У травні 2022 року українські захисники почали залишати територію металургійного гіганта «Азовсталь» – останнього осередку українського спротиву в оточеному російськими військами Маріуполі. Протягом майже двох місяців у його бомбосховищах тримали оборону військові й переховувалися цивільні.
Між 16 і 20 травня 2022 року за наказом командування понад 1400 українських захисників залишили завод і потрапили в російський полон. Серед них – бійці «Азову», 36-ї бригади морської піхоти, 109-ї бригади ТРО, прикордонники та поліцейські. За три роки вдалося повернути лише 485 з них. Решту Кремль досі тримає в неволі – і не просто як полонених, а як засуджених. Насамперед «азовцям» виносять вироки на десятки років ув’язнення або навіть довічні строки.
Офіцер 12-ї бригади «Азову» Національної гвардії України з позивним «СП» був серед тих, хто пережив останні дні в «Азовсталі», потрапив у полон і згодом повернувся додому.
Про ті дні він розповів проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».
– Ці дні були для нас дуже специфічними. З одного боку, ми раділи, що нашим хлопцям, які отримали поранення, нададуть допомогу. З іншого – це був незрозумілий час для нашого майбутнього. Хоча попередньо й були домовленості щодо Женевської конвенції, але вийшло, як ми бачимо, трохи інакше.
Стаття 13 Женевської конвенції забороняє негуманне поводження з військовополоненими. Їх не можна катувати, калічити, проводити над ними примусові експерименти або ставити під загрозу їхнє життя і здоров’я. Полонені мають бути захищені від насильства, залякувань і принижень.
До 90% українських військових зазнали в полоні тортур, сексуального насильства чи інших форм нелюдського поводження, згідно з даними Генеральної прокуратури України.
Побратими й люди, які нас оточували, мотивували робити те, що ми робили.
Протягом усієї оборони Маріуполя атмосфера була різною. Наприкінці, коли хлопці отримували поранення, що викликали внутрішню кровотечу, і їм не могли надати допомогу, але вони все одно продовжували працювати – це все дуже мотивувало. Це титанічні зусилля, які докладали всі, аби виконати завдання, що стояло перед нами.
Тоді було багато емоцій. Був і позитив – ми сподівалися, що нашим хлопцям допоможуть. Але, звісно, був і негатив, бо хотілося, щоб усе склалося інакше. Була також невизначеність – що буде далі? Ніхто ж не очікує, що перед ним постануть такі виклики.
У ніч із 28 на 29 липня 2022 року на окупованій території Донеччини, в колишній 120-й Волноваській виправній колонії, що в Оленівці, був зруйнований вибухом один із бараків. Тоді загинули щонайменше 50 українських військовополонених з «Азовсталі», ще понад сотню – отримали поранення.
З 2014 року, а особливо під час активної фази 2022 року, перед нашим суспільством постали великі виклики, і нам потрібно їх вирішувати. Треба знаходити сили й іти вперед.
Коли я повернувся з полону, побачив акції Free Azovstal Defenders та інші ініціативи на підтримку військовополонених. Побачив, як люди чекають, скільки всього роблять активні громадяни, щоб допомогти. Це не може не тішити.
Ми там (у полоні – ред.) інколи щось чули про те, що такі акції відбуваються, але не уявляли їхнього масштабу.
Я був максимально здивований. Розумієте, людина, яка потрапляє в полон у 2022–2023 роках, залишається там. Вона нічого не знає. А коли повертаєшся з полону вже у 2024–2025 роках – ти все ще, мовби, залишаєшся в 2022-му. І все, що бачиш тут (вдома – ред.), дуже дивує.
Єдиного рішення для адаптації після повернення з полону немає. Усі ці питання – це комплекс. Не існує шаблону, який підійде всім. Треба підходити індивідуально до досвіду, який людина отримала під час перебування в полоні.
Ще перебуваючи у полоні, я чув, що у 2023 році в Маріуполі проводили мітинг, але його розігнали. З огляду на те, що я сам певний час жив у полоні, я розумію, що таке режим і яким він там є.
В окупації в людей є лише режим, і жодній критиці він не підлягає. За ці роки людям варто це усвідомити. Хоча там все ще залишаються ті, хто має надію на повернення під наш контроль.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505.
Форум