НУУК, ГРЕНЛАНДІЯ – Коли дивишся на Стару колоніальну бухту столиці Гренландії, то в очі впадають гарні невеликого розміру айсберги, які курсують водами бухти. За ними відкривається прекрасна панорама засніжених гір – і починаються фіорди. Айсберги йдуть своїм маршрутом – хтось до берега, хтось від берега – зважаючи, яка течія.

Милуючись айсбергами, думаєш про саму Гренландію – величезний острів, майже 80 відсотків якого вкрито льодом. Сама Гренландія – наче великий айсберг, який зараз пустився у геополітичний дрейф і ще невідомо, де причалить – чи припливе до незалежності, чи припливе до США, чи залишиться в данській бухті.

Гренландія ще з 19-го століття манила американців. Ось вона, така велика, така, вочевидь, багата на ресурси, така незаселена і така близька. Після Другої світової війни 33-й президент США Гаррі Трумен хотів таємно купити Гренландію в Данії за 100 мільйонів доларів золотом.

Зараз купити Гренландію і «озолотили» її 57 тисяч жителів прагне нинішній президент США Дональд Трамп. Причому він цієї весни навіть не виключив силової анексії Гренландії з окупацією – це було б безпрецедентно стосовно іншого члена НАТО – Данії.

«Трамп не зможе взяти Гренландію. Він занадто маленький. Не вірю, що Трамп зробить нас багатими, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Віттус, 63-річний менеджер в порту Нуука. – США платять за військову базу багато, але всі ці гроші йдуть Данії. Я не думаю, що це є справедливо. Але якщо США хочуть мати в Гренландії більше військових баз – я не проти».

Опитування, проведене в США у квітні, показало, що 68% американців вважають, що Трамп серйозний, коли каже про потребу контролю США над Гренландією, але водночас 76% американців проти силового приєднання острова до США.

«Козаки на льоду»

Щодо військових баз – США нині мають одну базу. Вона називається Пітуффік (більш відома її попередня назва – Туле) і розташована на північному заході Гренландії. Там зараз стежать за космосом, запусками ракет і дислоковано там 200 американських вояків. Для порівняння – після Другої світової США мали аж 19 баз в Гренландії.

В Данії і самій Гренландії нещодавно трохи напружились, коли Пітуффік відвідував в кінці березня віцепрезидент США Джей Ді Венс.

Венс намагався запевнити гренландців, що США не будуть силою окуповувати острів. Але в той же час Дональд Трамп сказав, що США потребують контролю над Гренландією через активізацію в Арктиці Росії, Китаю та їхніх кораблів.

«Ми потребуємо Гренландію, найважливіше, для міжнародної безпеки. Ми повинні мати Гренландію. Тут не питання: чи ми можемо без неї обійтися? Ми не можемо», – сказав нещодавно президент Трамп.

«З Трампом у нас нічого не вийде, ми не хочемо бути з Америкою, незважаючи на те, що він постійно хоче і хоче приєднати Гренландію. Але якщо США хочуть тут додаткові військові бази – для мене це ОК, але щоб Гренландія не була в складі США», – каже Радіо Свобода Клаара, жінка середнього віку, працівниця урядових структур Гренландії.

До речі, до військового аспекту Гренландії мала дотичність і Україна. В 2009 році ВПС України «Іллюшиним-76» доставляли з Пітуффіка пальне для данської бази «Норд» на самому півночі Гренландії, здійснивши 16 рейсів. Тоді НАТО назвало цю операцію «Козаки на льоду».

Прямо з вікна мого готельного номера було видно американське Арктичне командування, якому підкоряються військові бази і об’єкти в Гренландії, на Фарерських островах, в Ісландії та інших арктичних територіях.

Американці чи європейці? Чи гренландці?

Гренландія опинилась ніби між Європою і Північною Америкою.

Є щось символічне в тому, що між Гренландією однакова часова різниця з Копенгагеном і Нью-Йорком – по три години. Хоча летіти до Північної Америки з Нуука – пару годин, а до Копенгагена – трохи менше ніж п’ять годин.

Гренландія має свій домен в інтернеті .gl. Також має свої автомобільні номери – вони як данські, лише спереду дві літери GL.

До речі, щодо машин: дев’ять з десяти автівок – джипи. Таке відчуття, що кожен гренландець, який себе поважає, повинен мати джип – та воно й зрозуміло, дев’ять місяців сніг, часто ожеледиця, температура також мінусова від вересня до початку травня. Одним словом, не до люксусового «Мерседеса» там…

А ще в Нууці переважно пересувають на автівках – тому й тротуари не скрізь є.

Власне, Трамп і Венс якраз говорять, що Данія не має потуги й сил активно інвестувати в Гренландію і, мовляв, острів через це «запущений». А от якби Америка володіла островом – Гренландія стала б «клондайком», адже має багато цінних ресурсів.

«Я не хочу бути частиною Америки. Частиною цього небажання є сам Трамп. Але до американців я ставлюсь дуже добре – вони хороші і дружелюбні люди. Але все ж не хотів би, щоб нами управляла Америка – чому так має бути?» – каже в інтерв’ю житель Нуука Сорен Андреассен, який працює в охоронній сфері.

«Ми є частиною Данії. Можливо, станемо незалежними колись у майбутньому – може, через 100 чи 200 років. А куди поспішати? У нас немає промисловості. Головною промисловістю є рибна. І вона дає головний прибуток. Щоправда, туризм стрімко розвивається», – додає 46-річний чоловік.

Гренландія хоч і є частиною Данії, але формально не є в складі ЄС. До речі, першою з ЄС вийшла не Британія, а саме Гренландія у 1985 році, коли зрозуміла, що рибалки ЄС виловлять всю рибу біля її берегів. Нині з ЄС в Гренландії особлива асоціація. Гренландці мають данські паспорти, є громадянами ЄС і водночас підданими данської корони (нині – короля Фредерика Х).

Гренландія є територією НАТО – і як частина Данії, яка сама була однією з засновниць альянсу в 1949 році, і як територія з потужною американською військовою присутністю. Данська крона є місцевою валютою.

З 1721 року Гренландія була в складі Данії як колонія і була колонією «класичною» – з данським губернатором, Колоніальним портом, компанією KGH – Королівською гренландською торговельної компанією – щось на зразок старих Вест-Індійської чи Ост-Індійської компаній Британії.

Із 1979 року Гренландія має автономію у складі Данії, провівши референдум.

Відмотуючи час набагато назад, важко сказати, хто корінні жителі Гренландії. Цікаво, що інуїти не завжди жили в Гренландії – першими там оселились так звані «норди» і скандинавські вікінги, а інуїти приплили човнами з Північної Америки і осіли там десь з 1200 року. Вікінги, до речі, потім залишили острів – може, через надто суворий клімат і віддаленість території.

Гренландці є одним з наймолодших християнських народів світу – вони прийняли християнство з початками данської колонізації у 18-му столітті. Зараз – як і данці – гренландці є лютеранами. А до цього століттями вона були язичниками, вірили в духів, а провідниками громад були шамани.

Гренландські інуїти відтак споріднені з інуїтами півночі Канади та Аляски.

«До кого ближчі? Ми ближчі до Північної Америки. Там живуть інуїти, і у нас з ними одна культура, і ми їмо ту ж саму їжу. Європа від нас географічно дуже далека», – каже Радіо Свобода Паккутаннгуаг (Пакку) Ларсен, 29-річна дівчина, яка працює в туристичній індустрії.

«От зараз я не хочу, щоб ми були частиною Америки. Трамп дуже на цьому наполягає. Мене, наприклад, турбує, що він не вірить в глобальне потепління. Я хочу, щоб Гренландія стала незалежною. І думаю, що ми стаємо ближчими до цього. Такий погляд поділяють багато моїх ровесників з молодшого покоління. Якщо стати незалежними, то ми можемо жити з туризму і риболовлі», – додає вона.

На дотаціях

Але не все так просто. Дві третини бюджету Гренландії, населення якої 57 тисяч, формується завдяки гранту з Копенгагену. Гренландія має широкі права – окрім сфери безпеки і зовнішньої політики. Та й це не завадило Гренландії відкрити представницькі офіси в Копенгагені, Рейк’явіку, Брюсселі та Вашингтоні.

Опитування громадської думки показують, що підтримка незалежності зростає. Так, в 2019 році на незалежність були 67,8% гренландців. A вже цього року ця цифра сягнула 84%. Однак якщо незалежність означатиме падіння життєвого рівня, тоді 45% будуть проти неї.

«Від Данії ми не можемо різко відрізатись. З Данією треба мати якнайтісніші відносини. У нас багато працедавців – саме з Данії, лікарі – майже всі данці. Тому треба бути обережним і не робити різких рухів. Проблема в тому, що багато хто вже не хоче вчити данську мову. Але як обійтися без неї? Чи без англійської?» – каже в інтерв’ю Клаара в центрі Нуука, неподалік будівлі парламенту, який, до речі, має 31 депутата.

Але є й такі, хто хотів би долучитись до США – таких нині 6%, а ще 9% не визначились щодо цього, каже опитування, проведене на початку цього року.

«Ми не почуваємось американцями і європейцями теж не почуваємось. Ми радше почуваємось гренландцями. Не знаю, чи ми збережемо нинішній статус, чи станемо незалежними, але точно не будемо штатом США. Гренландія занадто велика, щоб бути штатом США», – каже Віттус, який працює в порту Нуука.

Унікальність

Коли ви в Гренландії, вас не полишає якесь підсвідоме відчуття, що чогось не вистачає – потім розумієш, що немає дерев. Взагалі! На всю величезну Гренландію є лише один квадратний кілометр лісу – на півдні. Але будинки обшивають деревом – все привозне.

Можна купити – щоправда, не можна вивозити – прикраси і статуетки, зроблені з надзвичайно дорогоцінного матеріалу – рога морського єдинорога (нарвала). Хоч вироби продаються в парі-трійці туристичних магазинів, але тут же попереджають, що вивозити це не можна і вас можуть оштрафувати на митниці, вилучивши дорогу статуетку інуїта зі списом чи статуетку білого ведмедя.

В магазинах на вітринах – футболки за написом «Greenland is not for sale» («Гренландія не продається») – це цитата прем’єр-міністра Данії Метте Фредеріксен.

Також багато прапорів. В Гренландії панує данська традиція – щоденного підйому прапорів о 8:00 і їх спуску о 17:00. Також навіть на найвіддаленіших поселеннях біля будиночків флагштоки – є хтось вдома – прапор піднятий. Це також має практичне значення – прапор показує, що в разі проблем ви можете знайти прихисток – хоча б від тієї ж погоди чи як потрапили в біду.

Щодо погоди – вона в кінці весни дивна. Десь мінус три-чотири і часто йде сніг, але при цьому світить сонце – бо вона далеко на горизонті.

Максимальна температура на півдні Гренландії в липні +19. Але я бачив в нових багатоквартирних будинках пару кондиціонерів. Тобто комусь, хто звик до холоду, мабуть, занадто спекотно влітку при +19!

Щодо гренландського суспільства. Гренландці приязні – бо споконвіку живуть в дуже суворому кліматі і в оточенні небезпечних білих ведмедів. Тому в них «людина людині – друг».

Також є сильне відчуття громади, і пов’язано це з тим, що на час полярної ночі століттями сім’ї інуїтів переселялись у спільні зимівники, де кожна родина мала свій окремий закуток, але ділили здобич, харчувались, проводили час спільно під одним великим дахом. Звідси й почуття ширшої громади.

А ще в інуїтів є почуття рівності через те, що не було багатих, класового суспільства тощо – бо спільно полюємо на тюленів і моржів, спільно рибу ловимо – тобто, століттями був такий «командний», общинний спосіб існування.

На додачу до будинків, які розмальовані в яскраві кольори через бажання прикрасити сірий ландшафт, в Нууці з населенням 20 тисяч людей також зводять сучасні 4-7-поверхові будівлі на околицях – дуже цікава архітектура, данські проєкти, а данський дизайн славиться на весь світ.

Гренландці варять місцеве пиво, але назагал алкоголь страшенно дорогий. Це і через імпортованість його, але також і як засіб проти алкоголізму, який поширений через суворий клімат і велику кількість темних годин доби в полярну ніч.

Щодо їжі – делікатесом вважається стейк з риби-кита – він зовні виглядає як стейк з яловичини, але смакує геть не так – щось типу курячої печінки, але з морським відтінком. Так само можна спробувати м’ясо тюленя, шкірками якого прикрашені інтер’єри деяких ресторанів і барів. Також можна з’їсти стейк з оленя. Салати – особливо свіжі овочі – рідкість, бо все привезене.

Чого не побачити в меню – так це м’ясо білого ведмедя, на нього полювання категорично заборонене – єдиний виняток – коли ведмідь агресивний і сам нападає.

Невідомо, чи Гренландія колись стане частиною США, але одна з найпопулярніших страв серед місцевих – це бургери, а також в барах часто лунає американська музика – можливо, це від довгої традиції присутності на острові американської армії.