«Коли будуть гроші?» Стан трудових прав українців у Чехії

Дедалі більше українських біженців у Чехії працевлаштовуються. За даними дослідження «Голоси українців» від Центру вивчення громадської думки Інституту соціології Академії наук Чеської Республіки за 2025 рік, серед економічно активних біженців частка тих, хто працює в межах країни, досягла 80%. В 2023 році, за даними Міністерства праці Чехії, частка працевлаштованих становила 60%.

Цьому передувало, зокрема, скорочення державної допомоги для українських біженців. А програма «LeX 7 Україна» надала можливість самозабезпеченим українським біженцям отримати в Чехії дозволи на довгострокове проживання.

Та якими є умови роботи українців? За даними того ж дослідження, понад 62% економічно активних біженців, які працюють у Чехії, зіткнулися з важкими умовами на чеському ринку. Майже половина (47%) – з фінансовим стресом, більше від третини (37%) – з нестабільною роботою, а 33% – з відсутністю правового або соціального захисту. Також біженці працюють на вакансіях, нижчих від своєї кваліфікації, і заробляють здебільшого менше середнього заробітку чехів.

Про умови праці й ризики, які існують, проєкт Радіо Свобода «Ти як?» поспілкувався з українцями, правозахисними організаціями, а також детально дослідив звіт Академії наук.

Чеські працедавці і порушення

Наталія Павленко, 33-річна українська біженка з Василькова (Київська область), працює і проживає у столиці Чехії Празі. У 2022 році працювала на празьку друкарню близько трьох місяців, де, за її словами, жінці не виплатили 27 тисяч крон (це становить майже 46 тисяч гривень). Біженка каже, що працювала зі шкідливими друкарськими фарбами без захисного спорядження, мала нічні та денні зміни, часом по 12 годин, і часто зауважувала грубе ставлення від керівника Яроміра Благака.

Три роки поспіль Наталія продовжує боротися за виплату боргу. Вона пише, телефонує і навідується до друкарні, вимагаючи повернути гроші.

«Ну це – дійсно немаленькі гроші, щоб комусь дарувати їх. Вони (подружжя Благаків – ред.) продовжують своє життя. У них продовжує працювати їхня друкарня», – каже Наталія.

За документами, наявними у публічному доступі, Яромір Благак не фігурує як власник фірми GRENAОLA s.r.o., з якою Наталія підписала договір про виконання робіт (чеською – Dohoda o provedení práce, DPP – договір про виконання робіт). Це специфічний документ, який підписується з періодичними тимчасовими найманими працівниками.

Водночас 20% фірми GRENAОLA s.r.o., згідно з офіційним реєстром, перебуває у власності його дружини, українки Марії Благак. У спілкуванні з Радіо Свобода Яромір не вніс ясності щодо його посади в друкарні. Однак підтвердив, що брав Наталію на роботу, щоправда, запевнив – на довготривалу, а не на підробіток. Чоловік також визнав, що зазначений період Наталія працювала у них і отримала гроші за частину роботи.

Наталія знайшла цю роботу за оголошенням у Facebook від Марії Благак. Пізніше, за словами жінки, їй запропонували підписати контракт та працювати в бригаді.

Марія, каже Наталія, спочатку склала на неї хороше враження: «Вони брали всіх українців. Вона питала кожного, звідки хто. І вдавала, що вона ніби як співчуває, що там вона все розуміє, що це все війна, що вона – сама українка. Ніби все чудово складалося. Перше враження: вона така ніби як добра».

Жінка каже, що пішла на цю роботу, тому що у той період не було великого вибору, вони з мамою «просто кидалися» на пропозицію, щоб заробити гроші на життя у Празі.

Як біженка потрапила до Чехії

Наталія приїхала до чеської столиці з допомогою її друга Юрія, який на той момент вже проживав і працював у Чехії п’ять років. Після двох тижнів, проведених у підвалі будинку у Василькові, де велись запеклі бої, Наталія, її мама та молодша сестра вибралися на волонтерській машині.

У Празі Юрій допоміг їм знайти на перший місяць безкоштовне житло, а пізніше – орендувати за зниженою ціною (16500 крон, це майже 28 тисяч гривень), що все одно було забагато для трьох жінок без заробітку та малу державну допомогу. Місяць Наталія не працювала, але потім їм необхідно було шукати підробіток.

У Василькові жінка працювала в аптеці провізоркою. Цей факт є показовим, адже серед українських біженців висока частка тих, хто не працює за своєю українською освітою, згідно зі згаданим вище дослідженням.

У друкарню працювати вперше Наталія пішла з мамою на нічну зміну. Це були так звані «фушки», підробіток, де, з її слів, Марія одразу запропонувала жінкам 100 чеських крон за годину на руки, без оформлення договору.

Наталія наносить фарбу на матеріал під час роботи у друкарні

«Пам’ятаю, першу ніч клеїли якісь там листівки. Нічого такого складного, просто береш клей, швидко мажеш, то була велика кількість, потім фасували, рахували, все в коробки складали», – згадує Наталія.

Там жінка познайомилася з іншими працівницями, всі, з її слів, були українками.

З Наталею та її мамою фірма розрахувалася за кілька нічних та денних змін – гроші, каже, їм переказали на картку.

Пізніше, згадує, до неї знову зателефонували і запропонували роботу в складі бригади – і дали їй на підпис договір DPP. Угода, з якою ознайомилося Радіо Свобода, містила деталі, з яких було прописано, що оплата Наталії за годину роботи становить 100 чеських крон, а працювати вона може 100 годин на місяць.

«Роботодавці можуть використовувати цей тип договору, оскільки він є більш гнучким і менш адміністративно обтяжливим, однак існують певні правила, які не можна переступати. Найважливішою умовою є те, що працівник за таким договором не може працювати більше 300 годин на календарний рік. Це означає, що цей тип договору не дозволяє працювати повний робочий день протягом періоду, який в цілому перевищував би 300 годин», – пояснив у коментарі Радіо Свобода Якуб Августа, керівник відділу комунікації зі ЗМІ Міністерства праці та соціальних справ Чехії.

Наталія ж каже, підписала цю угоду, тому що спочатку не знала, які договори взагалі існують в Чехії: «Ну ми всі, знаєте, як, по-перше, чесно, не знаємо, по-друге, я в принципі боялася щось підписати. Він (Яромір – ред.) каже: «Та нічого страшного, нічого не бійтеся, це просто звичайний договір про працю, як на бригаду виходити».

Жінка записувала свої відроблені години на листочку.

«Навіть в суботу ми працювали. Навіть якщо ми в суботу не хотіли виходити, він на нас сердився і вона так само. Бо як це так? В них замовлення було, все. Ми працювали з 8-ї ранку, але це графік був і такий плаваючий. Ми робили і по 8, і по 10, і по 12 годин».

Наталія з колегами на роботі в друкарні

Біженка розповідає, що працювали зі шкідливими матеріалами: змивали руками лак розчинником зі спеціальних друкованих форм, які називаються «сіткою», без належного спорядження.

«По-перше, не було ні захисних костюмів, ні захисних масок, навіть не було рукавиць. І ті всі сита, які збиралися, наприклад, за тиждень, ми мали їх мити. А це було 15 сит, 20 сит. Сита були різної довжини і різної величини».

Яромір Благак у коментарі Радіо Свобода відповів, що рукавички були в наявності: «Захисні засоби праці є в нашій компанії в достатній кількості (рукавички)».

Коли виник конфлікт

Зрештою, всередині червня 2022 року Наталія зібралася повернутися додому в Україну, куди місяцем раніше поїхали її рідні – їм було важко жити в Чехії на малі кошти і витрачати всі зароблені гроші на орендовану квартиру, коли у Василькові у них був власний будинок.

Наталія каже, що двічі попереджала Марію, що повертається в Україну і буде у них закінчувати роботу – за місяць і потім ще раз за тиждень. Але у переддень від’їзду вона, каже біженка, зробила вигляд, наче вперше чує про це і не захотіла виплачувати обіцяне. Після довгих прохань в останній день перед виїздом, каже Наталія, Яромір перекинув їй на картку п’ять тисяч крон (8,5 тисяч гривень).

Наталія з колегами на роботі в друкарні у Празі

«І то я вибила їх такими просто силами! Я їй кожного дня говорила: «Машо, коли будуть гроші? Машо, коли ви надішлете гроші? Коли будуть гроші?». Тому що, кажу, мені потрібно було внести оплату за оренду. Тобто, допомога, плюс ці кошти, які я заробила, і складалося разом, щоб заплатити за цю квартиру», – каже Наталія.

Таким чином у квітні після підписання договору Наталія каже, що пропрацювала 101,5 години, за які їй виплатили повністю 10 150 крон (понад 17 тисяч гривень). У травні, згідно із записами Наталії, вона пропрацювала 201,5 години, що дорівнює виплаті 20 150 крон (понад 34 тисячі гривень), а в червні 121,5 години, за що мала отримати 12 150 крон (майже 20 700 гривень). За травень і червень, каже жінка, Благаки не виплатили Наталії 27 300 крон (понад 46 тисяч гривень).

Де шукати допомоги

Жінка з другом Юрієм звернулася по допомогу до Ярослава Чепи, голови громадської організації «Іноземець – не раб» (Cizinec není otrok). Це громадська організація, яка надає консультацію, що робити у випадку порушень трудових прав, куди звернутися, які кроки необхідні.

Він їздив до друкарні і спілкувався з Марією та Яроміром про повернення коштів. Тоді, каже Юрій, вони створили для Благаків календар виплат, де всю суму заборгованості розбили на 12 місяців. Одну таку виплату в 2250 крон (понад 3800 гривень) Наталія отримала у жовтні минулого року.

«Першу сплату надіслали, тобто автоматично підтверджують, що вони згодні з цим», – каже Юрій.

У коментарі Радіо Свобода Яромір та Марія Благак відповіли, що взяли Наталію на довгий термін роботи: після того, як підписали з нею договір DPP, пропонували жінці підписати трудовий договір, але кажуть, що та відмовилася. Подружжя твердить, що між ними та Наталією існував усний договір про те, що жінка прийшла на довгостроковий термін, через що вони були готові її навчати роботи в друкарні і оплачувати цей період. І що не виплатили вони їй зарплатню за травень та червень, бо відмовляються платити за період навчання.

На запитання, що заважає їм виплатити гроші за відпрацьовану роботу, Яромір відповів: «Але ж вони не працювали, ми їх навчали».

«Вони половину часу простояли, бо сказали: «Ми залишимося у вас», – каже Марія. – Навчалися, щоб потім заробити. Для чого нам в праці людина, яка буде стояти, дивитися на мене, мені ножички принесе?»

Яромір каже: часто трапляється, що працівники йдуть з роботи після кількох місяців, коли їх брали на довгий період, і тим самим ускладнюють виконання замовлення, що в свою чергу не давало можливості їм виплатити гроші Наталі до сих пір. Проте тепер Благаки кажуть, що вони готові виплатити їй гроші.

«Наталія гроші отримає, тому що з Наталею працювали дівчата, які мали дітей, і ті отримали гроші. І було б несправедливо також не заплатити», – каже подружжя.

Наталія стверджує, що не пам’ятає такої усної домовленості: «Нічого я їм не обіцяла. На той час я не збиралась довго залишатися в Чехії».

Жінка каже, що вона чула від подружжя інші причини, чому вони не могли їй заплатити: «То грошей немає, то замовник ще не заплатив».

У грудні 2023 року, коли в Україні була важка зима із відключенням світла, Наталія повернулася до Праги. Зараз біженка працює через трудову агенцію в фірмі швидких обідів, на кухні працює за договором DPC (Dohoda o pracovní činnosti – трудова угода – ред.). «Оплата досить непогана», – каже Наталія.

«І чехи, наші директори, нормально ставляться до українців. Всі українки працюють на них. Дуже добре ставлення: і повага є, і ніколи кривого слова, і не насварять, ніде нічого. Тобто все вирішується на розмовному рівні».

Трудові агенції і порушення

Серед поширених порушень трудових прав українських біженців є несплата роботодавцем за медичну страховку за працівника або відсутність відпустки, свідчить дослідження «Голоси українців». Також незначною проблемою є затримка заробітної плати, робота через неофіційного посередника, робота поза межами трудового договору, без договору з оплатою або ж працевлаштування в обмін на житло.

Зокрема, в дослідженні вказано, що приблизно три чверті економічно активних біженців мали основний трудовий договір, одна десята працювала за договорами DPP та DPC, менше однієї десятої (7%) працювали як самозайняті особи.

Проблема зловживання недобросовісних трудових агенцій, власниками яких є чехи чи то українці, «була давно, але не в таких масштабах», каже Чепа, вказуючи на більшу кількість українців в Чехії через російську повномасштабну війну.

Ярослав Чепа, засновник організації «Іноземець – не раб»

«Що роблять аферисти? Вони наймають людину, підписують договір (DPP), перший місяць людина старається, їй дають 35 тисяч, другий також. Третій, четвертий місяць кажуть: «Ой, на тобі тут по 11 500», офіційно йому навіть на карту туди скинуть. Скажуть: «Почекай трошки, тому що ми зараз у фінансовій кризі. Вийдемо з неї і обов’язково ми тобі все заплатимо». Людина вірить. Є такі люди, що по пів року за 11 500 працюють. І в кінці вони кажуть: «Все, тебе звільнено. Ми дали 35 тисяч, просто це був подарунок. Ти працюєш за 11 500, до побачення», – розповідає Чепа.

«На практиці деякі роботодавці можуть намагатися приховати фактичну кількість відпрацьованих годин під договором DPP. Основна причина полягає в тому, щоб уникнути перевищення встановленого законом ліміту в 300 годин на календарний рік», – кажуть у Міністерства праці та соціальних справ Чехії.

Будь-яка робота, виконана понад 300 годин за DPP, є технічно незаконною і не покривається угодою, кажуть у міністерстві.

«Теоретично, роботодавець не повинен доручати роботу понад цю межу. Якщо він це робить, трудові відносини повинні бути перекласифіковані як стандартний трудовий договір, що надає працівникові повні права, враховуючи оплату за всі відпрацьовані години, внески на соціальне страхування, оплачувану відпустку та інші пільги».

Чеські працедавці вибирають наймати українців через трудові агенції, «щоб зняти з себе відповідальність», пояснює правозахисник Чепа. З його слів, вони вибирають цей варіант, щоб перекласти відповідальність за організацію працевлаштування та надання житла, сплату соціальних виплат і обов’язкового, згідно з законом, медичного страхування тощо на третю сторону, що бере за ці послуги відсоток із заробітних виплат, які фірма виплачує на працівника.

«Наші люди багато роблять помилок в тому, що вони йдуть на роботу, не читаючи договори, які підписують. Навіть елементарно – не дивляться в інтернеті відгуки про цю фірму, що вона з себе представляє, чи була десь замічена, чи ж десь в пресі писали. Вони просто сліпо вірять, що якщо їм пообіцяли, що їм дадуть 200 крон за годину, вони йдуть туди працювати. Це є одна з основних великих проблем», – каже чоловік.

Натомість, зі слів правозахисника, українці мають знати собі ціну і не погоджуватися на гірші умови праці.

Згідно з даними дослідження «Голоси українців», середня чиста погодинна заробітна плата становила 197 чеських крон для чоловіків і 173 чеських крони для жінок. Дуже низьку заробітну плату до 100 чеських крон відносно частіше отримують українці з гіршим володінням чеською мовою, а також студенти університетів у Чехії.

«Коли наші почнуть поважати один одного, стояти за себе, то я думаю, що тут набагато легше буде працювати – і ніхто тебе не буде обманювати», – каже Чепа.

Дослідження показало, що загалом спостерігається значне скорочення частки тих, хто працює за негідну заробітну плату до 100 крон на годину: з понад третини у 2022 році – до 15% у 2024 році.