Свічки та незабудки пам’яті, сімейні спогади та навіть телемости – так в одеських школах згадують роковини однієї з найжахливіших трагедій Європи в XX сторіччі. Цьогоріч Україна відзначає 85-і роковини Голодомору 1932–1933 років. Одеським школярам розповідають про причини штучного голоду, закликають ділитися історіями із дітьми з інших регіонів та навчають милосердю та любові.
«Ми не пробуджуємо в дітях ненависть, не говоримо, що колись нас, українців, так гнобили, а тепер ми будемо мститися. Це не є нашим завданням. Наші заходи – це радше про милосердя та про пам’ять» – так розповідає про свій досвід учителька історії одеської гімназії № 7 Валентина Ободовська.
Вона розповідала своїм учням про Голодомор навіть тоді, коли керівництво системи освіти натякало: не треба такі теми порушувати зі школярами. За словами самої вчительки та її колег, таке траплялось за часів попереднього президента Віктора Януковича – незважаючи на ухвалений іще в 2006 році закон «Про Голодомор».
Валентина Ободовська показує інфографіку про Голодомор
Інфографіку зробили самі учні на одні з попередніх роковин
Вчителі розповідали про трагедію 30-х років по-різному, наприклад, декілька років поспіль учні гімназії писали листи майбутнім поколінням – тим, хто пригадуватиме загиблих у соті роковини Голодомору. А кілька років тому всі учні гімназії збирали сімейні історії – півтори тисячі гімназистів і майже стільки же історій.
Родинні історії про Голодомор записали кілька років тому
Архів зберігається у школі
«Діти отримали домашнє завдання: спитати у батьків чи бабусі, дідуся, щоб у кожного була якась своя історія. Окремо ми говоримо про доброчинців – тих, хто рятував людей під час Голодомору», – розповідає Ободовська. Родинні історії учнів зберігаються у школі – їх показали Радіо Свобода.
Заступник директор Олена Саблукова показує одну з праць про Голодомор
Діти роблять навчальні матеріали власноруч – кілька учнів зробили для школи інфографіку на тему Голодомору. Щороку цей інформативний плакат прикрашає кабінет історії. Активну участь в уроках беруть учні – вони самі висувають ідеї для обговорення, розповідає Радіо Свобода учениця гімназії Катерина.
Катерина, учениця гімназії № 7
«Особисто мене вражають людські історії. Нещодавно я дивилася відео із розповідями звичайних людей про Голодомор, і мене вразило, як один дідусь розповів про своє дитинство. Відео так і називалося «Мамо, вибач, я з’їв увесь хліб». Дідусь пригадував, як під час Голодомору він знайшов хліб і ніс його додому. Але йому настільки хотілося їсти, що не зміг стриматися і все з’їв», – розповідає школярка.
Цього року на роковини Голодомору в сьомій гімназії відбудеться телеміст із трьома школами – одна з них у Куп’янську Харківської області, друга – в Кам’янському Дніпропетровської області, а третя – в Полтаві. Захід запланували на 23 листопада.
Такі телемости – це гімназійна традиція, розповідає заступник директора з навчально-виховної роботи Олена Саблукова. Ця традиція існує вже кілька років. У минулі роки із школами з інших регіонів обговорювали дипломатичну місію вишиванки, рух опору часів Другої світової війни та інші теми.
Минулого року в листопаді також організовували тематичний телеміст – згадували про загиблих у різних регіонах України. А цього року тема більш конкретна: «Рефлексія на тлі дитячих спогадів про Голодомор: регіональний вимір». Учні ділитимуться власними історіями, обговорюватимуть родинний досвід і головне – пам’ятатимуть, щоб не повторити знову.
До телемосту вже підготували банер
«Ми не повинні створювати уявлення, що наша нація тільки страждала, маємо обговорювати, як жити далі. Минулого року ми запрошували також на роковини одеського кобзаря Павла Ровенка, а цього року міністерство рекомендувало не влаштовувати вистав. Ми також більше не можемо запалювати всередині школи свічки, як робили раніше. Тому цього року зробимо свічки з паперу. На кожній буде написано «Ми пам’ятаємо…», і треба буде, щоб дитина продовжила це речення», – розповідає вчителька.
Гімназія № 7 була заснована в 1989 році як один із небагатьох україномовних навчальних закладів, розповідає Радіо Свобода незмінний директор школи Світлана Мельник. Із початку 1990-х років вона товаришує із канадійською українкою Іраїдою Винницькою – архівісткою Українсько-Канадського дослідчо-документаційного центру. Вона відвідувала гімназію в перші роки Незалежності, а в 2014-му до Одеси приїжджала її дочка – Оксана Винницька-Юсипович, почесний консул Канади в Україні, педагог і громадський діяч.
Школа має власні напрацювання щодо відзначення роковин Голодомору та інших пам’ятних дат української історії, деякі з їхніх розробок увійшли до національних рекомендацій, зазначає директор.
Директор гімназії № 7 Світлана Мельник
Відзначають роковини Голодомору і в інших одеських школах – Радіо Свобода запросили до навчально-виховного комплексу № 4. 20 листопада там запалювали свічки пам’яті та згадували загиблих. У школі навчається майже тисяча школярів.
«Такі заходи в нас проводяться регулярно. Минулого року ми також запалювали свічки і передавали їх додому, діти регулярно ходять до пам’ятного знаку «Жертвам Голодомору». Наша головна мета – вшанувати пам’ять безвинно замучених у 1932–1933 роках українців. І ми робимо все для того, щоб виховати милосердя в дітях. Хочемо, щоб вони були добрими, щоб були патріотами нашої держави, щоб любили батьків, свою країну, свою парту, все, що стосується того, що їх оточує», – каже директор школи Наталія Аббас.
Акція «Незабудка пам’яті» у школі № 4
«Незабудку» кріплять до карти України
До заходу писали реферати, готували виставку, а сам урок пам’яті почався із «незабудки» – школярі згадували загиблих і прикріпляли квіти до карти України, а потім слухали лекцію шкільного вчителя Артема Кройтора. Він також працює доцентом кафедри політичних теорій у національному університеті «Одеська національна юридична академія».
На урок пам’яті більшість школярів одяглися у національні костюми
«Довгий час говорили про грандіозний замисел, що потрібно було нагодувати робітниче населення. Це і було пояснення для колективізації села. Але селяни почали чинити опір, спротив був і на території України», – розповідав, зокрема, Кройтор. Розповів він і про причини Голодомору, і про його наслідки, і про штучний характер голоду в Україні.
Лекцію про Голодомор супроводжували слайдами
Раніше в Києві в інтерв’ю Радіо Свобода директор київської спеціалізованої школи I–III ступенів № 148 із поглибленим вивченням української мови та літератури імені Івана Багряного Сергій Горбачоврозповів зі свого досвіду: школи самостійно планують свої заходи і на роковини Голодомору, і на інші важливі дати.
«У нашій школі в ці дні ми проводимо бесіди із дітьми, вчителі історії проводять певні заходи. Від великих заходів із нагнітанням трагічності відмовились, бо, відверто кажучи, це травмує дітей. Звичайно, цю тему треба пояснювати і розказувати про неї, але також треба дбати про психічне здоров’я дитини. Подекуди перегинають палицю, і це може бути не дуже добрим для дітей», – розповів київський освітянин.
Із цим погодилися і в Одесі – і вчителі 7-ї гімназії, де молодшим школярам проводять зайняття на тему гідності і свободи, і в 4-му навчально-виховному комплексі. Урок пам’яті тут закінчили позитивно – танцем під пісню «Свіча» і музичною композицією «Діти України».
Танець розповідав про запалювання свічки пам’яті
Під музику діти розмахували соняшниками і колосками
«Учням має бути корисним цей захід, наш головний сигнал – ми маємо більше любити нашу Україну», – підсумовує директор.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
«Люди йшли на кулемети, співаючи «Ще не вмерла Україна!» – історик про причини Голодомору 1932–1933
Голодомор-геноцид 1932–1933 років і нинішній погляд на ворога через приціл
Світ починає розуміти, що політику терору продовжує Путін – генсекретар СКУ про Голодомор
Зона голоду на заході закінчувалася на кордоні УСРР: подільські хроніки
У Росії не визнають Голодомор 1932–1933 років геноцидом, бо головне – «не здавати своїх»
Вселенський патріарх Варфоломій I (в центрі) під час вшанування жертв Голодомору-геноциду в Україні 1932–1933 років. Поруч пам’ятного знаку на Михайлівській площі в Києві, 26 липня 2008 року