох! Зв'язок відвалився! Мабуть, у них там рушниця антидронова! Треба квапитися. Все! Нормально, плюс-мінус скинув туди, куди треба».
Повертаючись, Роман уважно стежить за екраном, щоб не привести за собою російські дрони. Вони вночі активно шукають українські бомбери.
«Зараз буде складно його садити – давно такого не робив. Хлопці! Треба буде зараз швидко вийти забрати дрон, тому що я не впевнений, що посаджу його чітко на «зльотку», – кричить побратимам Роман.
«Проблемний дрон... треба набити руку»
Весь час, поки бійці працюють, загарбники обстрілюють околиці Костянтинівки КАБами.
«Ось бачите стовп диму пішов? Це Костянтинівка, район центру міста. Вже п’ятий за ніч», – Роман показує на екрані велику теплову пляму. Та й бліндаж помітно хитається від кожного такого «приходу».
«Пролітаю своєю найулюбленішою точкою – овочесховище. – коментує Роман. – Там свого часу сиділо чимало піхоти ворога і ми їх там загнобили. Просто нищили кожного дня. Цілі підвали на 30-40 квадратних метрів завалювали просто в нуль разом з окупантами в середині. В малесенькі дірки їм танкові міни закидали».
Український «Кажан» летить зі швидкістю 40 кілометрів на годину, успішно знищуючи укріплення та техніку військ РФ. Тепловізійна камера дозволяє йому працювати вночі, а універсальність кріплень – дає можливість чіпляти практично будь-які боєприпаси вагою до 20 кілограмів.
...щоб реально почати ним ефективно працювати, треба набити руку
«Мені цей дрон подобається. Хоча чимало підрозділів від нього відмовились. Ми теж спочатку мали з цим БПЛА чимало проблем. Є там певні технічні особливості, до яких треба звикати. Проблемний дрон. І щоб реально почати ним ефективно працювати, треба набити руку. На початку ми не розуміли, що робимо не так. Вже думали «най хоч долетить до позицій, вже не кажучи про повернення». Але згодом навчились», – зазначає Роман.
Екіпаж використовує різні варіації батарей до дронів. Іноді для більшої потужності до БПЛА підвішують спарені батареї. Найбільша висота, на яку може піднятись «Кажан» – близько 1000 метрів, з навантаженням – до 400 метрів. Головне – радіогоризонт дозволяє спуститись доволі низько, щоб скинути вантаж. З цим проблем немає – зазначає Олександр.
«Кажан» може одночасно нести на собі дві танкові міни ТМ-62. Якщо поряд з людиною в радіусі 10 метрів падає хоча б один такий боєприпас – людина надовго стає небоєздатною. Це страшна річ. А ми по дві таких носимо і щодня скидаємо їм точно в нори. У нас були підтверджені випадки, коли ми влучали в маленьку щілину і за один виліт вбивали чотирьох противників», – згадує Роман.
«У них люди максимально відмовляються йти в атаку»
За три місяці весни російські війська у Часовому Ярі практично не просунулись. Багато в чому саме завдяки дронам-бомберам та їх екіпажам Сил оборони.
тим, хто йде на штурми, іноді доводиться проходити просто поля трупів своїх
«Вони постійно шукають шляхи просування, бо той темп, в якому це робилося раніше, наразі противник вже не може підтримувати. З появою в нашому підрозділі великих дронів ми почали набагато ефективніше працювати. Ворожі підрозділи, які стоять на нашому напрямку, наразі дуже демотивовані. Бо тим, хто йде на штурми, іноді доводиться проходити просто поля трупів своїх співвітчизників», – пояснює ситуацію під Часовим Яром Роман.
«У них люди максимально відмовляються йти в атаку. Це факт, в нас є відповідні радіоперехоплення. Тому можна сказати, що штурмів наразі стало менше. Штурмують переважно ті, яких силою вигнали з нор зі словами: «Або йдеш в атаку, або ми тебе зараз на місці вбиваємо». Були випадки, коли вони самі собі гранати під ноги кидали, а потім казали командуванню по рації, що їх поранило і вони не можуть штурмувати», – додає Олександр.
Роман як командир підрозділу зазначає, що наразі впевнений в тому, що знищить будь-якого противника, який зайде в смугу його відповідальності.
«Або він зариється в нору метрів на 10 вглиб і буде там сидіти і просто помре з голоду, або помре, коли звідти вилізе. Зараз ми вже дійшли до такого рівня. Той самий канал у Часовому Ярі зараз схожий на пересохлу річку з кістками, залишками російських штурмовиків. Їх там дуже багато. Неймовірна кількість людей в них на тій місцині загинула. Був час, коли вони розчищали там простір для атак, прибираючи трупи своєї піхоти. Канал зараз – страшна річ», – зазначає Роман.
Канал «Сіверський Донець – Донбас» перетинає Часів Яр, розділяючи на західний (на ньому лежить більша частина міста) та східний берег. Наприкінці лютого пресофіцер 24-ї ОМБр імені короля Данила Іван Петричак в етері Громадського радіо зазначав, що канал лишається перешкодою для противника. Він пояснив: хоча там вже немає води, його потрібно переїхати, а це складно. За його словами, російські військові, які потрапили в полон, розповідали, що для них перейти канал «це найстрашніше, що може бути».
Битва за Часів Яр
Битва за Часів Яр триває понад рік. Протягом цієї весни російська армія не досягла тут серйозних успіхів, у місті тривають вуличні бої. Під час своїх спроб захопити місто агресор фактично повністю зруйнував Часів Яр. Попри це, за останніми даними міської військової адміністрації, в місті досі лишається близько 150 місцевих жителів. За даними начальника міської військової адміністрації Часового Яру Сергія Чауса, до повномасштабного вторгнення РФ у місті жили близько 13 тисяч людей, а фактично – 10-ть.
За останній тиждень кількість штурмів на Часовоярському відрізку (Генштаб ЗСУ зараховує Часів Яр до Краматорського напрямку) зросла, розповів Вільному Радіо представник пресслужби 24-ї ОМБр імені короля Данила Андрій Полухін. За його словами, противник збільшив резерви і намагається оперативно відновлювати втрати особового складу. Речник зазначив, що про якесь «особливе» накопичення не йдеться, проти українських захисників тут продовжує воювати 98-ма повітряно-десантна дивізія та 200-та бригада військ ЗС РФ.
Форум