«Там розкидані тіла ліквідованих росіян»: спецпризначенець розповідає, як обороняють Авдіївку

У колись хоч і прифронтовій, але роками мирній Авдіївці станом на квітень 2023 року з комунальників залишилися лише десятеро медиків та правоохоронці. Відколи мобільний зв’язок почав працювати тут всього 10 годин на добу, вимушено виїхали рятувальники ДСНС, так само вимушено свої домівки покинули щонайменше 80% місцевого населення. Російські війська тримають довкола міста напів-кільце, нещадно обстрілюють його будинки з артилерії та авіації та щодня штурмують селища довкола.

Попри трагедію 31 березня, коли внаслідок російського обстрілу в Авдіївці загинув 5-місячний хлопчик, з приблизно 20% тих, хто все ще залишається у місті, є родини з малечею. За словами Віталія Барабаша, голови Авдіївської міської військової адміністрації, у квітні у населеному пункті проживало орієнтовно вісім дітей.

Оборону Авдіївки тримає, зокрема, загін спеціального призначення «Омега». У монолозі для Донбас.Реалії, проєкту Радіо Свобода, 29-річний спецпризначенець «Омеги» з позивним «Бісмарк» розповідає, як місто щодня витримує по декілька російських авіаударів, що місцеві кажуть, коли бачать військових, і чому у великій війні важлива контрснайперська робота.

«Красавчик, Кобзарю!»

«Я служу в «Омезі» з 2016-го. За цей час був на різних посадах, зараз займаю посаду заступника командира загону. Авдіївка – добре знайоме для мене місто, вперше я потрапив сюди у 2017-му, і відтоді не раз був на ротаціях. Це було прифронтове, але цілком мирне місто: з парками, відремонтованими школами і дитсадками, з працюючими магазинами та барами, з чималою кількістю молоді.

Авіація ворога працює достатньо хаотично: боїться спускатися на нижчі висоти, бо ми можемо збити, тому не прицілюється і просто так, без логіки, руйнує місто. Захотіли – зранку в одну частину скинули бомбу, передумали – в обід обстріляли вже іншуПісля повномасштабного вторгнення населений пункт, звісно, дуже змінився. Тут немає води, газу, електрики, величезні перебої зі зв’язком. Майже немає людей. Місто пусте – воно, можна сказати, перетворюється на місто-привід. Зараз заїхати в Авдіївку можна тільки однією дорогою, росіяни намагаються обійти населений пункт із двох сторін та взяти його в кільце. Вони розуміють, що у місті їм буде набагато складніше, і там вони будуть безсиллі. Ми, своєю чергою, відтискаємо їх назад.

Коли після 24 лютого минулоріч наш загін вперше заїхав в Авдіївку, я одразу пішов у місцевий парк Шевченка – хотів побачити, чи вцілів пам’ятник Шевченку. І він стоїть! Досі стоїть неушкоджений. Пам’ятаю, поплескав Тараса по плечі, погладив йому вуса й сказав: «Красавчик, Кобзарю! Тримайся тут, ми теж будемо триматися».

Решта відомих в Авдіївці місць – 14-типоверхівка, приватний сектор, школи, АТБ – все побите. «Дев’ятина» не повністю зруйнована, стоїть, навіть зображення вчительки збереглося, але її теж добряче покоцало, там зараз уже точно ніхто не живе.

Вирва від авіабомби в Авдіївці 4 квітня цього року

Російська авіація працює по Авдіївці мінімум чотири рази на добу. Б’ють із Су-25, Су-35, з Мі-8. Гатять, в основному, по новій частині міста – по житлових будинках – п’ятиповерхівках, наприклад. Бомбардувальники скидають ФАБи, зносять за раз цілі під’їзди, вдавлюють поверхи аж у підвали, у землю. Авіація ворога працює достатньо хаотично: боїться спускатися на нижчі висоти, бо ми можемо збити, тому не прицілюється і просто так, без логіки, руйнує місто. Захотіли – зранку в одну частину скинули бомбу, передумали – в обід обстріляли вже іншу.

Боєць спецпідрозділу «Омега» про те, як обороняють Авдіївку

60 + одиниць знищеної техніки

До того, як стати заступником командира загону, я керував групою снайперів. На Авдіївському напрямку однією з наших основних задач була контрснайперська робота. У 2017-2021 роках у російських снайперів був в Україні такий собі полігон. На той час вони у прямому сенсі слова тренувалися по всій лінії фронту і, зокрема, на авдіївському напрямку – на так званій авдіївській «промці», в районі шахти «Бутівка», поблизу Крутої Балки, неподалік «Зеніту» і «Царської охоти». І це тільки те, що особисто я можу пригадати, зокрема, з перехоплень. Зараз є думка, що снайперська та контрснайперська робота нібито вже не такі актуальні. Але ця думка хибна: снайпери працюють із обох сторін, без них не обходиться жоден штурм і жодна інша спецоперація.

Зараз наш загін має багато задач – від організації засідок до коригування вогню артилерії та зачистки ворожих позицій. Я не можу розповісти деталі, адже операції досі тривають. Втім, точно можу сказати, що ми б’ємося за Авдіївку і будемо виконувати наказ до останнього подиху.

Одна з нещодавніх пригод трапилась на «промці». Для мене це легендарне місце – пропитане кров’ю, злістю і сміхом одночасно. Росіяни дуже хочуть його захопити, але у них нічого не виходить. Особливо ворогу цікавий «Моноліт» – вони кілька разів безуспішно його штурмували, ще й досі там розкидані тіла ліквідованих росіян.

Президент Зеленський в Авдіївці 18 квітня

Які сили тримає під Авдіївкою Росія

Авдіївка – дуже цікаве місто у плані ведення бойових дій. Ми для себе, наприклад, відмітили, що на тій стороні достатньо часто відбуваються ротації. Таке враження, ніби один підрозділ втомлюється, і їм швиденько підганяють інший.

Зараз навпроти стоїть ціла збірна «солянка» – наприклад, 136-та дагестанська бригада, «п’ятнашка» з її «Інтернаціональним легіоном», загін «Шторм», який складається з засуджених співробітників силових структур, 114 бригада, колишній «Восток» і т.д. Загалом десь до десятка підрозділів, сім – так точно. Але ми нормально їм всім насипаємо: так, за час перебування в цьому районі наш загін знищив більше 60 одиниць ворожої техніки.

Житловий будинок у квітні 2023-го

Хто досі живе в Авдіївці

Серед місцевих тут залишилися старі люди й так звані «ждуни» – ті, хто просто вичікує, коли в Авдіївку прийде «русский мир». З другими ми не контактуємо, вони й самі бояться щось говорити, а от першим стараємося допомагати.

Якось рано вранці, годині в шостій, побачили нав’ючену бабуську: однією рукою тягне «кравчучку», іншою – тримає авоську. Підійшли до неї, дали ще печива, цукру, чаю – те, що мали. Вона ледь не розплакалася – казала, що молиться за нас і дякує за все.

Гірко бачити таке, але є частина людей, які не «ждуни», але просто думають, що їх ніхто не чекає, що їм немає куди їхати. Коли було холодно на вулицях, можна було побачити одного-двох-трьох чоловіків: вони тинялися у пошуках хворосту для багаття. Просто хотіли зігрітися, можливо приготувати поїсти.

Авдіївка у квітні 2023 року

Втрати

В Авдіївці ми також понесли втрати серед бійців із нашого загону. Крайнього поховали буквально позавчора. З одним із загиблих ми разом жили в одній кімнаті, товаришували дуже.

Я сумую за хлопцями і згадую про них не тільки, коли йду виконувати завдання – коли десь у мирному місті – теж пам’ятаю і буду пам’ятати завжди. Дуже важливо, щоб нами не забувся жоден загиблий військовий і жодна загибла військова. Від цього напряму залежить майбутнє України».

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.