Війна в обличчях людей. Три роки емоцій фронту та тилу у фотографіях кореспондента Радіо Свобода (фотосвідчення)

1 березеня 2022 року. Військовий ЗСУ дивиться на рух на іншій стороні Гостомельського мосту на Київщині. Стоячи біля знищеної колони російського ОМОНу, яка проривалася до столиці, він звернувся до матерів солдатів РФ: «Подивіться, якщо приїдуть ваші чоловіки до нас, матері, подивіться на них. Навіщо ви їх сюди пускаєте? Ми їх покладемо, усі колони, але Україну ми не здамо»

31 березня 2022 року. Валентин Сергійович, 1939 року народження, на той момент залишився останнім жителем села Тетерівське на Київщині. Це останнє фото в його домі перед евакуацією, на яку чоловіка ледь вдалося вмовити. Після звільнення Київщини Валентина Сергійовича забрав до себе його пасинок, і останні дні свого життя чоловік провів у колі близьких людей

Чернігівська область, 2 квітня 2022 року. Жителька щойно звільненого Бахмача не може стримати емоцій. Вона обіймає українського військового і крізь сльози промовляє: «Я не можу! Не можу! Це наші, наші хлопці!»

«Як я онучці буду казати, що мами й тата немає? В мене вже сил немає! Як жити далі?!» – плачучи, каже 77-річна Марія. Її донька та зять загинули у будинку, зруйнованому російськими обстрілами Бородянки. Київщина, 8 квітня 2022 року

Військовий капелан Олександр благословляє українського військового на Великдень. Село Велика Комишуваха, Харківська область, 24 квітня 2022 року

Механік-водій танка Юрій на Світлодарському напрямку, червень 2022 року. 
Фотокореспондент Радіо Свобода ще раз перетнувся із ним на позиціях на Бахмутському напрямку у 2023 році, і 21-річний Юрій поділився своїми планами на день, коли війна завершиться: «Перше, що зроблю після перемоги, поїду додому, до сім'ї. Будемо святкувати день перемоги»

Український військовий на ім’я Денис на Донеччині перечікує російський обстріл на позиції неподалік Яковлівки. 29 серпня 2022 року. У мирному житті він – археолог і викладач. Денис із Миколаєва. Він каже: «В Україну прийшли люди зі зброєю, хочуть нав'язати свою думку, свої правила. І так не робиться в цивілізованому світі. За нами наші міста, наші будинки, наші родини. Тому ми тут… Ми вже не будемо наступати на ті самі історичні граблі, я сподіваюся, вкотре. Ми обов’язково відбудуємо, всі будемо процвітати, будемо квітучою країною, де кожен буде пишатись тим, що він українець»

19 листопада 2022 року. 11-річна Софійка обіймає свою свинку Пеппу під час евакуації зі звільненого села Макіївка у Луганській області. Софійка вісім місяців провела в окупації, часто довго ховаючись від обстрілів у погребі, що служив укриттям. Батько дівчинки відмовився евакуюватися із Макіївки, а вона з мамою поїхали на захід України. Після важких боїв Макіївку знову окуповала російська армія. Доля батька Софійки – невідома. 

13 листопада 2022 року. Жителі Херсона радіють звільненню міста від російської окупації

Бахмут. 25 лютого 2023 року. Військовий Юрій радіє, що зупинив просування російської піхоти влучним ураженням

51-річний військовий Володимир на позиціях в районі Красногорівки і Мар’їнки. У цивільному житті чоловік працював різноробом. Крізь сльози він розповів, що мріє про закінчення війни, «щоб більше її не згадувати». Перше, що хоче зробити після цього – виспатися

Часів Яр, травень 2023 року. Військовий ЗСУ Володимир молиться, закривши вуха, під час обстрілу українських позицій російськими військами. Кореспондент Радіо Свобода згадує, що під час цього обстрілу з РСЗВ «усе здригалося, і здавалося, що небо от-от обвалиться на голову»

Екіпаж БМП, який за кілька хвилин до цього, під час штурму російських позицій, наїхав на протитанкову міну. Район Бахмута, 11 травня 2023 року

– Як ми взагалі вижили там?
– Не знаю.

Такий діалог цих двох дітей почув фотокореспондент, знімаючи наслідки обстрілу будинку у Голосіївському районі Києва. 30 травня 2023 року

Район Бахмута, 11 травня 2023 року. Український боєць із позивним «Адвокат» дає напитися російському солдату, захопленому у полон. Ще один військовий РФ, який був поруч із цим, підірвав себе гранатою. «Адвокат» невдовзі після цього зникне безвісти в бою неподалік цього місця

Український військовий з позивним «Борода» розправляє український прапор у звільненому селі Благодатне на Донеччині у червні 2023 року. Через півтора року село знову опиниться в російській окупації

Краматорськ, лютий 2024 року. Зустріч на залізничному вокзалі. Це місце бачило багато сліз смутку і радості – тут люди зустрічаються та прощаються під час ротацій військових та евакуацій цивільних

«Як нас можна зламати?!», – сказала бариста кав’ярні на Печерську в Києві, яка продовжила готувати каву для відвідувачів майже одразу після того, як оголосили відбій повітряної тривоги.
Кав’ярня зазнала ушкоджень внаслідок удару російською балістичною ракетою по центру міста, але можливість готувати каву збереглася. Дівчина сказала, що їй було страшно, однак робота її «відволікає». Київ, 25 березня 2024 року

Дитячий хірург «Охматдиту» Олег Голубченко, який зазнав поранень внаслідок обстрілу корпусу лікарні, допомагає розбирати завали. Під час удару там перебували 627 дітей. В той день масований обстріл забрав життя 44 людей, 33 з них – у Києві. 8 липня 2024 року

30 серпня 2024 року. «Все буде добре», – каже Катерина своєму похреснику Ярославу, обіймаючи його перед тим, як поїхати з Покровська на Донеччині. Тоді від міста до позицій російських військ залишалося менше десяти кілометрів. Тепер окупнати ще ближче 

35-річний аеророзвідник Рустам видивляється FPV-дрони, які можуть полювати за автівкою. Рустам на війні з лютого 2022-го. У цивільному житті він працював екскаваторником. Покровський напрямок, серпень 2024 року

Матір загиблого військового Данила Ляшкевича плаче біля труни сина, який загинув разом зі своєю коханою на фронті. Їхнє життя забрала російська керована авіаційна бомба. Київ, 8 листопада 2024 року

Київ, 20 лютого 2025 року. Люди вшановують пам’ять розстріляних 20 лютого на Майдані та усх загиблих під час Революції гідності у 2014 році. Внаслідок протестів тоді вдалося усунути від влади Віктора Януковича, який під тиском Путіна відмовився від європейського курсу країни. На це Росія відповіла анексією Криму та вторгненням на Донбас, а через 8 років – почала повномасштабну війну проти України