Костянтинівка, де до війни жили понад 67 тисяч людей, тепер порожніє – натомість кількість руїн зростає. Це місто на півночі Донеччини стало черговим, яке російська армія намагається стерти з лиця землі. Влада щодня повідомляє про авіаудари: лише того дня, коли кореспонденти телеканалу «Настоящее время» (створеного Радіо Свобода з участю Голосу Америки) знімали цей репортаж, військові РФ скинули на Костянтинівку вісім авіабомб. У результаті двоє людей загинули, п’ятеро зазнали поранень, два десятки приватних будинків були пошкоджені.
Місцева влада зі все більшою занепокоєністю стежить за обстрілами і закликала жителів евакуюватися в більш безпечні регіони: регулярні бомбардування з неба, удари безпілотниками і ствольною артилерією вже зробили життя в місті нестерпним.
84-річна Валентина Олександрівна виїжджати з міста відмовляється – попри те, що по двору її будинку російська армія завдала удару бомбами ще 8 березня.
«На п’ятому поверсі там Валя жила. Хороша жінка була. Убило», – згадує Валентина. Багато квартир у її будинку через обстріли вже непридатні для життя. В уцілілих квартирах люди забили дошками вікна і продовжують жити.
«Мені дуже прикро, що я народилася під час війни і під час війни помираю! – каже Валентина. – Люди, ну як же це можна? Я ніколи в житті не подумала б, що Росія може піти на Україну війною. Ніколи!»
Валентина Олександрівна розповідає, що живе в цьому будинку в Костянтинівці майже 60 років. Пишається, що колись давно першою отримала в ньому житло. І тепер не може його покинути.
«Дочка мені каже: переїжджай, давай знайдемо тобі квартиру, – розповідає жінка. – Але ні. Що б не сталося з Костянтинівкою, я буду з нею поруч. Це моє місто!»
Вода, світло і газ у Валентини Олександрівни вдома є. А від самотності її рятують кішка Муся і радіоприймач, що передає новини з фронту. Жінка каже, що вже звикла до обстрілів.
«Ну так, бахкає. Раніше я смикалася, боялася. А зараз, якщо не стріляють, аж дивно – як це?» – зауважує вона.
Валентина Олександрівна каже, що за міжнародними новинами стежить мало, але знає, що різні країни зараз намагаються організувати перемовини про припинення вогню в Україні. Вона каже, що їй, як і всім іншим мешканцям міста, важливо, щоб якомога швидше припинилися вбивства і руйнування.
«Все одно людський розум дійде до того, що не можна так чинити. Не можна! Я після інсульту думала, що не виживу. А потім подумала: та ні, чого ж це я маю помирати, а миру немає? Тому буду чекати миру, а потім помру!» – сміється вона.
Поки ж Костянтинівку атакують не лише авіабомбами і ракетами: сюди з передової вже дістає також ствольна артилерія і дедалі частіше залітають FPV-дрони. Щодня в місті нові руйнування і нові жертви.
Увечері 24 квітня проєкт DeepState повідомив, що армія Росії просунулася на південь від Костянтинівки – біля сіл Березівка та Тарасівка, а також захопила село Калинове. Звідси до міста військам РФ залишається близько 18 кілометрів. Багато військових аналітиків прогнозують, що саме Костянтинівка буде головного ціллю Росії цього літа.
Це крайня південна точка «фортифікаційного поясу» на Донбасі: якщо агресору вдасться захопити Костянтинівку, це відкриє йому шлях із півдня на Дружківку та найбільше місто вільної частини Донбасу Краматорськ. А за Краматорськом лежить ще одне велике місто, Слов'янськ.
