Минуло вже двадцять років від початку збройного конфлікту у Нагірному Карабасі. У карабахській війні, що тривала з 1991 по 1994 роки, загинуло до 50 тисяч людей. Тоді ж цей вірменський за населенням регіон Азербайджану односторонньо проголосив свою незалежність. Незважаючи на роки, що минули від кровопролитної війни, тут і досі витає в повітрі гостре очікування. Майже в кожній другій родині на ніч не замикають дверей, адже чекають, що зниклий без вісти батько чи син, таки повернеться додому.
Нагірний Карабах: без надії таки сподіваюсь...
1
Георгій Карапетян з фотографіями своїх без вісти зниклих синів. Зниклих без вісти у Нагірному Карабасі, за різними даними, від 400 до тисячі.
2
Подружжя Карапетян втратило одразу двох своїх синів. Після того, як мати синів дізналася, що вони потрапили в оточення в неї відняло ноги. Жінка вже майже 20 років прикована до інвалідного візка.
3
Поблизу містечка Мартакерт точилися дуже запеклі бої. Вважається що саме з Мартакертського району найбільше людей зникли без вісти.
4
В Мартакерті і досі багато руїн.
5
Безліч будинків міста, навіть якщо і вціліли, все одно зберігають шрами боїв.
6
Монумент танку, що першим зайшов у місто Агдам. Місто було ареною жорстоких боїв. 1993 року вірменські збройні сили взяли Агдам. З тих пір місто контролюється владою невизнаної Нагірно-Карабаської республіки.
7
Мешканка села Красне, неподалік Степанакерту, пенсіонерка Нора Балаян живе зі своїм паралізованим чоловіком. Жінка і досі вірить, що її зниклий без вісти син, – живий і неодмінно повернеться додому.
8
Інтер’єр музею Зниклих без вісти воїнів Нагірного Карабаху в місті Степанакерт.
9
Один зі стендів в музеї зниклих без вісти в Степанакерті. Фотографії позначені червоною трояндою означають, що ймовірно ця людина жива. Рідні не виключають, що вони і досі перебувають в полоні.
10
Фото подружжя, що зникло без вісти. Під час війни карабахці зникали цілими родинами.
11
Є такі родини, де зникли усі чоловіки. У верхньому ряду цього стенду 4 фото підряд – це чоловіки з однієї родини. Усі вони зникли без вісти.
12
Віра Григорян, голова Союзу зниклих без вісти воїнів Нагірного Карабаху, з фотографією свого сина, що зник без вісти.
13
Найвідоміший символ Нагірного Карабаху, монумент «Ми – наші гори».
14
Вид на село Ванк. Нагірний Карабах біг би стати другою Швейцарією, та став театром бойових дій.
15
Місто Степанакерт фактично з нуля, потихеньку відбудовують після війни. Місто було розбомблено майже вщент, ударами азербайджанських сил, що дислокувались над Степанакертом, у місті Шуши.
16
Місто Шуши так само повільно відбудовується, у зв’язку з тяжким економічним становищем країни. Основні кошти, що отримує Карабах надходять від потужної вірменської діаспори у світі.
17
Типовий Нагірно-Карабахський пейзаж. Невизнана республіка повністю оточена горами. Нині населення Нагірного Карабаху близько 150 тисяч людей.
