За яких умов вдасться втримати Покровськ? Що означає зростання кількісті загиблих в армії РФ? Невідомі деталі битви за Авдіївку. Про це в ексклюзивному інтерв’ю проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії розповів відомий військовий блогер, снайпер та аеророзвідник, сержант 59-ї бригади ЗСУ Олександр Карпюк (Serg Marco).
«Якщо гратимемо правильно – ми Покровськ втримаємо»
– Олександре, вітаю. І на початку хотів би спитати про ситуацію на Покровському напрямку. Бо, чесно кажучи, багато хто казав про те, що Покровськ не протримається стільки часу. Але в якийсь момент темпи наступу армії РФ на цій ділянці фронту значно впали. Внаслідок чого це сталося?
– Сюди були перекинуті дійсно боєздатні підрозділи. Тобто цей «мацак», який рухався у бік Мирнограда – його зупинила 38-ма бригада морської піхоти з приданими підрозділами, яку перекинули туди з Херсонського напрямку. До них, дійсно, фронт тут падав майже пів року.
Але хлопці зайшли на ділянку і показали, що, в принципі, за умов нормальної координації, можна тими засобами, що є в наявності, ефективно зупиняти навіть таку навалу. Бо до них в цю топку кидали небоєздатні підрозділи. Вони заходили в окопи і просто йшли. І це відбувалось місяць за місяцем. Морпіхи показали, що не такий страшний ворог, як розповідають, просто треба грамотно вибудовувати оборону.
Тому ворог зосередився на інших напрямках. Вони ж як таргани – десь не виходить пролізти – переналаштовують свій штурмовий потенціал на напрямки, де у нас стоять не дуже боєздатні підрозділи. Якщо їх десь пропускають – вони розбігаються і заходять в фланги вже сусідам. Лінія там починає знову обвалюватись – така їхня стратегія.
Наше командування прекрасно розуміло цю тактику і над цим працювало. Тобто гасило пожежі на кожній такій ділянці. І з часом таких ділянок ставало все менше. Тому ворог почав на Покровському напрямку гальмувати. Гальмувати – це не означає, що ми припинили втрачати якісь посадки чи позиції.
Йде позиційна гра. Якщо гратимемо правильно – ми Покровськ втримаємо
Це війна. Але їх наступ призупинився. Ба більше – ми там теж на деяких ділянках контратакуємо, збиваємо наступальний темп, примушуємо ворога перекидати сили та засоби не туди, куди вони планували. Тобто йде позиційна гра. Якщо гратимемо правильно – ми Покровськ втримаємо.
– Чи зменшилась на Покровському напрямку кількість піхотних наступів, атак, так званих м’ясних штурмів?
– Покровський напрямок загалом залишається лідером за кількістю штурмів і кількістю знищеного особового складу противника. Зараз вони тут експериментують з форматом. Наприклад, переходять на більш мобільну техніку. В цьому є якийсь сенс. Але ця техніка не виживає під мінуванням, погано живе під шрапнельними снарядами.
Тобто якщо раніше по важкій техніці під час штурмів ми працювали фугасними, кумулятивними боєприпасами, то зараз одна FPV, яка начинена шрапнеллю, вибухаючи, робить «фарш» в радіусі 15 метрів з їхніх штурмовиків, які виглядають як персонажі фільму «Шалений Макс». З усіх цих мотоциклістів, самокатників, бігунців.
Всюди є плюси і мінуси. Броньована техніка переміщується повільно. Мотоцикли швидко. Але ми теж пристосовуємось до нинішніх реалій. Міняємо бойові частини, алгоритми застосування дронів. Це постійна війна меча та щита.
«Вони розуміють – якщо отримають поранення – це, скоріш за все, летальний випадок»
– Зараз багато хто з аналітиків пише, що Росія таким чином накопичує техніку для подальшого великого наступу. Але також існує думка, що в окупантів ця техніка просто закінчилась і вони не встигають її відремонтовувати та виробляти в потрібній кількості. Саме тому вони в тому числі переходять на мотоцикли, багі і самокати. Що ви думаєте з цього приводу?
– Армія РФ дала в штангу, коли всю середньоброньовану та легкоброньовану техніку в перші роки великої війни пустила на штурми і вона там згоріла. І наразі вони зіштовхнулись з ситуацією, коли в них елементарно немає чим возити та евакуйовувати людей. Чимало піхоти штурмують тупо пішки.
Армія РФ зіштовхнулась з ситуацією, коли в них елементарно немає чим возити та евакуйовувати людей
Ці піхотинці атакують, отримують поранення, а евакуйовувати їх немає чим, тому що ті самі МТ-ЛБ (радянський багатоцільовий легкий броньований транспортер тягач – ред.) фізично закінчились. Тому що БМП (бойова машина піхоти – ред.) залишилось дуже мало. До того ж в нинішніх умовах бажано, щоб це був не звичайний евакомобіль, а якийсь штурмовий засіб, обвішаний РЕБом.
Тому що вони роблять? Просто кидають людей на полі бою. З цієї причини ми останнім часом бачимо в армії РФ багато «самострілів» на відео. Тому що люди, які туди йдуть, їм прямо кажуть: «ми вас евакуйовувати не будемо».
І вони розуміють, якщо отримають поранення – це, скоріш за все, летальний випадок. Самі російські воєнкори пишуть, що за цей рік співвідношення втрат дуже сильно змінилось. Якщо за старими військовими нормативи воно було приблизно 1 до 3, 1 до 4, тобто загиблих до поранених, то зараз це 1 до 1.
Бо тягнути поранених 10 кілометрів на плечах під дронами ніхто не буде. Ось така у них ситуація. Бо радянська техніка на складах почала закінчуватись, і вони не можуть закрити діру в евакомобілях і, скоріш за все, скоро так буде і зі штурмовою технікою.
– Щодо одного з останніх масованих штурмів на Запорізькому напрямку. Що це на вашу думку було? Я давно не пам'ятаю таких масованих наступів. Фактично атакували і були знищені батальйонно-тактична група і 40 одиниць техніки. Чому вони знов від тактики піхотних «двійок», «трійок» повернулись до масованих атак, враховуючи, що наші дроноводи, артилерія з їхнім досвідом вже не одну таку колону розбили. Вони не вчаться на своїх помилках?
– Вони вчаться. Я думаю, що це була така розвідка боєм, тому що вони не думали, що в нас там все так щільно під наглядом. Вони розуміють, де який підрозділ у нас стоїть, яка його реальна боєздатність. Розвідка в противника працює доволі непогано. Вони знають, що там лінія фронту доволі стала. Пекельних боїв тут немає ще з часів нашого контрнаступу.
Люди звикли воювати в режимі середньої інтенсивності. І в такій ситуації є великий шанс, що ти просто різко вдариш і прорвеш оборону. А для них Оріхів – це важливий логістичний вузол, тому що там чимало доріг сходяться. Якби вони ту ділянку зайняли – у нас було б чимало проблем. На паперах така операція, звичайно, мала шанси на успіх. Але не так сталося, як гадалося.
Токмак та прилеглі райони перебувають під посиленим наглядом нашої аеророзвідки
Токмак та прилеглі райони перебувають під посиленим наглядом нашої аеророзвідки. Ця система була побудована ще взимку, коли була погана погода і коли в тебе була умовно година для того, щоб розвідати ситуацію і додати нові дані в систему. І ти вилітав просто в хмарах на невеликій висоті, з надією, що поки долетиш – хмари піднімуться, ти збереш всю необхідну інформацію і повернешся.
Взимку ми працювали в дуже складних умовах. Але це було треба. А тут вони досиділи до літа, коли вже нормальна погода, коли крила літають постійно, коли розвідка триває 24 на 7 і вирішили, що в них це зараз вдасться? Ну ні, так воно не працює. Це прекрасний приклад того, як «совкові» алгоритми ведення війни зіштовхуються з сучасною реальністю.
«FPV-дрон на оптоволокні дорожчий, більший та більш крихкий за звичайний»
– FPV-дрони на оптоволокні. Тренд цього року. Переваги, недоліки. Якщо порівнювати з іншими дронами – яка в них перспектива, яке місце вони можуть посісти в цій війні?
– По суті – це дешевий ПТУР, який не потребує установки і який, на відміну від тої протитанкової керованої ракети, може облетіти посадку і вдарити тебе ззаду. Це не така ультимативна річ, як більшість вважають, але в неї все ж таки є багато переваг. Він не потребує дрона-ретранслятора у повітрі, щоб мати зв'язок на землі. РЕБ йому не страшний.
Це суттєві переваги, але є і недоліки. Якщо відбувається обрив волокна, тобто зв'язку – дрон втрачається. Звичайну FPVішку досвідчений оператор може підняти чи опустити, виходячи з зони РЕБу. Саме оптоволокно вітер все ж таки розтягує. Чим сильніше вітер, тим сильніше воно розтягується.
Сам дрон дорожчий, він більш крихкий. Сама культура поводження з ним набагато вища, ніж зі звичайною FPVшкою, які при виїзді на точку швиденько накидали в кузов, ще й пілот туди застрибнув з антеною, рюкзаком та Starlinkом. Все, давай, їдь на позицію по вбитих дорогах.
З оптикою так не можна, цих дронів багато не завезеш, вони більші і їх треба дуже акуратно перевозити. Тобто там є багато обмежень. Але завдяки перевагам їх все частіше використовують, хоча я вважаю, що час дронів на радіозв'язку ще не минув. Вони ще себе покажуть.
– Десь рік тому ми з вами обговорювали російські розвідувальні дрони по типу Zala, Supercam чи «Орлан», які за допомогою ретрансляції, в режимі тиші залітають глибоко в тил українських позицій на 30-40 км. Чи змінилась наразі ситуація? Чи знайшли ЗСУ якусь протидію?
– Радари, антидронові екіпажі, які працюють з зенітними дронами, ну і більш щільний погляд на небо. Але тут ще є важливий стратегічний момент, ми плюс-мінус вже почали працювати з цією проблемою.
І коли дійде до зворотного кроку, тобто ми ж теж це якось реалізуємо, Росії теж прийдеться шукати протидію, і це буде наше вікно можливостей, яке ми, повірте, максимально реалізуємо. Але загалом тактична перевага в дронах у противника дійсно суттєва, треба визнати. Тобто ми тут в ролі тих, хто наздоганяє.
Тактична перевага в дронах у противника дійсно суттєва, треба визнати
– Тобто паритету по дронах із Росією зараз немає?
– Тут все складніше. По-перше, в них немає «зоопарка» дронів. Тобто в них все згідно-відповідно, є конкретна лінійка дронів: «Орлан», Zala, Supercam різних моделей. Є ще оперативні: «Мерлін», «Орлан-30». Тобто в них це все єдина система. В нас цих БПЛА, тільки розвідувальних, більше ніж десяток. Тобто доводиться розбиратись, що до чого.
Ми набрали дронів у західних країнах, додали українські і намагаємось якось з цим «зоопарком» розібратись. Це складніше. Але ми якось справляємось. Росіяни, якщо мають технічні рішення – ставлять їх на потік і застосовують на всіх дронах. Як маяки. І це дуже круто. У нас такого немає.
Тому в чомусь у них є перевага, але ж такий підхід – то одночасно їх ахіллесова п'ята, тому що стандартизація має і свої недоліки. От як з FPVішками. Коли всі стали робити одні і ті ж самі стандартизовані FPVішки, виявилось, що на ці частоти вже з'явився РЕБ, і всі ці FPVішки почали падати. Те, що у нас є дрони з різними ТТХ (тактико-технічні характеристики – ред.), з різними частотами, з різними можливостями – ускладнює їм протидію.
«Вони не можуть захистити свої розвідувальні дрони від наших зенітних екіпажів»
– Щодо FPV-дронів, які збивають розвідувальні дрони армії РФ. Просто дивишся телеграм-канали – здається, що це прямо масове явище. Чи так це насправді, чи це просто нарізане таким чином відео?
– Ми насправді дуже багато їх розвідувальних крил зараз збиваємо. При тому, що в них частина БПЛА літають в режимі радіотиші. В нас вже є засоби, які шляхом РЛС (радіолокаційні станції – ред.) бачать ці дрони. Ми можемо на це реагувати. Вони ставлять на свої дрони різні системи, наприклад, «Ухилянт», які мають протидіяти зенітним дронам, коли ті підлітають, і це все не працює.
Вони не можуть захистити свої розвідувальні дрони від наших зенітних екіпажів, навіть такі невеликі, як Zala, які, по суті, мають дуже низьку ефективну площу розсіювання. Ми розвиваємось. У нас все більше спецпідрозділів над цим працює. Все більше ППО-шників, FPV-шників. А чим більше ти працюєш, тим з часом стаєш кращим. Тому так, їм буде дуже важко залітати на нашу територію через якийсь час.
– Відстань, на яку можуть залітати зараз FPVдрони, українські і армії РФ. Я так розумію в цьому питанні теж є прогрес?
– Наразі це 30-35 кілометрів. Вже є дрони, які літають на таку відстань. Вони не несуть на собі дуже велику БЧ – бойову частину, тому що все ж таки сам дрон важкий, він має потужну батарею. Вона важка і її ще треба дотягнути. Тобто ти не можеш навісити туди велику бойову частину, він просто не пролетить таку відстань, він дуже швидко зжере цей заряд. Але в таких дронів чимало проблем.
Противнику буде дуже важко залітати на нашу територію через якийсь час
Коли ти залітаєш на таку відстань, здебільшого у тебе просто немає радіогоризонту. І той ретранслятор, який вони вішають на коптер, на Mavic, він здебільшого все ж таки не добиває на такій відстані, щоб ефективно працювати. Але це теж крок вперед, тому що з'являться ретранслятори на «крилах», і ось тут ми будемо трошки шоковані.
Не знаю, наскільки цьому планують протидіяти, але такий крок абсолютно на поверхні. Так само, як і з маяками. Якщо вони вже поставили маяки і починають літати в режимі радіотиші, то скоро почнуть долітати до наших стратегічних об'єктів. Про що я кричав, попереджав, і воно так і сталося. Тобто вони поставлять на свої «Орлани» чи інші «крила» ретранслятори і будуть бити наші тили. Там, де в нас антіFPVішного РЕБа немає.
«Росіяни підіймають дрон з великою батареєю і його вітер тягне доволі далеко»
– Так звані дрони-матки, інформація про які вже з'являється в телеграм-каналах і не тільки. Буквально вчора бачив повідомлення про те, що перекритий рух трасою Краматорськ – Добропілля в одному з населених пунктів, що проходить цією дорогою через те, що туди прилетіли FPV-дрони. А це 35-40 кілометрів тільки від лінії бойового зіткнення, а запускають їх зі ще більшої відстані. Які перспективи у таких дронів і наскільки це може стати масовим чи вже є масовим явищем на фронті?
– Я бачив фото залишків цих FPV і не думаю, що це дрон-матка. Надто потужні батареї. Дрон-матка має нести на собі найлегший FPV. Це ж велике крило, яке повинно летіти і тягнути на собі вагу. Тобто FPV-шка повинна бути мінімальна і батарейка на ній теж повинна бути мінімальною, тому що їй по суті треба спланувати з висоти і вразити ціль. Вона летить вниз.
Якщо вони вже поставили маяки і починають літати в режимі радіотиші, то скоро почнуть долітати до наших стратегічних об'єктів
Їй не потрібна настільки велика батарея. Велика батарея потрібна для FPV, які літають недалеко. У росіян є така тактика. Коли дуже вітряно – 12-16 метрів на секунду і вітер в наш бік, вони підіймають дрон з великою батареєю і його вітер тягне доволі далеко. Їх завдання – просто пролетіти таким чином за наш ешелонований РЕБ, і коли вони залітають в тил, де вже РЕБу по суті немає, цей дрон літає як завгодно.
З мінусів – в них там вже немає нормального радіогоризонту і вони по цілях не дуже влучають. Сам же дрон-матка – це дуже перспективне рішення. Питання тільки в тому, що він все ж таки великий і повільний. Для наших зенітних екіпажів це прям «м'ясо». У кожного російського крила модем та спектр радіообміну індивідуальний. Тобто ми знаємо, що це летить, наприклад, Zala чи «Орлан».
І якщо вони почнуть ставити на ці «крила» FPV – це буде алярм на всіх наших РЕБах. Якщо такий «Орлан» заходить, наприклад в зону нашої логістики, по ньому будуть працювати всі РЕБ, FPV, тому що будуть розуміти, що на ньому може бути дрон. Тому, це, звичайно, перспективний напрямок, але поки що старе-добре «вітер в наш бік, підвісили батарею трохи більшу і погнали до нас в тил» поки що працює ефективніше.
– А що по КАБам? Є якась протидія?
– Система протидії будується. Наприклад, РЕБ, який повинен збивати навігацію на цих КАБах. Це ж бомби навігаційного наведення, і до якогось моменту вони вішали на них чотириканальні комети, тобто CRP-модулі, які мають за умови придушування РЕБом знаходити супутники і давати місцезнаходження цього КАБа.
Потім вони почали застосовувати восьмиканальні комети, потім я вже чув про дванадцятиканальні, але ми теж постійно шукали протидію і в якийсь момент змогли принаймні стабілізувати ситуацію. Ну, і треба розуміти, що величезну кількість КАБів вони вже застосували. Вони ж їх десятками тисяч кидають. Я розумію, що радянські склади великі, але вони теж не безмежні.
«Ми знали, де в них склади, де вони концентруються, де їх казарми, як вони рухаються»
– Ваш підрозділ, 59-а бригада, зараз має нову назву. Вона одночасно і штурмова, і Сил безпілотних систем. Які зараз в неї функції, враховуючи таку назву? Бо це щось новеньке, ще такого в армії не було.
– Ця бригада мала стати експериментом. Нинішній командувач Силами безпілотних систем Вадим Сухаревський, який тоді очолював 59-у бригаду, бачив перспективу дронів ще тоді, коли інші її не бачили. 59-а бригада тоді була мотопіхотною бригадою. В неї не було сильних сторін, в неї не було «Абрамсів», їй не давали «Бредлі», в неї не було натівської 155-ї артилерії.
Але вона стояла перед Донецьком, і якось треба було виживати. Хочеш жити – вмій крутитися, як то кажуть. І ми крутилися. Сухаревський зробив ставку на дрони, і це була правильна ставка. Він один з перших застосував систему, коли в кожному батальйоні мав бути БПЛАшний, тобто розвідувальний ударний компонент. Тобто кожен батальйон, навіть стрілецький, має вміти працювати з дронами.
І це дало результат. Саме 59-а бригада першою створила БУБАК (батальйон ударних безпілотних авіаційних комплексів – ред.). До цього були лише РУБАКи, тобто роти. Це був крок, який тоді мало хто зрозумів. Типу, в тебе умовно 440 людей у підрозділі, яких треба чимось зайняти, щоб вони були ефективними. Багато хто тоді казав: «та для чого потрібні ці БУБАКи?
Ви що, з розуму з'їхали?! 4000 FPVшек на місяць? Та хто їх буде використовувати?! Такого не буде!». Але у нас тоді зібрались пілоти і прописали стратегію, концепцію першого в Україні БУБАКа. І вона себе реалізувала. БУБАК 59-ї бригади – один з найуспішніших БУБАКів за весь час повномасштабної війни.
При тому, що нам у створенні цього підрозділу особливо не допомагали. Ми від держави жодної машини не отримали, жодного EcoFlow. Тобто ми робили все власними силами і при цьому давали результат. Концепція була побудована правильно. І коли наш БУБАК почав у плані аеророзвідки контролювати Донецьк – це принесло свої плоди під час битви за Авдіївку.
Тому що для нас Донецьк був відкритою книгою. Ми знали, де в них склади, де вони концентруються, де їхні казарми, як вони рухаються, по яких дорогам вони виходять. Якщо вони йдуть з цієї дороги, то попруть на Авдіївку, якщо з тієї – на Піски та Первомайку. Ми знали абсолютно все.
Їм не було чим нас здивувати. І тому ще за тиждень як на штурм пішли ці колони техніки, ми вже бачили їх концентрацію, доповідали, що, скоріш за все, буде наступ. Розуміли, що щось готується. Я тоді, пам'ятаю, зв'язався з заступницею міністра оборони Катериною Черногоренко. Дзвоню, кажу: «Катя, ситуація наступна і в нас тупо не вистачить на це дронів, допомагай».
– Такі сили було накопичено?
– Так. А в нас тоді на складі було 60 чи 70 дронів. Бо тоді всюди, м'яко кажучи, був їх дефіцит. Я коли це побачив – був в шоці. Катерина тоді нам зробила партію щось 100 чи 150 дронів. Знайшла якогось виробника, якось вмовила, нам прийшли ці дрони. Я поїхав у Київ, приїхав до виробника таких FPV Shrike. Кажу: «Ігорю, ми на порозі нереального шухера, щось треба робити, я не знаю як.
Якщо я в тебе можу взяти якихось FPV-шек в борг, просто повір мені, я якось постараюсь розрахуватись». І людина мені просто на 300 тисяч доларів відвантажує FPV, каже, «в мене все одно Міністерство оборони в цьому місяці нічого не закупає. Вони там черговий тендер провалили. Тримай, я якось виживу, а ви повинні вижити там». Тобто виробник просто мене запаковує дронами на 300 тисяч доларів.
Просто від себе. І це все приїжджає в 59-у бригаду. Ми дуже швидко починаємо це налаштовувати під роботу, тому що дрони ще підготувати треба, бойову частину правильно поставити і починається наступ. Мій екіпаж висів постійно над Донецьком і бачив, де концентруються колони.
Тобто до моменту, коли вони доходили до «Вольво-центру», до блокпоста біля автовокзалу, ми вже знали, куди вони йдуть. Тобто в нас вже на зустріч вилітали FPV. Тільки-но вони повертали на Авдіївку, ми рапортували:«53-а бригада, приймай!», якщо йшли прямо: «59-а! Готуйся!». І тому, коли вони перші місяці навалились, ми їх нашинкували просто безліч.
Зрозуміло, що коли пішов цей вал, нам допомагали волонтери і загалом, багато людей. Але завдяки ось такій людяності ми тоді в перші дні наступу змогли дати результат. Це, на жаль, не допомогло Авдіївці встояти, бо вони тоді по трубах пробрались у місто. Але це зробило для них ціну цього наступу найдорожчою. Багато в чому завдяки роботі першого на той момент в ЗСУ БУБАКа.
Сухаревський розумів перспективу створення таких підрозділів, бо бачив результат на власні очі. Розумів, що протиставляти людину дрону – це нонсенс. Треба йти вперед, розвиватись. І він розробив концепцію дронно-штурмової бригади. Це підрозділ, який досягає цілей не завдяки людській силі, а завдяки системному застосуванню дронів.
Якщо ми не можемо тут пройти – окей. Дайте нам стільки-то дронів, ми їх застосуємо. Три дні, максимум тиждень – там вже нічого від ворога не залишиться. Ми зробимо крок вперед. І цю концепцію він хотів реалізувати в 59-й бригаді. Її йому віддали під цей проєкт. Але проблема в тому, що 59-а – це бригада, яка постійно «гасить пожежі» на фронті. І наразі немає можливості забрати її з лінії зіткнення, щоб реформувати.
«Мільйон дронів давно вже скінчився»
– А що взагалі у нас по дронах? Я маю на увазі допомогу держави, бо обіцяли ж дати мільйон дронів. Ударні, розвідувальні. Чи є ця допомога?
– Так, вона є. І цей мільйон дронів давно вже скінчився.
– Треба більше?
– Так, треба більше. Колись була фраза, що ми контрактуємо 4 мільйони дронів, я можу сказати, що на 2025 рік – це плюс-мінус вже наша потреба. Тобто підрозділів стає більше, дронів треба більше, інтенсивність боїв більша. Ми зараз знищуємо близько 1200 окупантів на день, і ми не можемо стабілізувати лінію фронту.
Тобто нам треба вийти на показник 1500-2000 в день і тоді ми зможемо це зупинити. Наші можливості зі знищення ворога поки що занадто слабкі, для того, щоб цю навалу зупинити. Тому в цьому аспекті нам треба додавати. І я маю надію, що цей процес буде тривати.
– Наостанок питання щодо великого наступу Росії, про який зараз всі говорять, і який нібито має початись в травні, червні, чи може вже почався? Які на вашу думку можуть бути основні напрямки удару?
– Я думаю, що вони полізуть на Донбасі і можливо на Суми. Бо вони перебувають дуже близько до кордону, там просто можна за мінімального просування артилерією місто обстрілювати і тероризувати його. А це велике місто, гарне, там багато мирних людей, які не готові до такого терору, буде погано, якщо Суми будуть розбирати, як міста на Донбасі.
Але їхній пріоритет, думаю – Донецька область. Слов'янськ, Краматорськ, Добропілля, Білицьке, Костянтинівка. Я думаю, вони там будуть підсилюватись. В них є плюс – «зеленка», яка все ж таки приховує переміщення.
Наш плюс – літо і переважно гарна погода. Вони не зможуть часто використовувати тактику м’ясних штурмів в погану погоду, коли ми не можемо активно використовувати дрони. Літо – це час, коли ти все бачиш, все контролюєш, умови здебільшого ідеальні для дронів. Висока трава, яка дуже гарно приховує мінування. Думаю, вони спробують використати свій потенціал, але нам є чим відповісти.
Форум