З початком весни армія країни-агресора відчутно збільшила тиск по всій лінії бойового зіткнення. За даними Міноборони України у лютому на фронті було зафіксовано 3274 бойових зіткнення. У березні – вже 4270. Переважна більшість з них – на Донбасі, який на думку військових і аналітиків є основною метою цьогорічної весінньо-літньої кампанії Росії. Які шанси здійснити задумане мають окупанти – намагались розібратись кореспонденти Радіо Свобода Донбас Реалії.
Основні зусилля армія РФ наразі зосередила на чотирьох ділянках фронту: район Новопавлівки, Покровськ-Мирноград, Торецьк, Часів Яр.
Попередня мета – повний контроль над трасою, яка проходить по лінії Покровськ-Мирноград-Костянтинівка-Часів Яр – наголошує військовий аналітик Сергій Грабський.
Я не пам'ятаю, щоб кількість бойових зіткнень протягом доби сягала цифри 270Сергій Грабський
«Якщо в березні ворогу вдалось окупувати 123 квадратних кілометри української території, то у квітні вже 150 або навіть 160 квадратних кілометрів. В цілому, темпи наступу впали, при тому, що кількість бойових зіткнень і загалом темпи інтенсивності вогню збільшилися. Я не пам'ятаю, щоб кількість бойових зіткнень протягом доби сягала цифри 270. Тобто саме зараз ми спостерігаємо доволі значну інтенсивність бойових дій. Так званий наступ вже триває» – зазначає експерт.
«Так званий наступ вже триває»
За словами експерта Центру оборонних стратегій Віктора Кевлюка – завдання по окупації Донбасу покладене на угрупування російських військ «Південь», яке діє в операційній зоні близько 140 кілометрів і складається з 6 загальновійськових армій.
Це близько 130 тисяч особового складу, до 700 танків, 2400 бойових броньованих машин, 1500 гармат, мінометів і РСЗВ.
Your browser doesn’t support HTML5
Як українська піхота виживає під шквалом штурмів в Серебрянському лісі (відео)
«Ми зараз бачимо загострення на Лиманському напрямку, бачимо активізацію противника на Торецькому напрямку. Просування на цих двох ділянках фронту мають створити передумови для охоплення з північного та південного флангів так званого пояса фортець. Це чотири українських міста: Слов'янськ, Краматорськ, Костянтинівка, Дружківка» – зазначає Кевлюк.
Торецьк. Часів Яр
У Торецьку і в Часовому Ярі росіяни зав'язли
Битва за Торецьк триває вже 11 місяці, за Часів Яр – понад рік. Протягом весни російська армія не досягла тут серйозних успіхів. В містах і зараз тривають вуличні бої. За словами Грабського – заведено вважати, що в умовах урбаністичної забудови перемагає часто не якість, а кількість. І саме це є основною, скажімо так, силою росіян – кількісні показники, як вони прориваються, як вони можуть лізти вперед.
В Торецьку наразі не залишилось жодного цілого будинку
«Але і в Торецьку і в Часовому Ярі росіяни зав'язли. Саме тому вони намагаються обійти Покровсько-Мирноградську агломерацію, усвідомлюючи, які важкі бої їх чекають попереду.
Вони намагаються нас витіснити, як це сталося в Авдіївці, коли вони затисли нас з трьох сторін і обробляли артилерію, мінометами, КАБами, примушуючи нас відступати з цієї ділянки фронту. Це так само, скажімо, опція, яку вони використовують і використовують, як вони думають, дуже вдало» – каже експерт.
Покровськ. Мирноград
Втрати їх абсолютно не зупиняють, навіть при просуванні 100 метрів за три доби
В районі Покровська ЗСУ навесні змогли не тільки зупинити стрімке просування армії РФ, але й вдало контратакувати на деяких ділянках фронту. Зокрема в районі Піщаного та Шевченка.
За словами Кевлюка, цей напрямок швидко набуває статусу другорядного. Взяти Покровськ та Мирноград виснаженому угрупуванню «Центр», яке тут наступає навряд чи вдасться, хоча спроби досі тривають.
Українські бійці штурмують позиції армії РФ у селі Шевченко
«41-ша армія, яка наступала на напрямку головного удару на Покровськ, мала у своєму складі три бригади, від яких мало що залишилось. Але ці бригади підживлюються ресурсами майже безперервно, фактично з коліс. В кожної бригади є полк мобілізаційного резерву, куди закачуються людські ресурси з інших напрямків. Втрати їх абсолютно не зупиняють, навіть при просуванні 100 метрів за три доби» – зазначає Кевлюк.
Лиман. Новопавлівка
Цілком ймовірно, що 25-та армія розвиватиме успіх саме тут, прориваючись до села Степове й далі на БоровуКевлюк
А ось на Лиманському напрямку армія РФ мала певні успіхи. Навесні окупаційним військам вдалось розширити плацдарм на західному березі річки Жеребець, наступаючи одночасно на південь в напрямку Лиману та на захід до річки Оскіл. Ще до Великодня окупанти захопили тут селища Катеринівка та Новомихайлівка
«Цей напрямок для ворога був напрямком другорядного удару, але оскільки в них тут виходить, цілком ймовірно, що 25-та армія розвиватиме успіх саме тут, прориваючись до села Степове й далі на Борову» – каже Кевлюк.
Окрім того, армія РФ рветься до Дніпропетровської області. До адміністративного кордону, від якого до села Котлярівка, де зараз точаться бої, близько двох з половиною кілометрів.
Українські оператори FPV дронів знищують бліндаж армії РФ на Лиманському напрямку
«Це виключно політичний крок, політичний жест, тому що з військової точки зору про якусь стратегію тут не йдеться. Припустимо, прорвуться вони до кордону області – далі їх зустрічає оборона по річці Солона, її треба буде форсувати цю річку, якою б малою вона не була. Підуть вони, наприклад, до Новопавлівки, і що далі?
Ми говоримо про те, чого вони хочуть досягти з політичного погляду – прорватися, заявити, що ми вийшли на кордони, або перейшли кордони Дніпропетровської області, і починаємо визволення вже Дніпропетровської області – впевнений Грабський.
«Ця війна суттєво переписала старі підручники з операційного мистецтва»
«Противник окупував на сьогодні близько 80% території Донецької області, яка на початку війни ворогом проголошувалася як головна мета війни. Противник має, в принципі, певні шанси цю мету реалізувати. Якщо він зосередиться на Харківському, Сумському, Дніпропетровському – та будь-якому іншому напрямку, то ці здобутки абсолютно не наблизять його до досягнення мети.
Противник окупував на сьогодні близько 80% території Донецької областіКевлюк
Тим більше, що папірець, який вони там в себе на болотах називають Конституцією – містить згадки про Луганську, Донецьку, Запорізьку і Херсонську області, а про Харківську, Сумську та Дніпропетровську не містить нічого. Який сенс зосереджувати там, якісь зусилля?» – додає Кевлюк.
По словах Кевлюка, на двох вузьких ділянках фронту довжиною у декілька кілометрів: Торецьк-Тарасівка та Ямполівка-Терни, армія РФ створила перевагу майже 10 до 1 в силах та засобах, що, однак не дозволяє їй стрімко просуватись вперед.
«Ця війна суттєво переписала старі підручники з операційного мистецтва. Якщо до повномасштабки вважалось, що для успіху операції достатньо створити переваги 1 до 2 в усіх операційних зонах та 1 до 5 на напрямках головного удару – зараз це не завжди працює. Бо суцільне домінування дронів над територіями вже 15-20 км вглиб від лінії фронту не дасть ворогу непомітно зібрати такий ударний кулак» – каже Кевлюк.
Мінометний розрахунок 24 ОМБр відбиває штурм російських військ в районі Часового Яру
Потрібних для великого наступу стратегічних резервів у Росії наразі немає. Та й оперативні резерви вкрай обмежені – вважає Кевлюк.
Навіть якщо уявити, що армія Росії прорве тактичну зону оборони ОСУВ «Хортиця», розвинути успіх противнику фактично немає чим.
«Немає рухливих танкових механізованих з'єднань, які б стрімко просунулися в глибину, досягнувши принаймні оперативного результату. Тому ми будемо бачити позиційні бої, ми будемо бачити нескінченні атаки підрозділів від групи піхоти з 2-3 бійців до атак рот. Щось більше противнику на сьогодні не вдається, такої можливості в нього немає. Власне кажучи, Сили оборони таких можливостей противнику і не дають» – резюмує Кевлюк.
Нинішні дії армії країни-агресора вказують на те, що основною політичною та військовою метою Росії цього року буде повна окупація Донбасу, точніше – тих його приблизно 20 відсотків території, яку наразі контролюють ЗСУ. При цьому навіть у разі прориву оборони на одній із ділянок фронту резервів, щоб стрімко йти далі в армії РФ станом на зараз явно недостатньо.